Сторінка
3

Контроль і ревізія витрат на виробництво і собівартості продукції

У законі про Рахункову палату в первинному своєму вигляді передбачалось, що Рахункова палата контролюватиме як доходну, так і видаткову частини бюджету за наступними напрямами: законність, доцільність, ефективність. Але Конституційний Суд визнав, що закон про Рахункову палату не повною мірою відповідає Конституції України (рішення суду від 14 грудня 2000 р. №15-рп/2000), і відповідно її позбавили повноважень щодо контролю доходної частини Державного бюджету України. З того часу Рахункова палата контролює тільки видаткову частину державною бюджету, але експертно-аналітичні функції що є його доходної частини у неї залишились. Таким чином, сьогодні Рахункова палата формально не е органом Верховної Ради, але, як і раніше, вона має майже ті ж самі функції та завдання, які мала, коли була контролюючим органом парламенту, тому таку відокремленість від Верховної Ради можна вважати в деякій мірі умовною, а контроль з боку Рахункової палати - опосередкованим контролем з боку Верховної Ради.

Аудит в Україні почав розвиватися з 1991 р., а Закон України "Про аудиторську діяльність" був прийнятий Парламентом 22 квітня 1993 року.

Закон визначив правові засади здійснення аудиту в Україні і був спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Цим законом створена Аудиторська палата України, яка функціонує як незалежний, самостійний орган на засадах самоврядування.

Варто врахувати ті зміни, які відбулися в аудиті за кордоном, і ті особливості, які випливають зі змісту аудиту в Україні. Необхідно визнати, що не всі вищі навчальні заклади 3-го і 4-го рівців акредитації мають достатнє кадрове забезпечення для підготовки аудиторів. Аудиторська палата України і Спілка аудиторів України, а також зацікавлені міністерства і відомства повинні розробити кваліфікаційні вимоги (модель) спеціаліста-аудитора. Відповідно необхідно розробити навчальний план і програми, за якими повинна відбуватися підготовка аудиторів в тих ВНЗ 4-го рівня акредитації, які мають дня цього необхідну методичну базу і відповідне кадрове забезпечення.

З прийняттям 1997 р. Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" створено правові основи для формування підсистеми муніципального контролю.

Завдяки вказаним заходам в Україні були окреслені визначальні елементи системи контролю, функціонування яких, в основному, забезпечує контроль економічних відносин в ключових секторах національного господарства.

Існуюча в теперішній час в Україні система контролю і, відповідно, контролюючих органів сформувалася па фундаменті командно - адміністративної системи, при якій, внаслідок сильної централізації управлінських структур, увага зверталася на політичні функції контролю і його масовість, що негативно позначалося на компетентності та об'єктивності. Тому в останнє десятиріччя в колишньому СРСР, а зараз і в Україні, все сильніше стали проявляться поряд з суб'єктивними і об'єктивні фактори, які вплинули на зниження якості контрольної діяльності.

Система контролю розвивалася і продовжує розвиватися в Україні, як правило, екстенсивним методом, тобто шляхом формування нових органів державного контролю.

Реалізація другого стану передбачає завершення процесу становлення контролю та окреслює перспективи подальшого розвитку і удосконалення системи контролю в Україні, а саме:

v створення підрозділів фінансового контролю у складі існуючих судів або спеціальних фінансових судів в структурі судової гілки влади з мстою завершення формування системи державного контролю;

v розробка та практичне впровадження інфраструктури муніципального контролю як підсистеми, що забезпечує можливість саморегулювання економічних відносин у сфері місцевого самоврядування та комунальному секторі національного господарства;

v доповнення мережі фахових аудиторів та аудиторських фірм іншими різновидами незалежного контролю, зокрема, розв'язання проблем споживчого контролю, створення інфраструктури громадського фінансового контролю, а також врегулювання контролю економічних відносин між засобами масової інформації, громадськими організаціями, політичними партіями тощо та їх контрагентами в Україні і за кордоном, зокрема щодо фінансових санкцій у їх взаємних стосунках з органами державної влади та місцевого самоврядування;

v розмежування сфер компетенції та повноважень щодо здійснення контролю вказаними суб'єктами, а саме - конкретне, визначене у законодавчому порядку проведення межі між сферами економіки, які контролюються органами державної влади і місцевого врядування та інституціями громадського суспільства;

v розробка концептуальних та організаційно-методичних засад контролю процесів дотримання національної економічної безпеки, самодостатності та ефективності використання ресурсів у всіх сферах економіки і досягнення на цій основі сталого економічного розвитку національного господарства;

v послідовне формування координаційних інституті у складі кожної системи контролю та суспільно-господарській сфері загалом;

v розробка з урахуванням зарубіжного досвіду державних стандартів, нормативів та норм незалежного контролю

1. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО.

1.1. Контроль і ревізія витрат виробництва за елементами затрат і статтями калькуляції.

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.

При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітній період віднесені на витрати виробництва за такими елементами (мал. 1) :

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати;

- інші затрати (за видами витрат).

Мал.1 Групування витрат операційної діяльності за економічними елементами