Сторінка
10

Шляхи зародження та проблеми розвитку аудиту в Україні

Аудитор повинен бути прямолінійним і чесним, об'єктивним і не піддаватися тиску інших, тобто бути повністю незалежним. Аудитор повинен додержувати правил конфіденційності, необхідної для надан­ня професійних послуг. Правила етики також вимагають відповідності роботи аудитора технічним і професійним стан­дартам та нормативам бухгалтерського обліку і аудиту. Ауди­тор також має додержувати інструкцій клієнтів, якщо вони не суперечать нормативно-правовим актам, що діють у країні.

Планування — зазначається потреба планування роботи аудитора, проведення контрольних тестів, які дадуть змогу йому якісно виконати замовлення клієнта. Планування необ­хідне для отримання інформації про бізнес клієнта, вивчен­ня системи обліку і внутрішнього контролю; оцінки ступеня ризику, в тому числі ризику матеріальних втрат; розрахун­ку необхідного часу і обсягу аудиторської роботи.

Робота, виконана іншими аудиторами — аудитор зобов'яза­ний перевіряти ту частину роботи, яку доручив виконувати іншим фахівцям або аудиторам, що підпорядковані йому. Якщо аудитор використовує результати роботи, виконаної іншими працівниками, то він повинен бути упевнений, що ця робота відповідає вимогам аудиту.

Документація — робота аудитора має документуватися ним самим, що необхідно для оцінки її якості, своєчасності та відповідності стандартам бухгалтерського обліку й аудиту.

Очевидність аудиту — для отримання показників ефек­тивності бухгалтерського обліку і контролю господарських операцій вдаються до контрольних тестів.

Висновок і звіт — висновок аудитора має бути обгрунтова­ним фінансовою звітністю, до якої висуваються такі вимоги:

відповідність фінансової інформації вимогам достовірної звітності;

адекватність звітності даним бухгалтерського обліку. До звіту аудитора ставиться вимога висвітлення причин і наслідків аудиторської перевірки фінансової звітності.

Отже, в МНА викладають основні напрями аудиту, зок­рема планування, контроль, і фіксацію результатів викона­ної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчи­ти систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Отримані аудитором дані повинні бути достовірними і достатніми для обгрунтування висновків з питань, поставлених на дослідження аудиту. Аудитор може не виконувати частину роботи у випадку, якщо він впевне­ний, що внутрішній контроль (аудит) на підприємстві доб­роякісний. Так, аудитор може використати дані інвентари­зації матеріально-виробничих запасів, перевірених ревізорами фірми, якщо він впевнений в якісному її проведенні та відображенні результатів у системі обліку і звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських пос­луг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Грунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.

Правові й організаційні основи аудиторської діяльності н Україні регламентуються законодавством, а також нормативними актами про сертифікацію фахівців з аудиту і ліцензування їхньої діяльності. Основними концепціями з розробки національних стандартів, затверджених Аудиторською палатою України, пе­редбачено скласти двадцять основних нормативів.

З орієнтовного переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторсь­ких робіт видно, що вони мають певну відмінність від МНА, обумовлену законодавством України та чинними норматив­но-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звіт­ності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосу­вання Аудиторською палатою України, інші — на стадії за­вершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають МНА, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконан­ня аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкція­ми до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у прак­тиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчиз­няному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослід­женню питань, поставлених на вирішення аудиту. Так, Ауди­торська палата України, дотримуючись основних положень нормативу № 13 "Аудиторський висновок", затвердила ме­тодичні рекомендації до нього, які стосуються вимог до пе­ревірки балансу та річної фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності та складання аудиторського звіту і висновку аудитора. Методичними рекомендаціями розкри­вається зміст повноти перевірки первинних документів ауди­том, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-гос­подарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банк­рутства.

Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та дос­товірності відображення її в бухгалтерському обліку і звіт­ності.

3. Визначення сутності проблематики розвитку аудиту в Україні.

Проблеми розвитку аудиту є досить різні, всі вони пов’язані з розвитком аудиторської діяльності в Україні, і потребують нагального вирішення. Окрему увагу приділено питанню якості аудиту та аудиторських послуг, показано можливість удосконалення методики визначення вартості аудиторських послуг.