Сторінка
12

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

До складного державного комплексу морського транспорту належать: потужний морський торговельний флот, сучасні тех­нічно оснащені споруди морських портів, під'їзні залізничні колії, суднобудівні та судоремонтні заводи, науково-дослідні та дослідно-конструкторські інститути й бюро, торговельні бази, мережі торгівлі та громадського харчування, установи та орга­нізації соціальної сфери — юридичні особи, що мають госпо­дарську самостійність.

Доходи підприємств і організацій водного транспорту фор­муються за рахунок надходжень від фрахту суден, перевезення вантажів і пасажирів, випуску продукції, виконання робіт і на­дання послуг. З валютної виручки, одержаної за фрахт суден, перевезення пасажирів іа вантажів на міжнародних лініях, пароплавство сплачує податок на валютну виручку протягом 10 днів з моменту надходження коштів на транзитно-дисконт­ний рахунок в банку, що його обслуговує.

Витрати підприємств комплексу залежать від напрямів їх діяльності. Поточні витрати через експлуатацію флоту складаються: з виплат за стоянки біля причалів портів, буксирування та лоцманською проведення суден, надання інших послуг (на­бирання питної води, поповнення запасу матеріалів і пально­го, продуктів харчування тощо); заробітної плати, нарахувань на заробітну плату, внесків у фонд ліквідації наслідків Чор­нобильської катастрофи. Фонд зайнятості, витрат на придбан­ня паливно-мастильних матеріалів, амортизаційних відрахувань, витрат на поточні ремонти та інших витрат. Якщо судна пере­бувають у рейсах на міжнародних лініях, всі витрати в портах іноземних держав здійснюються у вільно конвертованій валюті. За період перебування суден у міжнародних рейсах частина заро­бітної плати сплачується команді у вільно конвертованій валюті. З одержаних доходів підприємства комплексу роблять усі поточні експлуатаційні витрати, сплачують платежі й податки до бюджету, вносять проценти за кредити. З решти прибутку формують фонди економічного стимулювання, страхові та ре­зервні, а також валютні фонди для використання їх за цільовим призначенням.

Автомобільному транспорту в транспортній системі Украї­ни надається неабияке значення. У загальному пасажиропотоці країни автомобільному транспорту належить близько 40 % і близько 80 % вантажів перевозиться автомобільним транс­портом як при безпосередньому обслуговуванні вантажовлас­ників, такі при обслуговуванні залізничного, морського, річко­вого та повітряного транспорту.

За сферою діяльності автомобільний транспорт поділяється на транспорт міжміського (міжрайонного) обслуговування та місцевого — на лініях всередині міст і населених пунктів. Ос­танніми роками утворені спеціальні автотранспортні підпри­ємства або виділені спеціальні бригади для перевезення ван­тажів і пасажирів на міжнародних лініях.

Як правило, всі державні підприємства автотранспортної системи перебувають на господарському розрахунку, їхня діяльність регулюється Законом «Про підприємства в Україні». Поряд з державними підприємствами сьогодні в Україні ство­рені та функціонують недержавні підприємства.

Державні підприємства автотранспорту місцевого значення одержують фінансування з місцевих бюджетів на оновлення парку його машин. А у зв'язку з наданням пільг — безплатного проїзду пасажирів-пенсіонерів та зниження тарифу на постійні білети для учнів і студентів — в обмежених розмірах одержує

фінансування на поточне утримання з місцевих бюджетів. Пе­релік пільг на проїзд у громадському транспорті, які повинні фінансуватися з місцевих бюджетів у відповідності з законодавс­твом України, наводиться у таблиці 3.

З роботою автотранспорту безпосередньо пов'язаний стан доріг державного та місцевого значення. Для будівництва, ре­конструкції і ремонту шляхів місцевого значення залучаються кошти від всіх підприємств, об'єднань, організацій, незалежно від форм власності, колгоспів і радгоспів.

18 вересня 1991 р. прийняті Закон України «Про джерела фінансування дорожного господарства України» та Постанова Верховної Ради України про порядок введення в дію згаданого Закону, а 28 грудня 1991 р. прийнято Постанову Кабінету Міністрів України № 385, відповідно до якої всі підприємства промисловості, будівництва, колгоспи, радгоспи, кооперативи та інші підприємства, незалежно від форм власності та гос­подарювання, залучаються до участі в дорожніх роботах від обсягу виробництва продукції, виконаних робіт, наданих по­слуг, включаючи всі види діяльності, в тому числі виконання будівельно-монтажних робіт власними силами. Нормативи відра­хувань на дорожні роботи затверджується Верховною Радою України в залежності від обсягу виробництва продукції, вико­наних робіт і наданих послуг. Крім того, всі підприємства, орга­нізації сплачують місцевим радам 2 відсотки від доходів, одер­жаних від наданих транспортних послуг, з зарахуванням цих витрат на собівартість. Виняток становлять колгоспи та радгос­пи, які з 1 жовтня 1991 р. звільнені від сплати цих відрахувань.

4. Висновок

З Державного бюджету України інвестуються капітальні вкладення загальнодержавного значення для спорудження об'єктів електроенергетики та електрифікації. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи, пов'язані з ремонтом і поточним доглядом за об'єктами — внутрішньорайонних та міських електромереж. У Державному бюджеті України щоро­ку передбачаються асигнування на фінансування заходів, пов'я­заних з виведенням з експлуатації об'єктів Чорнобильської АЕС.

5. Перелік використаної літератури

1. Фінансове право: підручник / Керівник авторського колективу Л.К. Воронова. – Видання друге

2. Закон „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” № 2998-12 від 05.02.93 р.

3. Постанова кабінету міністрів „Питання державної податкової служби” № 559 від 05.10.92 р.