Сторінка
6

Міжбюджетні відносини: стан і проблеми удосконалення. Порядок касового виконання бюджетів за доходами

Отже, розбудова самодостатніх адміністративно-територіальних одиниць – нагальна вимога часу. У першу чергу це залежить від наповненості місцевих бюджетів та ефективного витрачання ними коштів, а також значною мірою від чіткого розмежування функцій і повноважень між центральними та місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування.

Для забезпечення міцності місцевих бюджетів необхідно вжити практичні заходи щодо реформування економічних та організаційно-правових засад місцевого оподаткування та запровадження в дію таких норм законодавства, які сприятимуть розбудові регіонів та держави в цілому, включенню України в сучасні інтеграційні процеси.

Зміцнення фінансової бази регіонів неможливе без визначення додаткових дохідних джерел, розширення доходної бази бюджетів. У країн із ринковою економікою широко застосовуються податок на володіння цінними паперами, на біржові операції, на володіння двома і більше будинками (квартирами), на розміщення офісів у центральній частині міста. Є доцільним вивчити можливості щодо застосування таких податків і в Україні.

В Основних напрямках бюджетної політики на 2005 рік наголошено на необхідності удосконалення порядку планування міжбюджетних трансфертів з метою заохочення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування до нарощення дохідної бази. Суб’єктами міжбюджетних відносин мають стати не тільки АР Крим, міста Київ, Севастополь, області, райони, міста обласного та республіканського (в АР Крим значення), а і міста районного значення, селища, села. Як було зазначено вище, для цього вже було прийнято ряд законодавчих актів. Особливо важливими ці питання стають у контексті проведення адміністративно-територіальної реформи, оскільки бюджетна реформа має відбуватися паралельно із реформою адміністративно-територіального устрою.

Як зазначено у листі Президента України до Прем’єр-Міністра щодо бюджетної політики на 2005 рік, поглиблення децентралізації управління бюджетними ресурсами держави має бути тісно пов’язане з проведенням адміністративної реформи, ключовими напрямками якої мають стати створення фінансово спроможних адміністративно-територіальних одиниць та розподіл повноважень виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що загальний напрям державної політики, спрямованої на формування ефективної регіональної економіки, має втілювати заходи, що дозволять підвищити фінансову автономію територій за рахунок збільшення частки їх бюджетних надходжень на основі власних і закріплених доходів.

У контексті формування нових принципів функціонування місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин необхідним є вирішення конкретних завдань у рамках наступних напрямків:

1. Реформа бюджетної системи:

включення до Державного бюджету України спеціальної бюджетної програми щодо розвитку регіонів;

поступовий перехід до взаємовідносин Державного бюджету безпосередньо з бюджетами місцевого самоврядування.

2. Зміцнення власної доходної бази місцевих бюджетів:

формування ресурсного мінімуму (мінімальної ресурсної бази) в органів місцевого самоврядування, що включає місцеві податки і збори та комунальну власність;

надання місцевим органам влади більших прав по регулюванню ставок, закріплених за місцевими бюджетами, вибору податків;

розширення податкової бази місцевих органів влади за рахунок введення податку на майно та спадщину;

введення таких місцевих податків (зборів), як плата за використання природних ресурсів, збір за утилізацію сміття та відходів, ветеринарне обслуговування, використання природних будівельних матеріалів місцевого значення, забруднення довкілля;

визначення нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів на основі диференційованих коефіцієнтів, що враховують місцеві особливості, рівень розвитку регіону;

надання місцевій владі права встановлювати податкові пільги підприємствам, що відіграють важливу соціальну роль в регіоні;

схвалення законів “Про місцеві податки і збори”, “Про фінанси місцевого самоврядування”.

3. Визначення видаткових повноважень місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування:

удосконалення нормативів соціальних видатків, які повинні враховувати регіональну і місцеву специфіку;

надання державних соціальних гарантій, визначених Конституцією та законодавством України, з урахуванням поєднання економічних можливостей держави та місцевого самоврядування, посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотримання;

запровадження формування державного та місцевих бюджетів у галузях освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та культури на основі загальнодержавних соціальних стандартів;

забезпечення належного фінансування органами державної влади виконання органами місцевого самоврядування делегованих повноважень (цей принцип внесено у проект Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (від 12 квітня 2003 року).

4. Реформа міжбюджетних відносин:

вироблення чітких критеріїв надання державної підтримки розвитку регіонів;

створення конкурсного характеру процедур фінансування регіональних програм;

поступова заміна дотацій вирівнювання на субвенції на виконання конкретних інвестиційних проектів, на розвиток тих галузей, які б дозволяли виходити регіонам із числа слаборозвинених;

запровадження формульної системи розподілу державних централізованих капітальних вкладень (інвестиційних субвенцій) за визначеними критеріями.

5. Здійснення адміністративно-територіальної реформи:

формування адміністративно-територіальних утворень із достатнім економічним потенціалом;

створення територіальних громад на основі їх економічної самодостатності;

об’єднання фінансових можливостей територіальних громад для вирішення своїх соціально-економічних проблем, що дозволить зменшувати видатки на забезпечення діяльності органів управління (за оцінками експертів, чисельність бюджетів має зменшитися із 12 до 6-7 тисяч).