Сторінка
9

Творчість

На кожному з етапів творчості широко ви­ користовуються формально-логічні і інтуї­тивно-евристичні засоби. Безумовно, в процесі наукової творчості широко використовуються методи індукції і дедукції, аналізу і син­тезу, абстрагування і узагальнення, аналогії і моделювання тощо. Форми наукового пізнання, тобто наукові факти, наукова проблема, гіпотеза і наукова теорія, будучи наслідком творчості, виступають разом з тим і важливими її засобами. Але процес творчості передба­чає вихід за межі того, що безпосередньо логічно випливає з теоре­тичних положень, що мають місце, і даного досвіду, відбувається вихід за рамки правил логічного висновку. Саме тому особливе міс­це в творчому процесі займають інтуїтивно-евристичні засоби, осно­вою яких є уявлення.

Уявлення - це психічна діяльність, що полягає у створенні уяв і ситуацій мислення, які в цілому ніколи не сприймалися людиною в дійсності. В уявленні відбивається не тільки і не стільки сучасне і минуле, скільки переважно майбутнє, опосередковане соціальним досвідом, де відбиваються тенденції розвитку об'єктів. Уявлення -це відображення дійсності як можливості. Головна функція уявлен­ня - ідеальне уявлення результату діяльності до того, як досягаєть­ся реально, передбачення того, що ще існує. Велику роль уявлення відіграє у формуванні гіпотези. Уявлення комбінує асоціації, поєд­нує різнопорядкові враження, ідеї, почуття, закликає до життя нові образи. Гіпотези ж прокладають шляхи руху знання до істини.

Розрізняють відтворююче і творче уявлення. Відтворююче уяв­лення полягає у створенні образів, які раніше не сприймалися, у від­повідності з їх описанням або уявленням. Творче уявлення полягає в самостійному створенні нових образів, які втілюють оригінальні продукти наукової, технічної і художньої діяльності. На основі твор­чого уявлення виникають і є його різними видами такі засоби твор­чості, як інтуїція, фантазія, мрія, здогадка.

Інтуїція (лат. - уважно дивлюся) - здіб­ність пізнання істини шляхом її прямого пе­редбачення без обґрунтування за допомогою доказів. Основною оз­накою інтуїції є:

По-перше. Неусвідомленість. Проблема інтуїції - це проблема її співвідношення з логікою. Сучасна філософія виходить з того, що інтуїція виступає, насамперед, як одна із форм неусвідомленого ві­дображення, зв'язаного з проявами діяльності мислення суб'єкта, розглядається як неусвідомлена людиною діяльність мислення по переробці і узагальненню раніше набутої актуальної інформації. Ак­туальна інформація тісно зв'язана з потребами людини і актуальною ситуацією, можливо, і є «пусковим механізмом» інтуїтивної діяль­ності. Як співвідноситься інтуїтивне і логічне в процесі пізнання? Логічне (дискурсивне) передує інтуїтивному, виступає обов'язко­вою умовою формування і прояву інтуїції в сфері свідомості. Логіч­не як розумове має місце і на рівні підсвідомого і включається в ме­ханізм самого інтуїтивного процесу. Дискурсивне повинно доповнювати інтуїцію, що відбувається, йти за нею, оскільки інтуї­ція завжди має імовірний характер. Інтуїція буває достатньою для істини, але її не досить, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Необхідний доказ, що включає або звернення до чуттєвих сприй­мань, або до логічних міркувань, аргументів.

Сама інтуїція не зводила ні до чуттєвого, ні до логічного пізнан­ня. В ній мають місце і ті, й інші форми пізнання. Так, французький математик і фізик Анрі Пуанкаре підкреслив, що неусвідомлена ді­яльність можлива або, крайньою мірою, плідна, якщо їй передує і за нею слідує період свідомої роботи. Але в інтуїції є і дещо, що вихо­дить за ці рамки і не дозволяє редукувати ЇЇ ні до тої, ні до іншої форми, дає нове знання, яке неможливо досягти іншими засобами. Неусвідомленість характеризує інтуїцію як процес.

Дві інші ознаки - безпосередність і раптовість - характеризують інтуїцію як результат.

По-друге. Безпосередність. В інтуїтивному акті присутній так зва­ний «перескок», перерва в ланцюгу міркувань, мовби раптове «осяян­ня», безпосереднє «передбачення» нового знання. Проте раптовість тут удавана, бо мислення було прямо чи побічно опосередковане нас­тановою, спрямоване всією сукупною діяльністю суб'єкта на рішення проблеми. «Стрибок» через логіку є не що інше, як вихід за межі наявної системи знань. Відкриття мовби підготовлено сукупністю буття, потребами епохи, практики, виробництва, розвитком пізнання. «Ви­падок» мовби замикає необхідний ланцюг зв'язків. Здібність думкою скорочувати довгі шляхи руху до істини, минати в уявленні різного роду «проміжні станції» і є суть істинного пізнання. Саме ця ознака інтуїції говорить про те, що процес інтуїтивного пізнання неможливо формалізувати, для нього неможливо виробити певну логічну форму­лу. Всі ланки процесу мислення мовби зливаються в одне.

По-третє. Раптовість, несподіванка. Це стрибкоподібний перехід до нового знання, перерва неперервності в русі мислення. Раптовість інтуїтивного мислення зв'язана з характерною властивістю такого мис­лення - одночасним, миттєвим врахуванням множини даних і факто­рів актуальної ситуації. Раптовість інтуїтивного висновку є резуль­татом синтетичної діяльності мислення, внутрішні процеси якого часто не усвідомлюються суб'єктом, хоча завдяки їм і здійєнюється одночас­ний аналіз множини факторів. Нова інформація, одержана інтуїтив­ним шляхом, усвідомлюється суб'єктом як дещо раптове і несподіва­не, оскільки відсутній видимий зв'язок результату з попередньою неусвідомленою інтелектуальною діяльністю. Раптовість виступає як форма, в якій виражається результат попереднього складного проце­су діяльності мислення. Розумові процеси, що приводять до несподі­ваних рішень, здогадок, називаються евристичними, а наука, що до­сліджує закономірність подібних процесів - евристикою.

Основними умовами формування і прояву інтуїції є: висока про­фесійна підготовка суб'єкта, глибоке знання проблеми; пошукова ситуація, стан проблемності; дія у суб'єкта пошукової домінанти (па­нуючої ідеї) на основі неперервних спроб вирішити проблему; напру­жені зусилля щодо її вирішення; наявність підказки, «пускового» механізму інтуїції. Розглядаючи інтуїцію як елемент творчості, ма­ється на увазі лише один із різновидів інтуїції - евристичний. Але ін­туїція може бути і стандартизованою, результатом якої є репродук­тивні, а не нові оригінальні знання.

Отже, суть і роль інтуїтивного пізнання полягає в тому, що твор­чий акт залучає до своєї орбіти все мислення. Для рішення складної задачі, звичайно, мало одних лише «ближніх» знань, що виступають в даний момент в актуалізованій формі. Необхідна мобілізація при­хованих ресурсів пізнання. «Оглядини» таких ресурсів і здійснює механізм інтуїції, коли одержує від свідомості настанову на пошук. Якщо ж в арсеналах мислення збирається достатня кількість фактів і відомостей, і вони засвоєні мозком, виникає рішення. Особливим видом творчого уявлення є мрія, тобто створення образів бажаного майбутнього, що не втілюються безпосередньо в ті чи інші продукти діяльності. Мрія є одним із стимуляторів активності людини.