Сторінка
4

Шляхи зародження та проблеми розвитку аудиту в Україні

Особливо високий попит на аудиторські послуги у випадку реорганізації (злиття, придбання, поділу, виділення, перетворення) підприємств через виникнення складних обліково-податкових проблем.

Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України від 19 березня 1997 р. затверджені вимоги щодо аудиторської перевірки відкритих акціонерних товариств і підприємств-емітентів облігацій (крім комерційних банків, інституціональних інвесторів). У них визначений зразковий перелік питань, на підставі яких незалежні аудиторські фірми повинні підтвердити повноту і вірогідність бухгалтерської звітності названих суб’єктів, що хазяюють, і сформулювати на цій основі висновки про їх реальний фінансовий стан.

Згідно ст. 22 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1994 р. № 1201-ХІХ зі змінами і доповненнями) аудит бухгалтерської звітності і фінансового стану емітента при реєстрації випуску цінних паперів є обов’язковим. При наданні регулярної інформації про емітента (не рідше одного разу в рік) обов’язкове підтвердження аудиторською фірмою річного балансу і складання довідки про фінансовий стан.

Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку України, використовуючи надане їй право на розробку і затвердження нормативних документів, що регулюють ринок цінних паперів в Україні, ввела обов’язкове підтвердження бухгалтерського балансу підприємства і звіту про його фінансові результати при реєстрації про емісію цінних паперів.

Відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність” аудит проводиться з метою визначення вірогідності звітності суб’єктів господарювання, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Згідно ст. 8 Закону це повинно бути відзначене в аудиторському висновку.

З прийняттям Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і положень (стандартів) бухгалтерського обліку в українських аудиторів з’явилася надія, що, нарешті, припиняться дискусії про право їхньої професії на існування, що розпочалися після прийняття Закону України “Про аудиторську діяльність”. Полемічний запал повинний націлюватися на визначення статусу, місця і ролі аудитора.

Податковий характер бухгалтерського обліку і звітності, нерозвиненість фондового ринку, відсутність традицій широкого обнародування фінансової інформації і користувачів, здатних сприймати і використовувати цю інформацію, покладаючись на думку аудитора про її вірогідність, привели до того, що місце і роль аудитора були зведені до консультанта по оподатковуванню й обліку.

Фактично нічого не змінили і Національні нормативи аудита Аудиторської Палати України, що одночасно з Кодексом професійної етики аудиторів України набрали сили з 1 січня 1999р.

Ці нормативні документи деякою мірою випереджали розвиток реформи бухгалтерського обліку в Україні. Так, у нормативі № 1 “Вимоги національних нормативів аудита” мова йшла про фінансову звітність, тоді як у нормативних документах, що регулюють облік і звітність, цей термін з’явився лише в Законі України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” і положення (стандартах) бухгалтерського обліку.

1.3 Аудиторський контроль, як складова частина фінансово-господарського контролю, розкриває нові явища у підприєм­ницькій діяльності господарюючих суб'єктів, встановлює закономірності з метою удосконалення цієї діяльності на наукових основах.

На всіх стадіях розширеного виробництва, яке охоплює виробництво, розподіл, обмін і споживання продукту в сус­пільстві, аудиторський контроль вивчає продуктивні сили і виробничі відносини з метою виявлення суперечностей і своє­часного регулювання їх із застосуванням економічних важелів.

Контролюючи виробничі відносини і продуктивні сили у сфері виробництва, аудиторський контроль визначає ефектив­ність використання праці як доцільної діяльності людини, яка включає працю, предмети і засоби праці, відповідності їх чинному законодавству, нормативно-правовим актам. Зок­рема, перевіряють організацію і технологічну підготовку виробництва, планування і ефективність праці, витрачання заробітної плати, додержання технологічної і трудової дис­ципліни, якість праці та її оплату, використання робочого часу працівників, машин, обладнання та інших засобів і пред­метів праці у межах як галузі, об'єднання, підприємства, так і народного господарства в цілому. Отже, в предмет ауди­торського контролю включають усю стадію процесу відтво­рення суспільне необхідного продукту та нормативно-пра­вове регулювання її.

На стадії розподілу суспільне необхідного продукту ауди­торський контроль перевіряє його використання на задово­лення різноманітних потреб суспільства — відшкодування витрат використаних засобів виробництва, розподіл та пере­розподіл створеного продукту в умовах ринкових відносин. Контролюють виробничі відносини щодо відтворення норм запасів засобів і предметів праці, витрачання коштів на опла­ту живої праці відповідно до кількості і якості її, відтворен­ня і поповнення суспільних фондів накопичення і спожи­вання, відрахувань коштів державному бюджету, соціально­му страхуванню. На стадії розподілу суспільного продукту предмет аудиторського контролю поширюється на всі ланки народного господарства.