Сторінка
4

Творчість

По-третє. Джерелом і рушійною силою творчості є суперечності між потребами людини і засобами (способами), які людина має, знан­нями їх задовольняти. На такій основі складається проблемна ситу­ація, що вимагає свого вирішення. Вирішення суперечностей скла­дає зміст творчості, а задоволення потреб - мету. Проявом основних суперечностей виступає суперечність або в пошуковому завданні, або між завданням та існуючими методами рішення, або між теорі­єю і емпірією. Більшість відкриттів і винаходів - це результат подо­лання суперечностей. Специфічно людською формою активного став­лення до світу виступає діяльність. Отже, творчість є діяльність людини. Однак не всяка діяльність є творчою. Розрізняють два види діяльності ~ стереотипний і оригінальний. Очевидно, відповідь дає сама назва видів діяльності. Стереотипна діяльність передбачає ко­піювання, повторення існуючого, його тиражування. Тільки оригі­нальна діяльність завершується створенням суттєво нової речі. Це -класичний вид творчості. Але творчістю слід називати і оригінальну діяльність саму по собі, тобто і тоді, коли її наслідком є копія, по­вторення відомого. В такому випадку мова йде про творчість іншого виду, наслідком якого є створення і вживання у процесі діяльності нового знаряддя або нового способу, нової програми, методики ді­яльності. Отже, творчість завжди оригінальна, а види творчості тіс­но зв'язані одне з одним.

Головною ознакою в творчості є створення нового, що виводиться з такого атрибуту матерії, як саморозвиток з внутрішньо притаман­ною йому властивістю новостворення. Під новим у такому випадку розуміється не просто недавно створене, а саме постановка ще неві­домого завдання, що не має готових правил вирішення, здобуття результатів, які ще не досяглися, тобто створення оригінальної ідеї або унікального матеріального предмета, оригінальних шляхів і ме­тодів вирішення наукової проблеми. Нове знання, одержане в проце­сі наукового дослідження, може стати новим в двох сенсах: нове знання може бути новим для вченого, який зробив те чи інше спостереження або відкриття, і новим для науки, відкриття нового факту, нового закону, створення нової теорії, нової науки тощо. Творчість історич­на: те, що сучасності є новим і, отже, надбанням творчості, потім стає об'єктом репродукції. Дійсна творчість в культурі, політиці, науці і виробництві визначається принциповою новизною одержаних резуль­татів в масштабах їх історичної значимості.

По-четверте. Творчість - специфічна форма діяльності, що, на­самперед, має справу з сферою можливого майбутнього, засновуєть­ся на діалектиці реальних саморозвинених можливостей світу. От­же, творчість не є чисто довільний, авторитарний акт, що управляється якимось механізмом, як стверджують ідеалісти. На ній лежить відбиток матеріального: творчість визначається рядом умов матеріального характеру, що не виводяться з природи чистого ро­зуму. Відповідаючи на це питання, тим самим вирішуємо проблему співвідношення свободи і необхідності в творчості. З точки зору філософського підходу, творчість і необхідність нерозривно взаємо­пов'язані і не можуть існувати одне без одного. Це діалектичні про­тилежності, що характеризують ступінь оволодіння людиною при­родним і соціальним середовищем. Творчість - це об'єктивний, визначений процес, що включається в ланцюг об'єктивної необхід­ності. Соціальна визначеність творчості особи, ступінь її свободи характеризуються, по-перше, соціально-економічними факторами, на­самперед, рівнем розвитку продуктивних сил і характером виробни­чих відносин, що або сприяють, або утруднюють створення сприят­ливих умов для творчості; по-друге, політичними факторами, рівнем демократизму у суспільстві; по-третє, рівнем розвитку науки і ста­ном духовності суспільства і взагалі духом епохи. Всі філософські концепції не відкидають і того факту, що творчість суб'єкта в духов­ній сфері може проходити і поза безпосереднім його зв'язком з ма­теріальною дійсністю. Отже, визначення мети, постановка завдань і застосування методів їх вирішення визначаються сукупністю об'єк­тивних факторів, що накладають обмеження на їх вирішення, зу­мовлюють структуру творчості, впливають на натхнення, стимулю­ють або гальмують творчість. Це - зовнішня визначеність. Але є внутрішньо особистісна визначеність. Рівень і характер твор­чості багато в чому залежить від здібностей, знань, досвіду, інтере­сів, настанов суб'єкта. Хоча і ці якості психіки складаються під виливом трудової діяльності і соціальних умоїв, все ж від них залежить ступінь залучення особи в творчу діяльність.

Наукова творчість потребує справжньої свободи своїх творців. Бути вільним у сфері творчості - це творити без перешкод, за зако­нами наукового пізнання, суворо дотримуючись вимог законів. Не мо­же, наприклад, бути справжньої свободи наукової творчості, якщо не будуть рішуче подолані всілякі прояви кон'юнктури і, в зв'язку з цим, впадання в ті чи інші крайнощі з питань природничих, тех­нічних і суспільних наук.

Принципова новизна — головна ознака творчості, але її не досить, щоб одержати цілісне уявлення про суть творчості. Не менш важли­вою ознакою творчості е цінність, корисність нового. Визначення корисності нового — справа важка з ряду причин. По-перше, нове народжується у боротьбі, не завжди відразу одержує визнання су­часників, оскільки свою цінність не завжди виявляє наочно і воче­видь. Здатність побачити і підтримати нове - одна із найважливі­ших якостей керівника будь-якого рангу і професії. По-друге, цінність і корисність нового нерідко визначаються як соціально-класові. То­му-то одні відкидають нове, вважають його неприйнятним, інші, нав­паки, вважають його цінним і потрібним. Класовий підхід до визна­чення цінності результатів творчості нерідко завдає серйозної шкоди розвитку науки, давить, заглушає творчий потенціал людини. Так, в 50-х роках кібернетика не визнавалася як досягнення наукової твор­чості. У філософському словнику говорилось, що кібернетика - ре­акційна лженаука, що виникла в США після другої світової війни і одержала широке розповсюдження і в інших країнах, форма сучас­ного механіцизму. Ця механістична метафізична лженаука відмінно уживається з ідеалізмом у філософії, психології, соціології. Такі при­чини ставали нерідко нехтуванням творчою діяльністю, яка не зав­жди визнавалася прогресивною. Нерідко зустрічались з хибними, а то й реакційними політичними, філософськими, релігійними та ін­шими концепціями, що за суттю є результатом творчої діяльності. Негативною є і кримінальна творчість, її відповідні органи держави мають вивчати з метою підвищення ефективності боротьби із зло­чинною діяльністю.