Сторінка
6
При плануванні структури капіталу варто враховувати такі принципи:
- акціонерна компанія має випустити прості акції в період просування на ринок. Надалі, коли прибутковість стабілізується, може бути випущено інші цінні папери;
- вартість облігацій має бути низькою, а вартість простих акцій може бути високою;
- високий прибуток і великий ризик асоціюються з левериджем — операційним і фінансовим, які впливають на зміни в продажу акцій. Високий ступінь левериджу означає високий ступінь ризику, при якому для підприємства неможливо покрити видатки за дисконтними цінними паперами;
- при визначенні структури капіталу необхідно прагнути до її спрощення шляхом обмеження кількості видів цінних паперів. Необхідно зробити обмежену кількість цінних паперів, але у великому обсязі.
Розділ 3. Стратегічна політика структури капіталу.
Одним з найважливіших і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу.
Управління формуванням структури капіталу представляє собою систему принципів та методів розробки та реалізації управлінських рішень, пов'язаних з встановленням оптимальних параметрів його обсягу та структури, а також його залученням з різних джерел та в різноманітних формах для здійснення господарської діяльності підприємства [14].
Оптимізація структури капіталу фінансово-господарюючих об’єктів на ринку є ефективним управлінням їх власним і позиченим капіталом.
Оптимальна структура капіталу – це таке відношення використання власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість [15, с. 62].
Проблемою при визначенні оптимальної структури капіталу, на думку сучасних економістів, є пошук критеріїв, які б відображали оптимальну структуру капіталу та механізм їх згортання. Так, у роботі [16] автор виділяє три найбільш поширені критерії огггимізації структури капігалу; максимізація рентабельності власного капіталу, мінімізація вартості капіталу та максимізація фінансової потужності підприємства. При цьому автором було розроблено алгоритм поетапного зведення трикритеріального завдання до двокритеріального й надалі до однокритеріального, який ґрунтується на суб'єктивному виборі критерію особою, що приймає рішення. У роботі [17] автор вважає, що найбільш об'єктивним фінансовим критерієм є максимізація ринкової вартості фірми. Додатковим цільовим показником функціонування фінансової системи фірми автором було вибрано показник резерву ліквідності. Проте методику моделювання оптимальної структури автор пропонує, виходячи лише з основного критерію. У роботі [18] критеріями визначення оптимальної структури капіталу є: мінімізація вартості капіталу, врахування дії фінансового важеля.
Стратегічна політика структури капіталу – це його оптимізація. Вона передбачає такі напрями дослідження:
1. Аналіз капіталу підприємства.
2. Оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.
5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.
6. Формування показника цільової структури капіталу.
1. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення динаміки обсягу і складу капіталу у передплановому періоді та їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. У таблиці 3.1. представлені стадії аналізу капіталу підприємства.
Таблиця 3.1.
Аналіз капіталу підприємства
| Стадії аналізу | ||
| Перша | Друга | Третя |
| 1 | 2 | 3 |
|
- Розглядається динаміка загального обсягу та основних складових елементів капіталу у співвідно-шенні з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції. - Визначається співвідношення власного і позиченого капіталу та його тенденції. - У складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- і короткострокових фінансових зобов’язань. - Визначається розмір прострочених фінансових зобов’язань і з’ясовуються причини прострочки |
На даній стадії розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства: а) коефіцієнт автономії дозволяє визначити долю чистих активів підприємства в загальній їх сумі; б) коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування) дозволяє встановити, яка сума позичених засобів припадає на одиницю власного капіталу підприємства; в) коефіцієнт довгостро-кової фінансової неза-лежності характеризує відношення суми власного і довгостроко-вого позиченого капі-талу до загальної суми капіталу, що використо-вує підприємство і дозволяє вияснити фінансовий потенціал майбутнього розвитку підприємства; г) коефіцієнт відношення довго- і короткострокової заборгованості дозволяє визначити суму залучення довгостроко-вих фінансових кредитів у розрахунку на одиницю короткострокового позиченого капіталу, тобто характеризує політику фінансування активів підприємства за рахунок позичених засобів. Аналіз фінансової стійкості підприємства дозволяє оцінити ступінь стабільності його фінансового розвитку і рівень фінансових ризиків, що створюють загрозу банкрутства |
На даній стадії аналізу оцінюється ефективність використання капіталу в цілому і окремих його елементів. У процесі такого аналізу розра-ховуються і розгля-даються в динаміці такі основні показники: а) період обороту капіталу характеризує кількість днів, протягом яких здійснюється один оборот власних і позичених засобів, а також капіталу в цілому; б) коефіцієнт рентабельності всього капіталу, що використовується, характеризує рівень економічної рентабельності; в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує досягнутий рівень фінансової рентабельності підприємства і є одним із критеріїв формування оптимальної структури капіталу; г) капіталовіддача характеризує обсяг реалізації продукції, що припадає на одиницю капіталу; д) капіталомісткість реалізації продукції показує, який обсяг капіталу задіяний для забезпечення випуску одиниці продукції |
Завантажити реферат