Сторінка
3

Типізація українського дерев’яного будівництва та його історичний розвиток

Дерев’яні будови інших християнських культів (католицькі, протестантські) збереглися в дуже обмеженій кількості в Західній Україні. Деякі з католицьких костьолів є зовсім у характері церковного будівництва — тризрубного та п’ятизрубного заложення. Прикладом перших може служити костьол у Гривальді, перероблений із церкви, до других належить костьол в Яблонові під Коломиєю, побудований, імовірно, українським майстром, хоч баня тут уже західно-католицького бароккового взірця. Інші католицькі костьоли в заложенні базилічного типу — однонавні, а частіше двонавні (двозрубні) з гранчастим закінченням вівтарної частини. Головна нава перекривається на два схили, причім спереду буває вежа з гостролучним або барокковим закінченням. Прикладом католицького костьолу німецького походження може служити одна з найстарших будов на Закарпатті в Гервартові, заложена німецькими колоністами в 1480 р. з оборонними камінними мурами навколо цілої садиби, її форми нічим не різняться від мурованих західноєвропейських храмів пізньоготичного стилю.

Великий інтерес збуджують жидівські синагоги чи божниці. Цікаві вони передовсім тим, що затримують риси колишнього міського будівництва в дереві стародавньої України. Заложення синагог на цілій Україні — одного типу. План синагоги складається з головного квадратового залу, до якого прилягають одне або два вузьких приміщення для жінок, часто на поверсі. Крім того, є сіни, зал зібрань кагальних провідників і часами школа релігійної громади («хедери»). Головний зал, звичайно вищий від інших приміщень, часто буває розмальований орнаментом і символічними виображеннями рослин і звірів — левів, оленів, зайців, слонів, однорогів, биків, птахів, риб тощо. В залі, в особливій різьбленій шафі — т. зв. «урен-койдеш», що стоїть на підвищенні посередині одної стіни — постійно зберігається «тора». Посеред залу на підвищенні — «біма» зі столом, на якому читають тору. Над столом із торою звичайно роблять кіоск із накриттям. Досі не з’ясовано, звідки саме прийнявся на Україні тип синагог, зокрема план будови.

На Україні перекриття синагог мало чим відрізнялося від перекриття інших містечкових будов, колишніх «дворів» і палаців шляхти. Дах перекривався здебільшого на чотири схили, з фронтончиками на зразок гуцульських, причому самий дах, як у всіх бароккових будовах — у кілька ярусів (чи, як кажуть — «підперезаний»). Назовні, особливо з головного фасаду (від входу), синагоги часто мають опасання й галерейки на різьблених колонках, так само як у міських будинках із «підсіннями». Головний зал синагоги інколи має цілком «церковну» баню на вісімці з шатровим завершенням, але ця баня ховається в даху й назовні її не видно. Також і окремі деталі (вікна та ін.) — в характері церковного й цивільного будівництва. Все це промовляє за те, що будівничими синагог були ті самі майстри, що будували церкви та міські будинки. М. Берсон між іншим говорить, що не знає таких випадків, щоб будівничими синагог були самі жиди.

Одна з найстарших дерев’яних синагог на Сході Європи збереглася в містечку Заблудові на українсько-білоруському пограниччі, побудована, правдоподібно, в другій половиш XVI ст. й реставрована в роках 1646 і 1712. Може вважатися одною з найкращих зразків дерев’яного будівництва взагалі. Ціла побудована з кедрового дерева, лише в деяких місцях — дуб і сосна як сліди пізнішої реставрації. Головний фасад тут розділено на три частини; середня частина має верхню галерейку з інтересною «висячою» конструкцією арок (луків) на різьблених колонках. Дві бічні поверхові добудови у формі замкових веж мають самостійне пірамідальне накриття з ламаною лінією даху і фронтончиками. Усі фронтони, також даху середнього залу, незвичайно гарно виложені шалівками (вузькими дошками) під «паркет», що надає будові ще більшої конструктивної та композиційної витриманості.

Дуже інтересні синагоги донедавна були на Коломийщині, де взагалі процвітало теслярське майстерство. З кращих зразків відмітимо синагоги в містечках Яблонів, Печеніжин, Гвоздець. Найбільш поширеним — бо найпростішим — типом є синагога у Гвоздці, подібні до неї — в Роздолі, Жидачеві, Фельштині під Хировом, Ходорові, Камінці Струмиловій та інших містах Галичини. Синагога в Печеніжині зовсім у таких самих формах і деталях, як один із міських будинків у Яблоневі на тій самій Коломийщині. Синагога в Яблоневі (1650 — 70) інтересна не тільки своїм фасадом із піддашшям, але також настінними орнаментальними мальовилами, виконаними від руки.

Прекрасним зразком будови з ґанками й балконами є синагоги в Яришеві на Поділлі (XVIII ст.) і неіснуюча тепер — в Острополі. Інші численні дерев’яні синагоги, що донедавна були по цілому Поділлі й Волиш, походили переважно з XVIII ст. і звичайно являли собою майже кубічну будову, закриту зі всіх боків, майже без ґанків та з типовими «заломаними» дахами. До таких належали синагоги на Волині — у Луцьку та на Поділлі — в Михалполі й Лянцкоруні.

Розвиток українського житлового будівництва в Дереві у великій мірі залежить від сільської хати. Українська хата в уявленні своїх і чужих має найбільше привабливих рис мальовничості та утульності. Серед садків і квітів поетично виглядає гладко обмазаний, чисто побілений будиночок із гладко зачісаною й рівно підстриженою солом’яною стріхою. Сильно напущена стріха дає глибокі й сильні тіні, які на тлі синявої побілки дають різні відтінки синього й фіолетового кольору, що контрастують із гаряче-жовтим або брунатним кольором стріхи. Ця колористична скаля нерідко посилюється розмалюванням стін по призьбі, навколо лиштв дверей і вікон і, нарешті, орнаментальним розписом над вікнами й попід стріхою. Не менш усталеними та цілковито однаковими на цілій Україні є внутрішній вигляд і розташування хати. Найпоширеніший тип тридільної хати — сіни, мешкальна хата й комора або хата, сіни та кімната (часом ще й із коморою). Окремі частини такої хати, входи, освітлення, меблі, прикраси підпорядковані побутовим кожноденним потребам праці і відпочинку, так що нема тут нічого зайвого й непотрібного. Щодо матеріалу, то переважна більшість хат, зокрема Середньої України, складається з дерева й глини (в різних формах), але в лісовій полосі (Карпати, Полісся, частково Чернігівщина) хати будують виключно з дерева. Й тоді в більшій мірі вживаються різні різьблені деталі — сохи (слупи) піддашшя, ґанки та ін. Особливої майстерності в обробці дерева досягають гуцули, хати яких — наприклад, т. зв. «осідки» — дають особливу цілість усіх частин (також і господарських будов) та окремих деталей.