Сторінка
1
1. Хвороби зернових колосових культур
2. Хвороби кукурудзи
3. Хвороби зернобобових культур
4. Хвороби багаторічних бобових трав
5. Хвороби люцерни
6. Хвороби конопель
7. Хвороби картоплі
8. Хвороби цукрових буряків
9. Хвороби овочевих культур
10. Хвороби плодових і ягідних культур
1. Хвороби зернових колосових культур
На зернових культурах розвивається багато фітопатогенних організмів, які причиняють такі види хвороб: сажкові, іржасті, кореневі гнилі, темно–бура, смугаста, сітчаста та облямівкова плямистості, ріжки, борошниста роса, снігова пліснява, бактеріальні та вірусні захворювання, пірикуляріоз рису тощо.
Відомо, що уражує пшеницю п’ять видів сажок: тверда, летюча, карликова, стеблова та індійська. Їх збудниками є базидіальні гриби порядку Ustilaginales.
Тверда сажка. Під дією збудника цієї хвороби, яка поширена майже на всій території України, замість здорового зерна у колосі формуються округлі чорні утворення — мішечки, наповнені масою, що має назву теліоспори, які у період обмолоту пшениці легко руйнуються, в результаті чого збудники твердої сажки потрапляють на поверхню здорових зерен. Джерелом зараження останніх може бути також тара, сівалки та інший незнезаражений матеріал.
Летюча сажка. При ураженні збудником цієї хвороби колосся пшениці виглядає ніби обгорілим. Це явище спричинене утворенням теліоспор гриба замість зав’язі, лусок та остюків. Під час цвітіння рослин збудники хвороби потрапляють на квітки здорової рослини, проростають там, і, як наслідок, відбувається зараження зав’язі, де гриб зберігається у вигляді зачаткового міцелію. В останні роки у різних регіонах України спостерігається значне поширення летючої сажки ячменю.
Стеблова сажка жита характеризується утворенням на стеблах, а іноді і на листках, піхвах та у нижній частині колоса довгастих смуг. Епідерміс у їх межах розтріскується, оголюючи теліоспори гриба.
Фузаріоз колоса інтенсивно проявляється у вологі роки з деяким зниженням температури в період дозрівання зерна. Ділянки, уражені хворобою, набувають блідо–рожевого відтінку. Вживання хліба, виготовленого із зараженого зерна, може призвести до патології малого мозку людини, розладу травлення тощо.
Ріжки спостерігаються на житі, пшениці, ячмені, вівсі, просі, злакових травах. При ураженні цією хворобою на колосках і волоті злаків замість зерна формуються чорні склероції. Вживання борошна із зерна з домішкою ріжків понад 0,5 % може викликати отруєння людей і тварин.
З іржастих хвороб найпоширенішою є бура іржа, яка проявляється на листках і піхвах рослин у вигляді бурих (уредіній), а пізніше — чорних, із глянцевим відтінком (телій) пустул.
Борошниста роса спостерігається на всіх надземних органах рослин у вигляді білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду.
Кореневі гнилі характеризуються ураженням первинних і вторинних коренів підземного міжвузля епікотиля та основи стебла. Хвороба часто супроводжується загибеллю сходів, відмиранням продуктивних стебел і білоколоссям.
Розрізняють декілька типів кореневих гнилей. На кукурудзі спостерігаються фузаріозна, вугільна, біла і бактеріальна гнилі стебел та коріння, а також фузаріоз, червона гниль, нігроспороз, сіра гниль, пліснявіння, бактеріоз і біль качанів.
Із бактеріальних хвороб найпоширенішими і шкідливими є чорний, плямистий, базальний і бурий бактеріози, плямистий, а також жовтий (слизистий) бактеріоз (карантинні об’єкти). Джерелами інфекції є уражені неперегнилі рештки рослин і зерно.
Серед вірусних хвороб найбільш розповсюдженими є мозаїка озимої пшениці, смугаста мозаїка, мозаїка стоколосу безостого і карликовість. На ячмені спостерігається штрихувата мозаїка, жовта карликовість та жовта мозаїка. На вівсі та на інших зернових культурах проявляється також заляльковування.
Заходи захисту. Дотримання прийомів агротехніки вирощування зернових культур; сівба високоякісним насінням. Відповідно до ДСТУ 2240–93 не допускається до висіву насіння, зібране з посівів, уражених, за даними польової апробації, стеблевою та карликовою сажками пшениці, тритікале, сажкою рису. В оригінальному та елітному насінні пшениці не допускається наявність домішок мішечків сажки, а в насінні першої–третьої та наступних репродукцій вміст уражених зерен не повинен перевищувати 0,002 %. Домішки склероціїв ріжків у елітному насінні допускаються в межах 0,01 %, першої–третьої репродукцій — 0,03 %, наступних — 0,05 %.
Проти твердої сажки, кореневих гнилей, пліснявіння насіння проводять його хімічну обробку (протруєння) з використанням одного з таких препаратів: байтан універсал з.п. (2 кг/т); фундазол з.п. (2–3 кг/т); вітавакс 200 з.п. (3 кг/т); вітавакс 200 ФФ в.с.к. 2,5–3,0 л/т); вінцит 050 CS к.с.(2 л/т); дивіденд 030 FS т.к.с. (2 л/т); дивіденд стар 036 FS т.к.с. (1–1,5 л/т); лоспел в.м.е. (1,2 л/т); дерозал к.с. (1,5 л/т); сумі–8 з.п. (1,5 кг/т); сумі–8 ФЛО 2% к.с. (1,5 л/т); раксил т.к.с. (0,4–0,5 л/т); колфуго супер в.с. (3 л/т); колфуго дуплет к.с. (2,0 л/т); максим 025 FS т.к.с. (1,5 л/т); паноктин тоталь 32,5% т.к.с. (1,5–2,0 л//га); преміс 25, 2,5% т.к.с. (1,3–1,5 л/т); реал 200 т.к.с. (0,2 л/т); сульфокарбатіон К 90–95% п. (0,2–0,6 кг/т). Насіння обробляють водяною суспензією препаратів або способом зволоження: 10 л води на 1 т.
Завантажити реферат