Сторінка
2

Фінансова діяльність держави. Організація страхування в Україні і відносини, що регулюються в ньому фінансовим правом. Правові основи та особливості фінансування видатків енергетики та транспорту

Демократизація суспільного життя в умовах розвинутої рин­кової економіки привела до того, що в ряді країн Заходу дер­жавні видатки на соціальні цілі стали одними з головних. На цій підставі навіть з'явились поняття «шведський соціалізм», «канадський соціалізм» і т.п. Значного поширення набули ви­датки по втручанню держави в економіку, зокрема у декілька разів збільшилися державні капітальні вкладення в електро­енергетику, вугільну, газову та інші базові галузі промисловості, на підтримку сільського господарства — однієї з найбільш опі­куваних галузей економіки. В найрозвинутіших капіталістич­них країнах за рахунок державних коштів була створена атомна промисловість.

Нині на Заході істотно зросла питома вага державного сек­тору економіки. Прагнучи збільшити зайнятість населення і скоротити безробіття, уряди видають підприємцям, які розши­рюють виробництво, субсидії для капіталовкладень. Різко зрос­ли державні видатки на науково-технічний прогрес і в розви­нутих країнах Заходу досягають нині до п'ятдесяти-сімдесяти відсотків усіх видатків на дані цілі. Держава стала активно до­помагати монополіям власної країни в гострій конкурентній боротьбі на світовому ринку, надаючи фірмам, що експортують продукцію, найрізноманітніші пільги. Видатки по регулюван­ню процесу розширеного відтворювання у багатьох країнах досягли в наш час двадцяти і більше відсотків загальної суми ви­датків державного бюджету. З'явились якісно нові державні видатки на охорону довкілля, подолання економічної відста­лості окремих районів, надання субсидій і кредитів країнам, що розвиваються.

Втручання держави в процес розширеного відтворення і сферу соціальних відносин в новітній час перейшло державні кордони. Так, країни Європейського Співтовариства створили міждержавні фонди грошових коштів, що використовуються для фінансування сільського господарства, подолання структурно­го безробіття, перепідготовки і передислокації робочої сили, подолання істотних диспропорцій у розвитку окремих регіонів цих країн.

Таким чином, в умовах соціально орієнтованої економіки різко розширилась сфера фінансових відносин, у яких бере участь держава, поле фінансової діяльності держави в цілому. Значного розвитку набули регіональні і місцеві фінанси, поза­бюджетні спеціальні урядові фонди, фінанси державних підприємств. Проте, не дивлячись на це, фінансових ресурсів, що акумулюються з їх допомогою, не вистачає на покриття все зростаючих видатків держави. Бюджети капіталістичних країн характеризуються крупними хронічними дефіцитами, зростан­ням державних позик, збільшенням державного боргу.

Виключно високого розвитку набули в наш час фінанси приватних національних і транснаціональних корпорацій. За їх організаційною структурою це частіше всього акціонерні това­риства. Останнє зумовлено тим, що випуск акцій — одна з найефективніших форм мобілізації капіталу. Вона дозволяє транс­формувати грошові збереження у виробничі інвестиції. Без акцій, облігацій, кредитів і інших елементів фінансового ринку кор­порації повинні були б знаходитись на самофінансуванні, що різко обмежувало б їх можливості розвитку. Фінансова сторона діяльності акціонерних товариств і підприємств інших форм власності набуває все більшого значення.

При цьому необхідно мати на увазі, що коли фінанси підприємств загальнодержавної і муніципальної форм власності належить розглядати в цілому як децентралізовані грошові фонди держави, то фінанси підприємців-приватників необхідно роз­глядати з точки зору державного впливу на них зовсім з інших позицій. Доцільно пригадати зауваження з цієї нагоди відомого французького юриста-фінансиста Поля Марі Голме, який пи­сав, «що в жодному випадку не слід забувати про фундамен­тальні відмінності між державними і приватними фінансами. Головна відмінність між ними зумовлена тим фактом, що стан приватних фінансів залежить від законів ринкової економіки.

Так, попит і пропозиція на ринку зумовлюють визначення роз­міру облікового процента. Стан же і динаміка державних фінансів визначаються рішеннями держави і діями публічної влади»1. П.Годме стисло сформулював відмінні риси приватних фінансів від державних, які можна звести до наступного:

— держава може в примусовому порядку забезпечити власні доходи з допомогою системи податків та інших обов'язкових платежів, в той час як примусового виконання по відношенню до самої держави ніколи не буває. Приватні особи не можуть в примусовому порядку забезпечити власні доходи і, відповідно, можуть виявитись неспроможними виконати свої зобов'язання;

— державні фінанси пов'язані з грошовою системою, яка в більшій або меншій мірі управляється державою, тоді як ця грошова система не залежить від волі приватного власника, що розпоряджається лише власними фінансами;

— приватні фінанси зорієнтовані на одержання прибутку. Державні фінанси, навпаки, — це засіб здійснення загального інтересу;

— розміри державних фінансів незрівнянно більші, ніж роз­міри приватних фінансів, якими розпоряджаються окремі осо­би. «Цих відмінностей цілком достатньо, — резюмує П. Годме, — щоб розглядати фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок з приватними фінансами, чітко відмежовується від останніх і не залишає місця для того, щоб створити єдину науку про фінанси, яка б об'єднувала як дер­жавні, так і приватні фінанси»'.

Із вищенаведеного очевидно, що державні фінанси — це си­стема грошових відносин, яка виникає разом з державою і нероз­ривно пов 'язана з її існуванням. Проте не будь-які грошові відно­сини є фінансовими (наприклад, відносини купівлі-продажу є цивільно-правовими, відносини з приводу сплати адміністра­тивного штрафу — адміністративно-правовими і т.п.).

Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, що вони виконують. Гроші — це всезагальний ек­вівалент, з допомогою якого насамперед вимірюються затрати праці асоційованих виробників, а фінанси — економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів грошових коштів. Ці останні є матеріальним змістом фінансів. Головне призначення фінансів полягає в тому, щоб шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечити не тільки потреби держави і підприємств в грошових коштах, але й контроль за витрачанням грошових ресурсів.

Фінанси виражають грошові відносини, які виникають між: підприємствами в процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації товарів і послуг; підприємствами і вищес­тоящими організаціями при створенні централізованих фондів грошових коштів і їх розподілі; державою і підприємствами при сплаті ними податків до бюджету і фінансуванні видатків; дер­жавою і громадянами при внесенні ними податків і добровільних платежів; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами при внесенні платежів і одержанні коштів з них; ок­ремими ланками бюджетної системи; органами страхування, підприємствами, населенням при сплаті страхових внесків і відшкодуванні шкоди при настанні страхового випадку; нарешті, грошові відносини, що опосередковують кругообіг фондів підприємств.