Сторінка
10
— страховиками і Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю з приводу прийняття останнім нових нормативних актів з питань страхової діяльності, спрямованих на регулювання її фінансово-правових аспектів, а також цілий ряд інших відносин страховиків і органів державної влади та управління.
В галузі страхування виникає ряд специфічних фінансово-правових відносин. Зокрема, у цій сфері страхування нормами фінансового права регулюються відносини між:
— всіма страховиками і державою в особі Кабінету Міністрів України з приводу встановлення розмірів страхових тарифів і страхових сум. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення механізму державного регулювання тарифів у сфері страхування» встановлено, шо розрахунки тарифів у сфері обов'язкового страхування здійснюються з допомогою нормативу витрат на ведення страхової справи як складової частини тарифів. Страховий тариф - це ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Межі нормативів на ведення страхової справи встановлені в таких розмірах: по обов'язковому державному страхуванню — 6 процентів тарифу; по обов'язковому особистому страхуванню — 15 процентів тарифу; по обов'язковому страхуванню майна і відповідальності — 20 процентів тарифу.
Конкретні розміри страхових сум і страхових тарифів встановлюються окремими нормативними актами по страхуванню. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України № 349 від З червня 1994 р. був затверджений «Порядок і умови обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб державних податкових інспекцій», в якому було визначено, що страхові платежі сплачуються Головною державною податковою інспекцією (в даний час — Головною державною податковою адміністрацією) в розмірі 0,25 процента фонду оплати праці і що витрати страховика на здійснення страхування складають не більше 6 процентів. Цією ж постановою також встановлено максимальний обсяг відповідальності страховика в розмірі десятирічної заробітної плати посадової особи за місцем її останньої посади;
— всіма страховиками і державою в особі Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю з приводу виконання обов'язків перед страхувальниками при обов'язковому страхуванні у випадку неїїлатоздатності страховика по цьому виду страхування,
— Національною акціонерною страховою компанією (НАСК) «Оранта», з одною боку, і Верховною Радою України, Прокуратурою України, Митним комітетом України, Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Головним Управлінням казначейства України, Головним Контрольно-ревізійним управлінням України (з кожним
окремо), з іншого боку, з приводу обов'язкового особистого державного страхування їх працівників і службовців;
— НАСК «Орапта» і Міністерством фінансів України з приводу встановлення розмірів страхових платежів обов'язкового особистого державною страхування працівників прокуратури, митних органів, військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори осіб рядового, начальницького складу та вільнонайманих осіб органів і підрозділів внутрішніх справ України, посадових осіб державної Контрольно-ревізійної служби в Україні, державної казначейської служби в Україні, а також народних депутатів України.
В останньому та передостанньому випадках фінансово-правові відносини виникають на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 22 березня 1995 р. про зміни та доповнення в попередніх рішеннях уряду з питань державного страхування.
Інші відносини в галузі страхування регулюються нормами цілого ряду інших галузей права, насамперед цивільного права, тому страхування як юридичний інститут вивчається не лише у фінансовому праві.
3. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту
5. Порядок фінансування видатків енергетики
Енергетичний комплекс, очолюваний Міністерством енергетики України, включає б себе атомні, теплові й гідротехнічні електростанції, систему підстанцій і ліній електропередач, які забезпечують подачу електроенергії на території України в суміжні держави згідно міждержавних угод. До складу комплексу входять промислові підприємства, які випускають продукцію електроенергетики, науково-дослідні інститути й конструкторські бюро, управління та організації енергозбуту, установи соціальної сфери, що знаходяться на балансі підприємств галузі.
Увесь комплекс складається Із станцій, підприємств, організацій та установ державного підпорядкування і невеликої кількості організацій, що забезпечують експлуатацію електричних мереж на територіях районів, міст і облік споживання електроенергії — місцевого та регіонального підпорядкування.
Після прийняття Закону «Про підприємства» в Україні всі підприємства комплексу перейшли на господарський розрахунок як самостійні хазяйнуючі статутні суб'єкти, що мають права юридичної особи, здійснюють свою виробничу, науково-дослідну або іншу діяльність з метою одержання прибутку (доходу).
Фінансові ресурси підприємств комплексу формуються здебільшого за рахунок реалізації продукції, енергоносіїв, виконання робіт або надання послуг.
До складу собівартості продукції (електроенергії), виконаних робіт, послуг підприємств і організацій енергетики та електрифікації входять: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, внески у фонд ліквідації наслідків Чорнобильської ката-
строфи, у Фонд зайнятості, амортизаційні відрахування, витрати на сировину, матеріали, пальне та мастильні матеріали, поточні ремонти й інші витрати.
Після сплати податку на прибуток згідно чинного законодавства України підприємства галузі формують фонди економічного стимулювання: фонд розвитку виробництва, науки й техніки; фонд соціального розвитку; фонд матеріального заохочення.