Сторінка
1

Розвиток міжнародного ринку цінних паперів

В економічній літературі цінними паперами називають фінан­сові документи, які продаються і купуються, а також дають право їх власнику одержувати в майбутньому грошову винагороду. До цінних паперів належать акції, облігації, депозитні сертифікати, казначейські зобов'язання, чеки, векселі та інші аналогічні фінансові документи. На відміну від нерухомого майна — земельних ділянок, будівель, залізниць та інших споруд — цінні папери є рухомим, ліквідним товаром особливого роду.

Купівля цінних паперів за своєю формою досить близька до по­зики капіталу. Так, власник грошей, купуючи ті чи інші цінні папе­ри, надає в розпорядження їх емітентів гроші, які можуть використо­вуватися для розвитку виробництва або розширення торговельної діяльності. Однак цінні папери не можуть бути формою існування дійсного капіталу. Реальний капітал завжди функціонує окремо від цінних паперів. При їх продажу цінні папери дають їх емітенту можливість володіти капіталом, але самі вони не є капіталом. Чому?

По-перше, цінні папери не можуть бути безпосередньо авансовані у виробництво, вони не можуть пройти першу стадію кругообігу ка­піталу без того, щоб попередньо не перетворитися в гроші.

По-друге, цінні папери не завжди можуть бути перетворені в гроші ще й тому, що капіталом вони є не в дійсності, а в перспективі.

По-третє, при подальшому обігу цінних паперів на ринку їхня ціна може змінюватися в той чи інший бік, тоді як загальна маса капіталу за рахунок цього не змінюється, а залишається поперед­ньою.

Поява цінних паперів зумовлена безпосередніми потребами про­цесу суспільного відтворення, оскільки розвиток національних еко­номік вимагає все більше і більше капіталовкладень, які навіть ве­ликі комерційні банки не в змозі забезпечити.

У післявоєнні десятиліття значно зросла роль емісії цінних па­перів у фінансуванні капіталовкладень. Саме цінні папери все більшою мірою перетворюються у специфічні інструменти розподі­лу грошових ресурсів між господарюючими суб'єктами. Цей процес одержав назву сек'юритизації. Емітентами цінних паперів виступа­ють окремі фірми і корпорації, центральні уряди та муніципальні органи влади.

Випуск цінних паперів реалізується спочатку на первинному ринку шляхом прямого звернення емітента до інвесторів чи через посередника, який бере на себе зобов'язання реалізувати ці папери. Цінні папери, придбані інвесторами при емісії, потім можуть бути ними перепродані на вторинному ринку, який складається з фондо­вих бірж та позабіржового обігу.

Спочатку цінні папери функціонували на території країн-емі­тентів, згодом вони переступили національні кордони і стали обер­татися на ринках інших країн. Цей процес особливо прискорився у 70-ті роки, коли в розвинутих країнах були відмінені обмеження на переміщення капіталу за кордон. У результаті цього фондовий ри­нок набув інтернаціонального характеру. Загалом частка п'яти промислово розвинутих країн (США, Японія, Німеччина, Велика Брита­нія і Франція) складає понад 70 % всього обсягу світового ринку цінних паперів.

Міжнародний ринок цінних паперів почав формуватися у резуль­таті масового вивозу капіталу перш за все з країн, яким належать основні транснаціональні корпорації та банки. Формування цього ринку було прискорено такими факторами:

• сучасною науково-технічною революцією, що породила про­екти, реалізація яких потребувала використання капіталу декількох

країн;

• розвитком інтеграційних процесів;

• стійкістю валютних курсів;

• використанням спільних багатонаціональних валют;

• успіхами у розбудові банківської та біржової справи. Міжнародний ринок цінних паперів є фактором, який полегшує різним господарським суб'єктам доступ до міжнародного ринку вільних капіталів і прискорює світовий процес економічного зрос­тання. Сьогодні він є основним інститутом, який регулює міжнарод­не інвестування.

Ринок цінних паперів займає особливе місце у структурі сучас­ного міжнародного інвестиційного ринку, що обумовлено насампе­ред унікальними особливостями цінних паперів як фінансово-інвес­тиційних інструментів.

Міжнародний ринок акцій

Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, одержанні частини прибутку у формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку ліквідації акціонерного товариства.

Емісія акцій здійснюється в таких випадках:

• під час акціонування, тобто заснування акціонерного товари­ства, з метою формування акціонерного капіталу;

• коли вже існуюча компанія перетворюється на акціонерне то­вариство;

• при додатковій мобілізації капіталу для збільшення наявно­го статутного капіталу.

Існує декілька класифікацій акцій:

• за способом їх передачі від одного акціонера іншому (іменні та на пред'явника);

• відповідно до права участі в управлінні корпорацією (звичайні й привілейовані);

Іменними є акції, власники яких повинні бути зареєстровані в реєстрі корпорації, де фіксуються відомості про кожну іменну акцію, у тому числі дані про власника, час придбання акції, кількість акцій у кожного з акціонерів.

Акції на пред'явника не реєструються корпорацією, фіксується тільки їх загальна кількість.

Для керівництва корпорації більш зручними є іменні акції, оскіль­ки вони дають змогу контролювати процес руху акціонерного капіталу і концентрацію акцій у руках окремих акціонерів. Самі акціонери надають перевагу акціям на пред'явника, які вільно продаються і купуються на вторинному ринку. З розвитком акціонерних товариств і ринку цінних паперів іменні акції поступово витісняються акція­ми на пред'явника, які є об'єктом купівлі-продажу на фондовій біржі.