Сторінка
7

Контроль і ревізія витрат на виробництво і собівартості продукції

Ревізія підприємств із позамовним методом обліку витрат на виробництво вимагає вивчення значної кількості первинних документів. Тому доцільно акцентувати увагу на тих замовленнях і витратах, за якими є найбільш значні відхилення від нормативних і планових калькуляцій. В умовах позамовного методу важливого значення набуває перевірка обчислення собівартості виконаної частини замовлення чи певного етапу робіт на замовлення за окремі звітні періоди. Адже фактична собівартість замовлення може бути визначена після закінчення всіх робіт за ним і передачею замовнику. У зв’язку з цим можливі випадки штучного регулювання витрат між закінченою частиною замовлення і незавершеним виробництвом, спотворенням собівартості товарної продукції і фінансових результатів роботи підприємства за звітний періоди.

При ревізії підприємств усіх галузей промисловості досліджують правильність списання сировини і матеріалів на виробництво, реальність і розміри відходів, особливо понад передбачувані. Збільшення питомої ваги відходів може вказувати на завишування витрат повноцінної сировини і матеріалів при виготовленні продукції. У випадку значного збільшення потрібно перевірити, чи не має випадків випуску неврахованої продукції і правильність використання відходів підприємства.

Ревізор перевіряє, чи немає випадків незаконного списання на собівартість продукції сум нестач, крадіжок, а також інших витрат, які не належать до готовності.

1.3. Контроль та ревізія адміністративних та загально виробничих витрат.

У собівартості продукції поряд з прямими витратами, що обліковуються на рахунках класу 8 „Витрати на виробництво” певну питому вагу займають непрямі витрати. Ці витрати обліковуються на рахунку 91 „Загально виробничі витрати”, де ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Сюди також належать і витрати на утримання машин і устаткування. За дебетом цього рахунка ревізор перевіряє законність і обґрунтованість витрат, підтверджує їх документами, а за кредитом здійснюється перевірка списання за відповідним розподілом на рахунках 23 „Виробництво” та 90 „Собівартість реалізації„ . Розподіл цих витрат повинен здійснюватися за цехами і видми продукції пропорційно обсягу продукції.

Що стосується адміністративних витрат, пов’язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства, то вони обліковуються на рахунку 92 „Адміністративні витрати”. Дані дебету цього рахунку відображають витрати на утримання адміністративно-управлінського апарату, їх службові відрядження, утримання основних засобів та інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, комунальні послуги, канцелярські витрати); суми обов’язкових платежів зіставляють з документами, які обґрунтовують достовірність їх здійснення. Облікова документація під час ревізії досліджується за суттю і за змістом.

Адміністративні витрати обліковуються на цьому рахунку до кінця року наростаючим підсумком, а в кінці року списують на фінансові результати основної діяльності (рахунки 79 „Фінансові результати”). Незважаючи на те, що ці витрати не належать до собівартості продукції, ревізору все ж таки потрібно визначити, яку питому вагу займають ці адміністративні витрати в загальному обсязі випущеної продукції і при необхідності дати пропозиції щодо скорочення витрат апарату управління.

У всіх випадках у першу чергу, ревізор повинен перевірити обґрунтованість кошторисів цих витрат. Потім порівнюють ці дані з фактичними витратами, що відображені в обліку, встановлюють і досліджують причини економії чи перевитрат за тими чи іншим статтями витрат. Бувають випадки необґрунтованого зменшення витрат за тими статтями, де допущено перевитрати, і відповідно збільшуються витрати на тих статях, за якими є економія. Для виявлення цих фактів доцільно здійснювати співставлення сум, зазначених у звітах, із розмірами витрат, зазначених в регістрах аналітичного обліку. Одночасно потрібно перевірити правильність віднесення витрат за первинними документами на окремі статі витрат.

При ревізії загально виробничих та адміністративних витрат з’ясовують правильність і обґрунтованість списання ТМЦ і коштів на підставі недостовірних актів і бухгалтерських довідок.

При перевірці витрат на утримання апарату управління перевіряють правильність їх відображення, тому що деякі підприємства відносять перевитрати коштів окремих статей на інші вили витрат. Наприклад, витрати на відрядження порівнюють із документами та встановленими лімітами. При цьому з’ясовують правильність віднесення витрат на відрядження на відповідні рахунки бухгалтерського обліку за даними авансових звітів і первинних документів.

Особливо ретельно досліджують можливі випадки списання непродуктивних витрат за рахунок загально виробничих витрат. Кожну суму таких витрат досліджують безпосередньо на підставі первинних документів, з’ясовують обставини виникнення таких витрат. Особливу увагу приділяють вивченню причин нанесеного збитку і відшкодуванню його за рахунок винних осіб. Це здійснюється і за іншими статями невиробничих витрат.

У деяких підприємствах списують непродуктивні витрати за рахунок відповідних витрат виробництва, витрат щодо утримання та експлуатації обладнання або інших статей і загально виробничих витрат. Також допускаються випадки, коли виявленні інвентаризаціями нестачі цінностей не відображаються в обліку, а списуються на загально виробничі витрати.