Сторінка
1

Філософська антропологія в українській філософії XX ст.

Сьогодні, на початку третього тисячоліття від Різдва Христового, підвищений інтерес до гуманізації усієї суспільної свідомості не випадковий. Багатопланова гуманізація суспільних відносин є умовою виживання людства, оскільки XX ст. ввібрало в себе дві світові війни, в яких загинуло десятки мільйонів людей і ще більше було покалічено; у цьому ж столітті відбулися жорстокі братовбивчі громадянські війни, а також ціла низка міжнаціональних конфліктів. Двадцяте століття ознаменовано також великими науковими відкриттями, які демонструють велич людини, і водночас ця епоха увійшла в історію як період нечуваної жорстокості, масового знищення мільйонів людей тоталітарними режимами. Однією з основних причин цього є дефіцит гуманізму, гуманітарної культури.

Ще Карл Ясперс наголошував, що «специфікою є з часів Шіллера «розбожествлення світу», внаслідок чого в Європі склалася раціональність, яка не визнає нічого святого».1 Сьогодні справедливо стверджують про кризу європейського гуманізму, про наше дегуманізоване в культурному та соціальному плані життя. Тому гуманізація всіх сфер суспільного життя, формування гуманістичного мислення є сьогодні велінням самої епохи. Якби не було, а проблема людини вийшла сьогодні на перший план філософських досліджень.

В західноєвропейській філософії першим проблему людини підняв Макс Шелер, який ще до першої світової війни відзначав, що у певному смислі всі центральні проблеми філософії можна звести до питання: що є людина? Його працю «Становище людини в космосі» (1928) і вважають початком філософської антропології, бо саме тут Шелер окреслив програму філософського пізнання людини у всій повноті її буття. А в наступні десятиліття проблема людини стає надзвичайно актуальною, виходять з друку цікаві праці з цієї проблематики, авторами яких є відомі вчені Західної Європи, а також Росії: М.Шелер, Е.Ротхакер, Р.Розек, Е.Фінк, А.Дінер, Б.Григор'ян, К.Любутін, Б.Марков, У.Антонова, Л.Буєва та інші.

В Україні в 60-70-х роках склалася світоглядно-антропологічна школа, фундатором якої став академік В.І.Шинкарук, який добре був ознайомлений з тогочасними західними філософськими новаціями. А в 1968 р. в Інституті філософії було створено відділ філософської антропології. Як відзначають дослідники, становленню світоглядно-антропологічної школи в Україні сприяла гуманістично - кордоцентрична традиція вітчизняного філософствування від Григорія Сковороди до інтелектуалів доби «розстріляного Відродження».2 Отже, українська філософія в дослідженні проблеми людини не відстала від західноєвропейської.

Однією з перших колективних праць гуманістичного спрямування була книга з проблем мислення («Проблемы мышления в современной науке»-М., 1964), авторами якої стали П.В.Копнін, Л.С.Горбатова, Б.А.Лобовик, М.В.Попович, В.І.Губенко, В.В.Косолапов, Є.С.Жариков, С.Б.Кримський, В.Т.Павлов, М.Б.Вільницький, М.М.Амосов, І.В.Бичко - вчені, які потім зіграли значну роль в розвитку філософської думки в Україні. Тут досліджено мислення як продукт діяльності людини, як процес духовної діяльності, спрямований на отримання нових результатів.

Через рік вийшла з друку книга з логіки наукового пізнання («Логика научного исследования»), авторами якої стали П.В.Копнін, М.В.Попович, А.Г.Артюх, І.В.Бичко, Є.С.Жариков, П.Ф.Йолон, В.В.Косолапов, С.Б.Кримський, В.П.Черноволенко. Ця праця на певний час стала подією, за нею була черга в бібліотеках, її переклали на декілька іноземних мов. Тоді, в ці роки, вийшли монографічні дослідження П.В.Копніна, С.Б.Кримського, М.В.Поповича та інших. Особливо слід відзначити праці І.В.Бичка: ці праці побудовані з огляду на те, що саме для людини сенс буття досягається завдяки пізнанню, а пізнання виявляється формою життя («Познане и свобода» -М., 1969;»В лабіринтах свободы»-М., 1976; «От сталинизма к гуманизму»-К.,1994).

Першою колективною програмною працею шістдесятників, що знаменувала світоглядно-антропологічний поворот української філософії 60-70-х років, є колективна монографія «Людина і світ людини»(1977). А потім з друку за чверть століття вийшов цілий шерег цікавих праць, які так чи так причетні до гуманістичної проблематики. Назвемо найзначніші з них у хронологічному порядку.

Філософська спільнота з цікавістю зустріла праці М.В.Дученка: «Категорії суб'єкта та об'єкта в теорії пізнання діалектичного матеріалізму»(1964), «Познание и идеология»(1966), «Природа человеческого познания»(1971). Подією був також вихід у світ книги М.О.Булатова «Діалектика і культура», а також «Соціально-історичні та світоглядні аспекти філософських категорій»(1978). У цьому циклі за десятиріччя вийшло понад десяток індивідуальних та колективних праць.

Основними з них є: В.П.Іванов «Человеческая деятельность - познание-искусство»(1987); О.І.Яценко «Целеполагание и идеалы»-К.,1977; «Соціально-історичні й світоглядні аспекти філософських категорій» - колективна монографія; «Практика-пізнання-світогляд»- колективна монографія.

В 1984 р. вийшла з друку книга В.І.Шинкарук, О.І.Яценко «Гуманізм діалектико-матеріалістичного світогляду», а в 1986 р. - колективна праця «Світоглядна культура особистості». Слід відзначити також цікаву працю М.Ф.Тарасенка «Природа, технологія, культура: філософсько-світоглядний характер». Центральною ідеєю колективної праці «Філософія. Світ людини»(1999) є розугодження людини зі світом.

Антропологічно орієнтованими є також колективні та індивідуальні праці, спрямовані на осмислення наслідків науково-технічного прогресу, проблем біосфери, духовності.3

Отже, йшло переосмислення сугубо раціоналістичних уявлень про людину, а також відмова від трактовки її як тільки агента соціальних сил і соціальних відносин. Це було справжнє відновлення гуманістичних традицій вітчизняної філософії і культури.

Література :

1.Ясперс К. «Смысл и назначение истории» - М., 1981.с.181.

2.Табачковський В.Г. «У пошуках невтраченого часу» -К., 2004

3. Див.: Тарасенко М.Ф. «Природа, технологія, культура: філософсько-світоглядний аналіз» -К.,1985; Крисаченко В. «Людина і біосфера: основи екологічної антропології» -К., 1998; Пролєєв С.В. «Духовність і буття людини» -К., 1992; Бистрицький Є.К. «Феномен особистості: світогляд, культура, буття»-К., 1991 та ін.