Сторінка
3

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

Без участі фінансів не може бути розподілений національ­ний доход країни, що є за своєю суттю основним матеріальним джерелом грошових доходів і фондів. Фінанси виступають зв'я­зуючою ланкою між створенням і використанням національ­ного доходу, допомагають на основі врахування потреб сус­пільства визначати в ньому оптимальні пропорції між фондом споживання та фондом нагромадження.

Виникаючи на другій стадії відтворювального процесу — при розподілі та перерозподілі вартості суспільного продукту — фінанси мають об'єктивний характер і відносяться до числа базисних категорій. Потрібно завжди пам'ятати, що не діяльність держави сама по собі, а об'єктивні потреби суспільного роз­витку зумовлюють існування фінансів. Гіперболізація ролі дер­жави у виникненні фінансових відносин може завдати реаль­ної шкоди, оскільки загрожує небезпекою волюнтаристського вирішення питань господарської практики.

Іншою, не менш небезпечною крайністю є також недооці­нка активної ролі держави в розподілі та перерозподілі валово­го внутрішнього продукту і національного доходу з допомогою фінансів. Саме з цим фактором насамперед, а також з наявністю різних форм власності та госпрозрахунковою організацією діяльності підприємств пов'язаний розподіл державних фінансів на централізовані і децентралізовані.

Централізовані державні фінанси відображають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням центра­лізованих грошових фондів. Ці фонди поступають в розпоряд­ження держави як суб'єкта публічної влади. За рахунок цент­ралізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, струк­турну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера — освіта, охорона здоров'я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато Інших програм.

Децентралізовані державні фінанси — їх нерідко називають ще децентралізованими фондами грошових коштів — є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та органі­зації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок власно­го прибутку. Виняток складає лише аграрний сектор, у стабіль­ному розвитку якого держава проявляє особливу зацікавленість. Саме тому децентралізовані фонди аграрного сектора попов­нюються регулярними, хоч поки що й недостатніми асигнуван­нями з державного бюджету.

Фінансова діяльність держави та органів місцевого само­врядування базується на відповідних принципах — галузевих, а також принципах окремих інститутів даної галузі права, міжга­лузевих та загальноправових принципах. Галузеві принципи фінансової діяльності держави — це основоположні правила і вимоги, які відображають її найістотніші особливості і цілесп­рямованість, а основний зміст їх визначається Конституцією України та нормами права, що безпосередньо регламентують цю діяльність.

Принципи фінансової діяльності держави, як основні на­чала правового регулювання, виступають своєрідним камерто­ном всієї наступної нормотворчості у даній сфері суспільних відносин. Вони гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансо­вого законодавства та фінансової політики. Особливо велика роль принципів права у формуванні судової та адміністратив­ної практики, у відміні застарілих та прийнята нових юридич­них норм, тлумаченні правових актів та усуненні прогалин в за­конодавстві.

Стрижневий принцип фінансової діяльності держави, який пронизує всю її наскрізь та вибудовує в стрункий ряд інші прин­ципи галузі фінансового права, зумовлений публічною суттю самих державних фінансів і полягає в публічному характері цієї діяльності.

Наступний принцип фінансової діяльності держави поля­гає в розподілі функцій в цій галузі між представницькими орга­нами влади та виконавчими органами влади на основі консти­туційного принципу розподілу компетенцій законодавчої та виконавчої влад взагалі. Представницькі органи влади прийма­ють необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов'язані виконувати їх.

З принципом розподілу функцій представницької та вико­навчої влад у фінансовій діяльності держави надзвичайно тісно пов’язаний ще один галузевий принцип фінансового права — пріоритет в галузі фінансової діяльності держави представниць­ких органів влади перед виконавчими органами влади; По суті він ніби випливає з принципу розподілу функцій законодавчої і виконавчої влад у сфері фінансів, є його зворотною сторо­ною. Обидва ці принципи нерозривні один з одним і завжди проявляються одночасно, лише кожний у своїй специфічній ролі.

Серед галузевих принципів фінансової діяльності держави ключова роль належить принципу пріоритетності публічних видатків по відношенню до прибутків казни. Це зумовлено тим, що об'єктивно здіснення державою її функцій не може стави­тись у прямопропорційну залежність від величини доходу дер­жавного бюджету. Інакше в певні періоди розвитку це загрожу­вало б державі різким скороченням її дієздатності чи навіть загибеллю або глибокими катаклізмами в суспільстві. Саме по­дібну до цієї ситуацію переживає нині Україна. Тому, визнача­ючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, уряд вираховує у відповідності з одержаними результатами господа­рювання розміри необхідних для фінансової рівноваги держав­них доходів і подає їх Верховній Раді на узаконення.

Процедурні відступи від цього принципу, що знаходять своє відображення у затвердженій деякими парламентами процедурі схвалення спочатку доходної частини, а вже після цього — його видаткової частини по суті не порушують логіки існування пуб­лічних фінансів і пояснюються головним чином намаганням

забезпечити безперервність доходів казни у випадку парламен­тських зволікань із затвердженням бюджету в цілому, а також до певної міри характерним парламентам популізмом та інте­ресами міжпартійної та міжфракційної боротьби.

У вузькому розумінні цього поняття принцип пріоритет­ності публічних видатків означає, що до бюджету в ході його формування необхідно включати лише ті видатки, які необхідні для виконання власне функцій держави, і ніяк не більше. Це досягається дійсним забезпеченням на практиці вільної конку­ренції прав суб'єктів фінансових правовідносин на наявні в розпорядженні публічної влади фінансові ресурси, тобто «кон­куренцією заявлених потреб». У відповідності з принципом пріоритетності державних видатків недоцільне будь-яке ухи­лення від вимог єдності і повноти бюджету, як і цільова при­в'язка конкретних доходів до певних видів видатків, оскільки при цьому неможливо перевірити в достатній мірі видатки на їх необхідність.

Серед інших принципів фінансової діяльності держави не­обхідно назвати принцип здорових фінансів, принцип фінан­сової безпеки держави, принцип єдності фінансової діяльності І грошової системи держави, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, принцип самостійності у вста­новлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування, принцип соціаль­ної спрямованості фінансової діяльності держави, принцип плановості, принцип гласності та деякі інші.