Сторінка
3
Нігроспороз. Уражує здебільшого качани і репродуктивні бруньки в листкових піхвах. Хворі зерна щуплі, тьмяні, розташовуються нещільно, легко випадають. Сильно уражені качани і стрижень розщеплюються. Між зернами іноді розвивається біла або сірувата грибниця, а при основі зернівок спостерігається поява чорних купок спор. Розвиткові хвороби сприяє волога погода з помірною температурою в період достигання качанів. Взимку інфекція зберігається в насінні й заражених рештках.
Бактеріоз качанів. Проявляється в період молочної стиглості на верхівці зернівок у вигляді вдавлених плям блідо–сірого кольору, діаметром 2–3 мм. У подальшому плями стають зморшкуватими або виразкоподібними, набувають бурувато–жовтого кольору з темно–сірою облямівкою. У поширенні хвороби значну роль відіграє хлібний клопик, в організмі якого живуть фітопатогенні бактерії. Останні заносяться в ранку, яка утворюється в процесі пошкодження цим шкідником оболонки зернівок. Уражені зернівки недорозвинені, мають меншу масу і схожість. В процесі зберігання хворі качани швидко пліснявіють.
Біль качанів. Проявляється на зернівках у вигляді тріщин з крихким епідермісом, що виступає з них. Це явище спостерігається наприкінці молочної — на початку воскової стиглості кукурудзи, коли вміст зернівок починає затвердівати. Це захворювання непаразитарне, зумовлене невідповідністю між швидкістю розростання в зернівці ендосперму та насіннєвої оболонки у зв’язку із несприятливими погодними умовами: зміною посухи надмірно вологим періодом. На хворих качанах інтенсивно розвиваються мікроскопічні гриби, які призводять до їх повної загибелі.
Пліснявіння качанів і зерна. Характеризується появою сіро–зеленого, темного і рожевого нальоту. Виникненню та розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря у період збирання і зберігання кукурудзи. Збудники хвороби використовують поживні речовини зернівок, отруюють зародок і паростки насіння токсичними виділеннями. Плісняві гриби знаходяться в ґрунті. Особливо сильно вони уражують висіяне насіння при коливаннях вологості і низькій температурі.
Заходи захисту. Дотримання сівозміни. При сильному розвитку летючої сажки, вугільної і білої гнилі, диплодіозу слід вирощувати кукурудзу на тому ж полі не раніше ніж через 6 років. Своєчасний і високоякісний обробіток ґрунту; посів кукурудзи в оптимальні строки. Пізній строк висівання підвищує ймовірність розвитку сажкових хвороб, нігроспорозу, пліснявіння качанів у полі і під час їх зберігання. З метою зниження пліснявіння паростків кукурудзи важливо дотримуватися встановленої для кожного регіону глибини заорювання.
Для захисту насіння кукурудзи в період проростання від пліснявіння, кореневих і стеблових гнилей, пухирчастої сажки його протруюють вітаваксом 200 з.п. (2,0 кг/т); вітаваксом 200 ФФ в.с.к. (2,5–3 л/т); максимом 025 FS т.к.с. (1 л/т); максимом ЛП 4,5% т.к.с. (1 л/т); премісом 25, 2,5% т.к.с. (1,0–2,0л/га); сульфокарбатіоном К,90–95% п. (1,0 кг/т); флуосаном т.к.с. (3,0л/т); дітаксом к.с. (2.5л/га); реалом 200 т.к.с. (0,2 л/т).
Згідно з ДСТУ 2240–93 не допускається до сівби насіння кукурудзи, уражене, за даними комірної апробації, нігроспорозом, сірою і червоною гнилями, фузаріозом та біллю (у сумі на 100 качанів) — 300 шт. в оригінальному й елітному насінні та 500 шт. у репродуціях (поколіннях).
3. Хвороби зернобобових культур
Зернобобові культури уражуються хворобами протягом усього періоду вегетації. До найбільш шкідливих належать аскохітоз, кореневі гнилі, пероноспороз, борошниста роса, сіра гниль. В окремі роки має місце поширення бактеріозів, мозаїки та іржі. Джерелом інфекції багатьох хвороб є хворе насіння, заражений ґрунт та післязбиральні рослинні рештки.
Із захисних заходів важливим є вирощування стійких проти хвороб сортів. З метою запобігання захворюванню на аскохітоз, пероноспороз, сіру та кореневу гнилі насіння протруюють фундазолом 50% з.п. (2–3 кг/т); вітаваксом 200 ФФ в.с.к. (2,5–3 кг/т); максимом 025 FS т.к.с. (1,0 л/т). У період вегетації рослини обприскують препаратом рекс Т, к.с. (0,5–1,0 л/га)
4. Хвороби багаторічних бобових трав
Багаторічні бобові трави уражуються хворобами протягом усієї вегетації. Конюшину найчастіше виснажують антракноз, рак, іржа, фузаріози. Для люцерни найнебезпечнішими є бура плямистість, іржа , борошниста роса.
Антракноз конюшини. Уражує всі надземні частини. Навесні на листках спочатку чорніють жилки, а потім виникають кутасті бурі плями на паренхімній тканині, на стеблах утворюються довгасті бурі плями з чорною або темно–бурою облямівкою. Вони спочатку трохи вдавлені, а потім перетворюються на глибокі виразочки та тріщинки. Збудник хвороби зимує на рослинних рештках і в насінні, його розвиткові сприяють волога тепла погода, кислі ґрунти, загущені посіви.
У місцях ураження стебла часто надламуються, внаслідок чого в’янують листки. Зараження квіток супроводжується побурінням, в’яненням і передчасним всиханням головок.
Рак конюшини. Проявляється навесні на сходах, що перезимували, у вигляді хлоротичного і бурого їх забарвлення. Надземна частина загиблих рослин легко відривається від кореневої шийки, яка до цього часу згниває і стає трухлявою. Пізніше загниває також коріння, у місцях ураження утворюються дрібні чорні склероції, які можуть зберігати життєздатність тривалий період (5–6 років). Інтенсивний розвиток хвороби спостерігається на важких, вогких, малоокультурених ґрунтах. Рак поширюється в основному через ґрунт, у який потрапляють склероції патогена, а також з насінням, у якому є домішка дрібних склероціїв.
Фузаріози конюшини викликаються грибами з роду Fusarium, які розвиваються у ґрунті, звідки проникають в корені. Проявляються у вигляді кореневої гнилі і в’янення. Коренева гниль характеризується побурінням та руйнуванням коренів. Зараження рослин відбувається ще в перший рік життя, цілковита загибель їх спостерігається на другий або третій рік. Головним джерелом інфекції є ґрунт і рештки заражених рослин та інфіковане насіння. Фузаріозне в’янення проявляється протягом усього періоду розвитку рослин. У фазу бутонізації та цвітіння поступово в’януть листки та пагони. У коренях, а іноді і в стеблах на поперечному розрізі спостерігається побуріння судинного кільця. Внаслідок закупорки судин та їх руйнування рослина в’яне.
Інші реферати на тему «Географія економічна»:
Технології відтворення та вирощування риби у тепловодних та холодноводних ставових рибних господарствах. Біологічні особливості культивованих об’єктів тепловодного рибництва
Основи системного гідроекологічного районування територій
Технологічні процеси виробництва продукції рослинництва
Концептуальні положення гідроекологічної оцінки прояву руслових процесів
Гідро морфоструктурний аналіз центральноїчастини українського щита