Сторінка
1
Пірамідальна форма перекриття зрубів, як примітивна й найпростіша, могла затриматися лише в глухих закутках, яким є, наприклад, Бойківщина, — на рівнині розвиток дерев’яного будівництва йшов далі. Передовсім з’являються восьмигранний підбанник («вісімка») й баня над кожним зрубом. Трудно з певністю твердити, що прийшло раніше, але більше доказів є на те, що спочатку робили баню просто на пірамідальному перекритті, а пізніше — баню з підбанником, і в деяких місцевостях спочатку могла з’явитися вісімка, перекрита стіжковим перекриттям, а пізніше вже сферична баня. З будов, перекритих банями безпосередньо на пірамідальному даху без вісімки, можемо вказати на дуже архаїчну форму бані у вигляді шолома або грушки, — в селах Галичини Ковчий Кут, Крехів початку XVII ст., Цішки (1701) та ін. У будовах із вісімкою перехід від квадратової форми зруба до восьмибічної досягається за допомогою клинів-межилучників чи т. зв. пендетивів трикутної форми, — спосіб чисто візантійський, що у нас на Україні був відомий із перших часів християнства. Цікаво, що в дерев’яному будівництві інших, навіть слов’янських народів цей спосіб перекриття не зустрічається.
Вісімка з клином-межилучником постійно вживається в церквах Гуцульщини. Загалом гуцульські будови мають свої особливості і творять до певної міри осібний тип. План тут завжди у формі рівнораменного «грецького» хреста у вигляді п’яти зрубів — квадратових або шестикутних (за винятком середнього зрубу, який завжди квадратовий). Походження п’ятизрубної хрещатої дерев’яної будови на Україні ще в належній мірі не висвітлене. Проф. Й. Стржиговський, наприклад, уважає їх первісним типом християнського будівництва на Україні, що прийшов із візантійського — спеціально вірменського — будівництва. Муровані хрещаті будови відомі були в нас у Херсонесі (Крим) IV — VI ст., але в старокнязівську добу не зустрічаються. Пізніше знову з’являються на Україні в XVII ст. (перебудова церкви Спаса на Берестові в Києві 1638 — 43 рр., церкви в Нискиничах на Волині 1653 р.).
Характерні особливості гуцульських церков, крім хрещатого заложення, є такі. Середній квадратовий зруб переходить угорі у вісімку, перекриту високим восьмибічним стіжковим перекриттям із невеликим заломом (заокругленням) коло гзимсу. Над чотирма іншими зрубами звичайно буває звичайний хатній дах із фронтончиками, як на гуцульських хатах; на гребеш даху часто бувають маківки.
П’ятизрубні будови, крім стисло гуцульської території, поширені також у сусідніх до Гуцульщини землях — на Буковині (напр., Церква монастиря Путна, перенесена з с. Воловець), у Галичині (в повітах Коломия, Снятин, Калуш, Станіслав). В інших частинах Галичини зустрічаються загалом рідко та здебільшого постали в пізніші часи, коли перебудовували й розширювали тризрубні церкви. Щодо п’ятибанних церков на п’ятизрубному заложенні, то їх у Галичині дуже мало й то переважно новіших часів. Досить поширені вони на Київщині, Полтавщині, Слобожанщині, відомі також на Поділлі й зовсім рідкі — на Волині та Чернігівщині. Зате саме в Галичині й почасти на Бойківщині збереглися особливо інтересні тризрубні й переважно трибанні церкви з артистично виконаними піддашшями чи опасаннями, часто в двох поверхах, що йдуть навколо цілої будови чи лише одного бабинця. Ці піддашшя завжди мають дуже гарні різьблені колонки й шестикутні отвори довгастої, витягненої в поземному напрямку форми. З таких чудових зразків відзначимо будови в селах Середня Турка на Бойківщині (1700), Торки коло Перемишля (1661), Кути Золочівського повіту (1697), Цішки (1701), Хотинець Яворівського повіту (1615), Хоросно (1615), Долина (1690), у Дрогобичі (церква Хреста та Юра), в Лишнянському монастирі (1705) та ін. Це справжні шедеври народної творчості! Будували їх майстри великого хисту та теслярської вишколеності. Про це говорять і загальні маси будов, згармонізовані в суцільну композицію, й окремі ритмічно продумані архітектурні форми, нарешті, майстерно виконані деталі. Одну таку церкву недавно перенесено до Львова.
Певні відміни дають будови Буковини та Закарпаття. На цьому останньому, особливо в горах, ціле будівниче мистецтво було, занесено з Галичини, про що свідчать і самі архітектурні форми, й навіть підписи майстрів-будівничих і малярів, що приходили з Галичини, особливо в XVII — XVIII ст. Відомі навіть випадки, коли цілі будови перевозилися з Галичини. Крім згаданих уже бойківських, лемківських і гуцульських будов, тут, на румунсько-угорському пограниччі, можемо назвати два ясно окреслені типи. Перший — у Карпатах від Вижня Верецького до Волового — має типову для українського будівництва тридільність, але бабинець і середній зруб, а часами і всі три зруби, перекриті спільним дахом на чотири схили. Над бабинцем, на досить високій вежі квадратового заложення панує бароккова баня. Одначе на цій вежі, за українським звичаєм, дзвонів не чіпляють, а будують окрему дзвіницю. Більшість цих будов має навколо бабинця дуже гарні галерейки, часто поверхові, з прекрасно різьбленими колонками (Торунь, Буковець, Пилипець, Гукливе, Дашковиця). Другий тип — на Закарпатській рівнині від Хуста до Рахова — псевдоготичного характеру; наслідує форми готичних будов Угорщини й Семигорода. Хоч тут у заложенні також дотримано тридільності, та бабинець такої самої ширини, як і середній зруб, а вівтарна частина видовжена та має гранчасту форму. Особливістю цих будов є дуже висока, вузька вежа над бабинцем, завершена високим шпичастим псевдоготичним перекриттям (часто з маленькими вежками на чотирьох кутах вежі). Так само як і в попередньому типі, зустрічаються тут галерейки з гарно різьбленими колонками великої теслярської умілості (Давидове, Салдобош, Сокирниця, Шендрове, Майданка). Також і в’язання зрубів має тут велике багатство конструкції з різноманітними штучними формами замків (сполучення балок на кутах будови). Всі будови Закарпаття переважно XVIII ст.
Завантажити реферат