Сторінка
6
Отож, реорганізація ¾ це реакція підприємства на певну фазу фінансової кризи, яка загрожує подальшому його функціонуванню. Вона відбувається за рішенням вищого органу фірми.
Також реорганізація підприємства, що зловживає своїм становищем на ринку, може здійснюватись шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законо-давством.
Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного капіталу даної юридичної особи , у зміні форми власності чи організаційно-правової форми організації бізнесу.
До заходів, які проводяться в рамках реорганізації, можна віднести такі:
ü злиття підприємства-боржника з іншим фінансово стійким потужнішим підприємством;
ü поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;
ü розділ підприємства ¾ поділ великих підприємств на частини, виділення з великих підприємств окремих підрозділів, відмова підприємств від об¢єктів соцкультпобуту та інших непрофільних підрозділів й інше (використовується для підприємств з багатогалузевою ді-яльністю; виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права і обов¢язки переходять на основі поділу балансу);
18
ü перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється за ініціативою групи зас-новників);
ü передача в оренду (найпоширеніша при санації державних підприємств);
ü часткова або повна приватизація державного підприємства (регламентується системою законодавчих актів).
За формальними ознаками розрізняють такі три види реорганізації[13, ст. 532]:
1. реорганізація, яка спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, погли-нання);
2. реорганізація, яка спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділенн);
3. реорганізація без зміни розмірів підприємства (перетворення).
У разі реорганізації підприємства слід ураховувати низку законодавчих передумов та вимог, а саме:
ü порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб¢єктів господарювання.
При зміні назви, організаційно-правової форми, а також форми власності суб¢єкт підпри-ємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов¢язаний 19
подати документи для перереєстрації, яка проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації. У разі перереєстрації суб¢єкта підприємницької діяльності, що визначається пра-вонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об¢єкт [4, ст. 36].
ü вимоги антимонопольного законодавства;
ü вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
ü порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);
ü можливі екологічні, соціальні, демографічні та інші наслідки.
Реорганізація підприємств, які мають кредиторську заборгованість, здійснюється з дот-риманням вимог щодо переведення боргу, зокрема [13, ст. 533]:
¨ переведення боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;
¨ новий боржник має право висувати проти вимог кредитора всі заперечення, що випливають з відносин кредитора і первинного боржника;
¨ поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручник або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржика;
¨ відступлення вимоги і переведення боргу, якщо такі визначалися угодою, укладеною в письмовій формі, можуть бути вчинені також у простій письмовій формі.
Перед здійсненням санаційної реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фі-нансово-господарського стану підприємства, що перебуває в кризі. Аналіз має базуватися на визначенні основних характеристик діяльності даної юридичної особи. На підставі результа-тів аналізу висновують про санаційну спроможність підприємства та про доцільність його реорганізації. Ефективність реорганізації забезпечується тими заходами, які покладено в основу його плану. У цьому плані слід показати, які переваги матиме підприємство через змі-ну організаційно-правової форми, відокремлення окремих структурних підрозділів чи приєд-нання інших підприємств.
20
4.Фінансово-правові аспекти ліквідації підприємства:
4.1. Припинення діяльності з ініціативи власника підприємства.
Процедура ліквідації підприємства регулюється насамперед багатьма нормативними актами.
За Ст 51. Господарського кодексу України діяльність підприємця припиняється:
ü з власної ініціативи підприємця;
ü на підставі рішення суду у випадках, передачених законодавством України;
ü у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;
ü на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.
За “Господарським кодексом” підприємство ліквідується:
ü після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, пос-тавленої при його створенні;
ü за рішенням вищого органу товариства;
ü на підставі рішення суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підставі рішення госпо-дарського суду в порядку, встановленому Законом України “Про відновлення платоспро-можності боржника або визнання його банкрутом”;
ü з інших підстав, передбачених установчими документами.
Також у законодавстві України є такі нормативні акти про припинення діяльності фір-ми, що пов¢язані з судовими рішеннями. Одним з них є акт про припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов¢язане з банкруцтвом цієї особи. Підставами для пос-тановлення такого рішення є:
¨ визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення зако-ну, допущені при створені юридичної особи, які не можна усунути;
¨ провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що за-боронена законом;
¨ невідповідність мінімальному розміру статутного фонду юридичної особи вимогам за-
21
кону;
¨ неподання протягом року органам державної податкової служби податкових деклара-цій, документів фінансової звітності відповідного закону;