Сторінка
2

Хвороби сільськогосподарських культур

Примітка: Скорочення та умовні позначення у переліку рекомендованих препаратів : з.п. — порошок, що змочується; в.р. — водний розчин; в.с. — водна суспензія; в.с.к. — водно–суспензійний концентрат; к.е. — концентрат емульсії; к.с. — концентрат суспензії; т.к.с. — текучий концентрат суспензії;, п — порошок; в.р.г. — водорозчинні гранули.

На озимій пшениці в осінній період (на початку фази кущення) проти кореневих гнилей і снігової плісняви застосовують фундазол, 50%–й з.п. з розрахунку 0,3–0,6 кг/га. У подальший період вегетації зернових колосових культур (на початку трубкування або колосіння) проти іржастих хвороб, борошнистої роси, кореневих гнилей і септоріозу використовують один з таких фунгіцидів: альто супер 330 ЕС к.е. (0,4–0,5 л/га); альто 400 SС к.с. (0,1–0,2 л/га); колфугосупер в.с. (1,5 л/га); фалькон к.е. (0,6 л/га); фолікур БТ 22,5% к.е. (1,0–1,25 л/га); байлетон 25% з.п. (0,5–1,0 кг/га) (ячмінь — 0,5 кг/га, пшениця — 1 кг/га); бампер 25 % к.е. (0,5 л/га); імпакт 25 SС к.с. (0,5 л/га); корбель 75% к.е. (0,5–1,0 л/га); рекс 49,7%–й к.е. (0,4–0,6 л/га); рекс топ к.с. (1,0–1,5 л/га); рекс Т к.е. (0,5–0,75 л/га); тілт 250 ЕС к.е. (0,5 л/га); танго 50%–й к.е. (0,6–0,8 л/га); дерозал 50% к.с. (0,5 л/га); калік син 75% к.е. (0,5–0,75 л/га); міраж 45%–й к.е. (1,0 л/га); спортак 45% к.е. (0,9 л/га); топсин М 70% з.п. (1,0–1,2 кг/га). Слід проводити необхідні заходи захисту рослин від шкідників — переносників вірусних хвороб.

2. Хвороби кукурудзи

На кукурудзі хвороби розвиваються як під час вегетації рослин, так і при зберіганні качанів та зерна. Широким поширенням характеризуються пухирчаста і летюча сажки, іржа, стеблові та кореневі гнилі, диплодіоз, нігроспороз, біль та бактеріоз качанів, пліснявіння качанів і зерна тощо.

Пухирчаста сажка. Уражує всі надземні органи рослини і коріння (молоді тканини, що ростуть), а найчастіше — качани і стебла. Хвороба характеризується утворенням пухироподібного здуття, вміст якого спочатку є м’якою сірувато–білою або рожевуватою, а у подальшому — чорною споровою масою, вкритою м’ясистою сіруватою блискучою обгорткою. Зараження рослин відбувається протягом усього періоду вегетації. Зимують спори збудника хвороби на качанах, зернах, післязбиральних рештках рослин та в ґрунті. Зараженню кукурудзи сприяє різке коливання вологості.

Летюча сажка. Проявляється на качанах і волотях. Рослини, уражені хворобою, мають пригнічений вигляд: качани повністю перетворюються на чорне сухе жовно, зовні прикрите сухими обгортками, яке складається із спор та волокон, що залишилися від провідних пучків качана. Волоті частково, рідше цілком, набувають вигляду чорної порошистої маси.

Шкідливість хвороби проявляється не лише в прямому недоборі врожаю зерна внаслідок ураження качанів, але і втратами, пов"язаними з випаданням окремих проростків, низькорослістю рослин і недорозвиненістю качанів. Достиглі спори летючої сажки розпилюються, потрапляють на здорові качани або в ґрунт і, таким чином, зберігаються протягом зими.

Іржа. Проявляється у другій половині вегетації рослин на листках, рідше на стеблах. На них з’являються малопомітні світло–жовті плями, на місці яких у подальшому під епідермісом утворюються коричнюваті довгасті пустули — урединії. З часом епідерміс розривається, з пустул розлітається спорова маса, яка потрапляє на качани, а потім разом з насінням — на нові посіви кукурудзи. Хворі листки рослини передчасно всихають, внаслідок чого качани не можуть нормально розвиватись, у них утворюються щуплі зернівки.

Стеблові і кореневі гнилі. Частіше виявляються у другій половині вегетації у вигляді загнивання стебел і коріння рослин. Залежно від збудника хвороби і характеру її прояву розрізняють фузаріозну, вугільну, білу та бактеріальну гнилі.

Фузаріозна гниль. Характеризується утворенням бурих плям на 2–3 нижніх вузлах і міжвузлях. У вологу погоду вони вкриваютсья червоно–білим або рожевим нальотом. Стебло у місцях плям порожнисте, підземне міжвузля і корінці набувають червоного кольору, а паренхіма серцевини руйнується.

Вугільна гниль. Виявляється у вигляді побуріння або знебарвлен–ня нижньої частини стебла і коріння. Під епідермісом формуються дрібні чорні склероції, в результаті паренхіма серцевини майже повністю руйнується.

Біла гниль. Проявляється на нижній частині стебла у вигляді великих м’яких плям з білим пухнастим ватоподібним нальотом. У місцях ураження утворюються темно–коричневі склероції, які зберігаються на рослинних рештках на поверхні ґрунту або як домішка до насіння.

Бактеріальні стеблові гнилі. Спричинюють мацерацію і обводнювання уражених частин рослин, які набувають неприємного запаху. Джерелом інфекції гнилей кукурудзи є уражені рештки рослин або заражене насіння.

Диплодіоз. Проявляється на всіх надземних частинах рослин, особливо на качанах і стеблах. При основі качанів утворюється білий ватоподібний наліт грибниці, який поширюється між зернівками, що набувають коричневого забарвлення, легко кришаться. На зернівках та на стрижні качана з"являються пікніди у вигляді чорних цяток. Вони містять двоклітинні темно–оливкові спори, які у вологу погоду виділяються у вигляді темно–слизової маси. На ураженій тканині біля вузлів стебла утворюються бурі плями з численними пікніками, сильно уражені стебла надламуються. Проявляється хвороба також на кореневій шийці. Стрімкому розвиткові хвороби сприяють висока температура повітря і часті опади у другій половині літа. Джерелом диплодіозу є заражені рештки рослин та насіння, на яких зимує гриб у формі пікнід.