Сторінка
6

Шляхи зародження та проблеми розвитку аудиту в Україні

Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність. У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у замовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку проводиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб’єкта підприємницької діяльності. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгалтерського обліку відносно своєчасності і правильності відображення господарської діяльності. При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами.

Висновком (актом) оформляються аудитором виконані роботи, передбачені договором із замовником. До них можна віднести аудит фінансового стану господарюючих суб’єктів або аудиторської оцінки інвестиційних проектів чи стартової вартості майнових комплексів, що виставляються на аукціон, та ін. Згідно з нормами аудиту (стандарт затверджений Аудиторською палатою України) виконану роботу можна оформляти спеціальним звітом. На практиці проведення аудиту здебільшого оформляється спеціальним актом, який містить дослідну частину і висновки питань, поставлених замовником.

Аудитор має право при виконанні договірних зобов’язань з дозволу замовника:

- перевіряти первинну документацію з обліку фінансово – господарської діяльності замовника, облікові регістри, проводили інвентаризацію коштів у касах, цінних паперів, матеріальних цінностей, вимагати від посадових осіб пояснення з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником;

- одержувати необхідну для аудиту інформацію від третіх осіб (банків, постачальників та ін.);

- залучати для роботи на договірній основі фахівців, крім осіб, що працюють у замовника, перебувають з ним у родинних стосунках або ведуть спільний бізнес. Крім того, аудитор має право самостійно визначити методичні прийоми і процедури, керуючись при цьому чинним законодавством, існуючими нормами і стандартами, умовами договору із замовником, професійними знаннями та досвідом власної роботи.

Система аудиторської діяльності має дві складові : зміст і форму.

До змісту аудиторської діяльності входять : суб’єкти; учасники; об’єкти; аудиторські дії та операції; засоби та способи їх здійснення; результати аудиторських дій.

Суб’єктами аудиторської діяльності є аудитори, аудиторські фірми, АПУ. САУ, регіональні відділення, які залежно від виду професійної діяльності, питань, які вони мають право вирішувати, мають згідно з законодавством певні права та обов’язки, професійні аудиторські знання, вміння їх реалізувати.

Учасники – це окремі особи або їх групи, які беруть участь або сприяють аудиторській діяльності у процесі вивчення фактів господарського життя підприємства.

Об’єкти – дії суб’єктів господарювання, господарські процеси, документи та відображені в них операції тощо.

Аудиторські дії - це акти поведінки суб’єктів аудиторської діяльності, направлені на всебічне дослідження фактів господарського життя, які передбачені умовами договору, програми тощо.

Операції – сукупність взаємопов’язаних дій аудитора, спрямованих на досягнення цілей, поставлених умовами договору, програми тощо.

Засоби аудиторської діяльності – це предмети та дії з ними, що забезпечують досягнення необхідного результату аудиторської діяльності.

Система певних засобів, що застосовується аудитором, є аудиторською технікою, а система способів – аудиторською тактикою.

Способи аудиторської діяльності – це конкретні шляхидосягнення наміченого результату за допомогою застосування засобів та прийомів, розроблених наукою про контроль. Вони мають бути гласними, базуватись на наукових знаннях, бути обов’язковими чи бажаними.

Результат аудиторських дій – це підсумок перевірки відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних засобів і способів суб’єктами аудиторської діяльності і відображений в робочих документах аудитора та наданих ним клієнту висновків.

Складовою системою аудиторської діяльності є форма аудиторської діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:

- внутрішню – порядок організації діяльності фірми, який базується на прийнятих внутрішніх аудиторських стандартах, введених правилах;

- зовнішню – засоби зовнішньго прояву аудиторської діяльності у вигляді оформлення аудиторських документів, прояву аудиторських дій, усних та письмових висловлювань тощо.

Аудитори і аудиторські організації зобов’язані:

- при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками, додержувати чинного законодавства та встановлених нормативів;

- повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені в процесі аудиту недоліки у веденні бухгалтерського обліку і звітності, а також недоліки у господарській чи комерційній діяльності;

- зберігати у таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні аудиторських послуг;

- не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

- додержувати умов договору, укладених із замовником;

- обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються їх (консультації, перевірки, експертизи), за винятком наукової та педагогічної діяльності.

Для усвідомлення сутності ц логіки методів аудиту, технічних прийомів, ступеня старанності проведення аудиту слід також зрозуміти умови й організаційні рамки його здійснення.

Питання, пов’язані з роботою і професійним захистом аудиторів, регулюють Аудиторська палата України і Спілка аудиторів України. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата України, яка відповідно до законодавства є неурядовим органом.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 р. № 3125-ХП (зі змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 14 березня 1995 р. № 81-95-ВР*, від 20 лютого 1996 р. № 54/96-ВР**. Цей Закон визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні й спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Положення цього Закону діють на території України і поширюються на всі господарські суб’єкти незалежно від форм власності та видів діяльності. Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг.