Сторінка
6
Обов'язками банку за кредитним договором є надання підприємству кредиту в терміни, розмірі, під відсоток і під забезпечення, злагоджені при укладенні договору. Кредит надається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства або шляхом оплати за рахунок кредиту рахунків постачальників або інших розрахункових документів. Терміном кредиту вважається термін від моменту списання засобів з рахунку банку до зарахування їх на рахунок банку. Банк зобов'язаний також надавати, як правило, за окрему платню, підприємству консультаційні послуги, у тому числі і що стосуються конкретного кредитного договору.
Банки надають кредити на платній основі на принципах матеріальної забезпеченості, цільової спрямованості, терміновості і поворотності.
поворотність - основоположна властивість кредитних відносин, що відрізняє їх від інших видів грошових відносин. Можливість повернення позики обумовлена кругообігом засобів позичальника, який починається і закінчується в грошовій формі. Практика виробила різні способи дотримання цього принципу, що полягають у визначенні конкретного джерела погашення боргу і оформленні права на його використовування кредитором.
Фінансова стійкість підприємства, його приналежність до категорії першокласних позичальників є надійною гарантією поворотності позики. Якщо підприємство кредитується по обороту і, отже, не випробовує потреби в залученні значних банківських позик, то закріплення в кредитному договорі зобов'язання позичальника погасити кредит виручкою від реалізації продукції представляється цілком достатнім для дотримання вказаного принципу.
При значній потребі в кредиті зростає ризик його невіддачі і тому навіть при стійкому фінансовому положенні позичальника більш надійним для банку представляється видача кредиту під яке-небудь матеріальне забезпечення.
Забезпеченням можуть бути товарно-матеріальні цінності, цінні папери, валюта, розрахункові документи і інші об'єкти кредитування.
Найнадійнішим способом забезпечення повернення короткострокової позики є застава.
Перевага застави полягає у великій вірогідності повернути позику, оскільки у разі її невіддачі банк (заставодержатель) одержує право задоволення своєї претензії з вартості закладеного майна. Крім того, таке право є переважним перед рядом інших кредиторів, воно розповсюджується і на страхове відшкодування за втрату або пошкодження закладеного майна.
Предметом застави можуть бути не тільки речі, але і майнові права і вимоги, виключаючи майно, вилучене з обороту, і вимоги, нерозривно пов'язані з особою заставника (наприклад, аліменти), а також майно громадян, на яке згідно із законом не може бути обернуто стягнення.
Особливий вид застави - застава товарів в обороті, яким признається застава товарів, залишених у заставника. Йому надано право змінювати склад і натуральну форму закладеного майна (товарних запасів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції і т.п.) в процесі виробництва і реалізації товарів і послуг. При цьому їх загальна вартість не повинна стати менше вказаної в договорі про заставу. У міру повернення позики відповідно може зменшуватися і вартість закладених в обороті товарів. При порушенні заставником умов застави товарів в обороті банк заставодержатель має право припинити операції з ними до усунення порушень шляхом накладення на ці товари своїх знаків і друку.
Повернення банківської позики може бути забезпечено поручительством. За договором поручительства поручитель бере на себе зобов'язання перед банком повернути позику, якщо від цього відмовиться підприємство-позичальник.
Поширена форма забезпечення позики - банківська гарантія. Вона є даним по проханню підприємства-позичальника (принципала) письмовим зобов'язанням банку, іншої кредитної установи або страхової організації (гаранта) сплатити банку-кредитору принципала (бенефіціару) грошову суму на умовах, висловлених в цьому зобов'язанні. Відмінність банківської гарантії від поручительства полягає в тому, що передбачене нею зобов'язання гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання, в забезпечення виконання якого вона видана.
Для забезпечення повернення позики можна використовувати зміну осіб в зобов'язаннях, не пов'язаних з кредитною операцією. В зарубіжній господарській практиці така операція носить назв цессії, тобто поступки вимоги. Підприємство, будучи позичальником по банківській позиці, може бути одночасне кредитором покупця вироблюваної їм продукції, якщо ця продукція відвантажена, але ще не сплачена. У складі активів підприємства-постачальника така продукція числиться як дебіторська заборгованість. Право вимагати оплату і одержати її по цій заборгованості може бути передано банку як гарантія повернення позики. Операція по поступці вимоги доповнює кредитну операцію.
До способів, що забезпечують своєчасне погашення позики, можна також віднести страхування ризику невіддачі кредиту. В країнах з розвиненою ринковою економікою воно застосовується украй рідко, оскільки банки покривають свої ризики за рахунок створюваних ними спеціальних фундацій.
Найважливішим принципом короткострокового кредитування є терміновість, конкретизуюча поворотність кредиту в часі. Позика видається на певний термін, після чого вона повинна бути повернена банку. Термін користування позикою залежить від часу існування дійсної потреби в кредиті або об'єкту кредитування. Наприклад, позика, видана під запаси товарно-матеріальних цінностей, повинна бути повернена після їх реалізації і надходження виручки, достатньої для її погашення.
Тривалість кредитування може встановлюватися у вигляді його граничних термінів, або у вигляді конкретних дат і сум погашення. В деяких випадках, наприклад при кредитуванні по обороту, терміни кредитування не обмовляються, але позичальником дається зобов'язання погасити кредит при першій же нагоді шляхом зарахування виручки від реалізації і інших надходжень на рахунок позичальника.
Термін повернення позики передбачається в кредитному договорі, або в терміновому зобов'язанні, яким оформляється отримання кожної позики в межах загальної суми, передбаченої договором.
Терміни погашення позики можуть бути конкретними, умовними (коли при висновку кредитної операції ще не є можливості встановити точні дати і суми погашення кредиту, але є можливість зробити це пізніше), по пред'явленню - коли відомий тільки період погашення, але не точні його дати.
Принцип платності кредиту припускає сплату позичальником відсотків за користування банківською позикою. Величина відсотка встановлюється у вигляді річних норм або ставок. Процентні ставки можуть бути твердими (незмінними протягом всього терміну позики), або змінними, що характерне для періодів з високим рівнем інфляції.
Завантажити реферат