Сторінка
10

Джерела формування фінансових ресурсів, чинники, що впливають на їх динаміку

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок кош-тів від продажу майна банкрута та після повного задоволення вимог попередньої черги.

Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та лікві-даційний баланс, який затверджується, і на основі якого господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив дер-30

жавну реєстрацію юридичної особи, та органам державної статистики для виключення юри-дичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику, органам державної податкової служби за місцем знаходження підприємства.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вва-жається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством [13, ст. 431].

Продаж майна боржника, як вже зазначалося, може відбуватись на закритих і відкритих торгах. Відповідно до цього є багато способів реалізації майна підприємства-банкрута.

Форми реалізації майна боржника

Можна використовувати й інші способи реалізації, визначені в судовому порядку.

31

Висновок.

Сьогодні в Україні перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовлює появу різних організаційно-правових форм господарювання, тобто підприємств певних видів. В нашій державі вони мають справжню фінансову незалежність і повну самостійність, але це не означає, однак, ігнорування певних правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нормативних актах.

Отож, основною організаційною і самостійною ланкою в Україні є суб¢єкт підприємництва у вигляді фізичної чи юридичної особи, діяльність якого дуже впливає на збалансованість економіки країни. Якщо власники капіталу вирішили створити підприємство, то відповідно вони стають платниками різноманітних зборів, що здійснюють бюджетні і позабюджетні організації, створюють нові робочі місця, тобто зменшують безробіття, а також змінюють інші фактори, які впливають на економічну ситуацію. Так діяльність підприємств зменшує макроекономічну нестабільність у державі, але це буває не завжди. Так як сьогодні вУкраїні відбувається перехід до ринкової економіки, що супроводжується зміною умов і принципів функціонування підприємств, на багатьох вітчизняних суб¢єктах підприємницької діяльності, що не мають досвіду роботи у такому конкурентному та нестабільному середовищі, виникають і поглиблюються кризові явища, що супроводжуються реорганізацією або навіть ліквідацією цих фірм, що призводить до менших податкових надходжень до бюджету, збільшення безробітних, а так до спаду економіки в цілому. Тому, я вважаю, що вжиття заходів із збереження життєздатних підприємств як одиниць економічного потенціалу країни має стати, в першу чергу, пріоритетним напрямком державної політики, а тоді самі підприємства будуть проводити відповідну антикризову діяльність для запобігання несприятливих та несподіваних кризових явищ.

Отже, успішний соціально-економічний розвиток України на шляху ринкових перетворень можливий за умови ефективного фнкціонування підприємств різноманітних форм і видів. Підвищення результативності їхньої діяльності забезпечує зростання еконо- 32

мічного потенціалу держави і навпаки ¾ виникнення кризових явищ на окремих підпри-ємствах негативно відбивається на економічній системі в цілому. За таких умов саме підприємства повинні стати у центрі подальших економічних реформ з метою створення функціонально ефективної, стратегічно зорієнтованої та демократичної економіки.

33

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Закон України від 14 червня 1999р.

2. Про господарські товариства. Закон України від 19 вересня 1991р.

3. Про підприємства в Україні. Закон України від 27 березня 1991р.

4. Господарське законодавство України: правове регулювання господарських відносин. Збірник нормативних актів / Упорядник Камлик М. І. ¾ К.: Атіка, 2004. ¾ 836 с.

5. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навч. посібник. ¾ К.: Атіка, 2002. ¾ 480 с.

6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. ¾ К.: НІОС, 2000. ¾ 416 с.

7. Зятковський І. В. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ¾ 2-ге вид., перероб. та

доп. ¾ К.: Кондор, 2003. ¾ 364 с.

8. Кудряшов В. П. Фінанси: Навч. посібник. ¾ Херсон: Олді-плюс, 2002. ¾ 352 с.

9. Кузнецова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи фор-мування та функціонування. ¾ К.: Юрінком Інтер, 1998. ¾ 526 с.

10. Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник. ¾ К.: КНЕУ, 1999. ¾ 164 с.

11. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посібник. ¾ Львів: ЛБУ НБУ, 2003. ¾ 265 с.

12. Фінанси підприємств: Навч. посібник: Курс лекцій / За ред. д. е. н., проф.

Г. Г. Кірейцева. ¾ К.: ЦУЛ, 2002. ¾ 208 с.