Сторінка
8

Творчість

Поряд з уявленням і розвинутою пам'яттю, до творчих здібнос­тей слід віднести ініціативність особистості людини. Без неї не може бути ніякої творчості. Однією із закономірностей розвитку різних видів мистецтва і творчості є безперервне підвищення ро­лі ініціативи і активності молоді в суспільному житті. До творчих здібностей молодих спеціалістів, учених можна віднести також спостережливість, зосередженість, винахідливість у складних си­туаціях, вміння відійти від шаблону, від раніше усталених догм. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли переосмислюють­ся недоліки минулого і здійснюються докорінні перетворення в сус­пільстві.

3. Етапи та структура творчого процесу

Творчість не є якийсь поодинокий акт, не просто якесь осяяння. Творчість — це складний діалектичний процес, що має відповідні ета­пи і свій механізм. Творчість не можна зводити або лише до неусві-домленого, мимовільного явища, або тільки до дискурсивного, тоб­то логічного акта; це - єдність інтуїтивного і дискурсивного. Природні нахили є лише однією з можливостей творчого характеру діяльності людини. Поза соціальним середовищем ці нахили не можуть розви­ватися і, більш того, реалізуватися. Існує багато різних точок зору на характер творчості. Інтуїтивістська - за якою творчість розгляда­ється як самоплинне явище, що здійснюється посередництвом інту­їції. Інтуїція ж розуміється, як раптове містичне осяяння у сфері неусвідомленого, нові ідеї тільки потім проникають в сферу свідо­мості, де перевіряються і одержують статус нового відкриття. Така точка зору характерна для метафізичне мислячих філософів і до­слідників природи.

Діалектична точка зору розглядає творчість як процес, рух до відшукуваного результату в умовах відсутності алгоритму пошуку. Цей процес не можна заздалегідь визначити і формується у ході самого пошуку. Такої точки зору дотримується більшість вітчизня­них і закордонних філософів, не заперечуючи ролі інтуїтивного пі­знання і взагалі ролі неусвідомленого.

Незважаючи на відсутність алгоритму і оригінальність шляхів, способів одержання результату, в творчості, як складному процесі, можна виділити основні процеси і відповідну структуру творчого процесу. Структура творчої діяльності багатогранна, знаходить своє вираження в наявності різних стадій, фаз як специфічних елемен­тів творчості. Однозначного вирішення питання немає. Один з най­поширеніших варіантів, відповідно з яким творчість у своєму роз­витку проходить чотири етапи: виникнення (постановка) і усвідомлення творчої проблеми; пошук шляхів, принципу вирішення проблеми; наукове відкриття, «народження» наукової ідеї, створення ідеальної моделі відкритого вченими явища, розробка задуму; верифікація, тобто практична перевірка гіпотези і реаліза­ція результату творчого акту.

На етапі виникнення і усвідомлення творчої проблеми виявля­ється один з найчіткіших критеріїв активності свідомості, творчого потенціалу особистості - здібність постановки проблеми. Знаход­ження проблеми, відмічав Дж. Бернал, є найвищим показником твор­чості. Проблемні ситуації, що вимагають творчості, відрізняються від буденних своєю нестандартністю, відсутністю «накатаних» шля­хів вирішення. Проблема - форма пошуку, це вісь, навколо якої розгортаються всі розумові процеси. Проблема може породжуватись різними об'єктивними факторами, зокрема, самим ходом самороз­витку науки, потребою удосконалення технології, знарядь праці, ево­люцією мистецтва тощо. Логіка виникнення проблеми, що вимагає творчого вирішення, може повністю усвідомлюватися, але іноді са­ме виявлення проблеми є своєрідним відкриттям і залежить від сту­пеня обдарованості дослідника.

В ході постановки проблеми дослідник обґрунтовує висновок про те, що вибране для дослідження питання дійсно не вирішене у сві­товій науці або запропоновані рішення незадовільні. Такий висно­вок є суттєвою умовою і етапом наукової постановки проблеми. Важ­ливе місце у постановці проблеми займає обґрунтування її актуальності. Чим гостріша проблема, що вимагає свого вирішен­ня, тим вище актуальність пошуку засобів її вирішення.

Глибокий аналіз проблемних ситуацій, продуманість визначен­ня проблеми є необхідними умовами оптимізації творчого дослід­ження.

Одним з головних є другий етап, на якому здійснюється пошук найбільш раціональних, а нерідко і оригінальних шляхів вирішення творчої проблеми. Пошук починається з аналізу наявної інформації, зокрема тієї, що закладена у пам'яті і завершується висуванням яки­хось гіпотез, що вказують на можливі шляхи вирішення творчої проб­леми. Гіпотеза - головна форма пошуку вирішення проблеми, цен­тральний механізм творчості, може бути або припущенням про властивості і структуру речі (об'єкта, системи), що вирішує супе­речності, або пропозицією про способи (програму) діяльності, що ви­рішує. Гіпотеза необхідна тому, що, як вважають філософи Володи­мир Бажан і Павло Дигильовий, думка є єдиним засобом проникнути туди, де кінчається «поле зору» органів чуття, а гіпотеза - єдиний спосіб представити те, що могло відбутися. Етапами розвитку гіпо­тези є здогад, робоча гіпотеза, наукова гіпотеза. Робоча гіпотеза в міру обґрунтування переростає в наукову.

Завершення творчого процесу, у власному розумінні слова, прохо­дить на третьому етапі, оскільки підсумком є вирішення творчої проб­леми, тобто одержання конкретного результату. Творчий акт набуває різних форм, але головними серед них є: відкриття, винахід, раціоналі­зація, висування нової ідеї, розробка задуму, нової методики тощо.

Одержані на третьому етапі дані корегуються і оформлюються в логічнб струнку систему.

Заключний етап - це перевірка істинності одержаного резуль­тату і здійснення реалізації. Головним критерієм істинності твор­чого акту є практика, але використовуються і логічні засоби об­грунтування отриманих результатів. Суттєвим моментом перевірки гіпотез є критика, за допомогою якої виявляються хибні підходи до дійсності, неспроможність планів, необґрунтованість виснов­ків. Гіпотеза, істинність якої доведено, стає достовірним теоре­тичним знанням, теорією або її часткою. Чим менше минає часу між народженням творчої ідеї і її втіленням, тим більша ефек­тивність творчого акту. Творчий процес, особливо в сфері нау­кового пізнання, настільки складний і багатоманітний, що його здійснення неможливе, якщо суб'єкт творчості не введе в дію всі матеріальні і духовні засоби пізнання, якими володіє. Вся багатоманітність матеріальних і духовних засобів пізнання і ста­новить зміст механізму творчості.