Сторінка
1

Аналітичне дослідження інвестицій

1. Аналітичне дослідження впровадження

іноземних інвестицій

Можливість прогнозувати з максимальним ступенем імовір­ності ту чи іншу подію в майбутньому дозволяє відпрацювати у планах і прогнозах стратегію протидії ризику. Співвідношення ступеня ризику і дохідності оцінюється за статистичними мето­дами, ймовірності дозволяють дати кількісну характеристику ри­зику. Так, ймовірність настання (чи не настання) тієї чи іншої по­дії, як правило, можливо чисельно виміряти у відсотках або інших відносних величинах.

Варіаційний аналіз і прогноз майбутніх подій стосовно під­приємства дозволяє ранжувати всі альтернативи за ступенем ри­зику та обрати найпридатнішу. Вибір альтернативи може прохо­дити в умовах визначеності та невизначеності. Наприклад, очі­кувані виплати по облігаціях уряду обов'язково відбудуться, але розмір цих виплат залежатиме від фактичного рівня інфляції, який не є визначеним. Таким чином рішення про придбання державних цінних паперів за умов ризику щодо настання події виплат по них має ймовірність, близьку до одиниці. Стосовно розміру виплат ризик підлягає визначенню. Інакше йдуть справи з виплатами дивідендів або відсотків по цінних паперах компаній і підприємств. Тут ризик зумовлюється невизначеністю настання самої події (факту виплат) та розміру виплат. Якщо інвестор формує портфель цінних паперів, тобто купує "апери різних емітентів і у різних кількостях, то залежно від структури цього портфеля він підпадає під різні ступені ризику (рис. 1).

Чим більше цінних паперів з невизначеними ризиками, тим нижчою є ймовірність отримання доходів від цього портфеля. Тому при прийнятті рішень щодо вкладання коштів інвестор по­винен виміряти ризик настання події одержання результату.

Існує кілька методів вимірювання ризиків, які використову­ються для вибору варіанта вкладення інвестицій.

Рис. 1. Тип портфеля за ступенем ризику:

1 — мінімальний;

2 — середній;

3 — максимальний; 4 — авантюрний.

1. Метод аналогій складається з вивчення досвіду інвесту­вання, оцінки результатів реалізованих проектів та екстраполяції їх на перспективу.

2. Метод моделювання грунтується на теорії ігор. Гіпотетич­ний інвестиційний проект (модель) «програється» з метою визна­чення реакції конкурентів.

3. Демонстраційний метод дозволяє визначити громадську думку стосовно інвестиційного проекту та з'ясувати коло потен­ційних інвесторів.

4. Методи математичної статистики дозволяють з'ясувати ймовірність настання події. Оскільки ризик є супутником будь-якого варіанта вкладання інвестицій, розрахунки проводяться з метою мінімізації можливих збитків, тобто визначаються ймовір­ність рівня втрат, ймовірність того, що вони не перевищать пев­ний рівень, який прийнятний для інвестора. По суті методи мате­матичної статистики являють собою математичне забезпечення методу аналогій.

ПЕРЕДІНВЕСТЕЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Перед інвестиційні дослідження починаються з опрацювання інвестиційної стратегії суб'єкта господарювання. Інвестиційна стра­тегія передує попередній розробці інвестиційного проекту. Інвес­тор керується цією стратегією на всіх етапах життєвого циклу ін­вестиційного проекту, який складається з перед інвестиційної фа­зи, фази інвестування і фази експлуатації виробництва.

Поняття «інвестиційна стратегія» в сучасній економічній літе­ратурі тлумачиться як формування системи довгострокових цілей інвестиційної діяльності і вибір найефективніших шляхів їх дося­гнення. Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб'єкта за допомогою інвестицій. тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибу­тку і збільшення власних активів. Згідно з обраною стратегією інвестор оцінює альтернативні інвестиційні проекти, провадить їх техніко-економічне обгрунтування, селекціонування, відбира­ючи найперспективніші, і формує з останніх відповідні інвести­ційні портфелі.Така стратегія звичайно називається активною або агресив­ною, максимально спрямованою на прибуток. Противагою актив­ній стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне забезпечити шля­хом використання інвестицій, у кращому випадку, непогіршення показників своєї господарської діяльності.

Інвестиційна стратегія суб'єкта господарювання звичайно фо­рмується в спеціальному письмовому документі, який містить вказівки інвестиційним менеджерам стосовно придбання і про­дажу тих чи інших активів залежно від кон'юнктури ринку, стру­ктури портфеля, послідовності інвестиційних рішень.

Інвестиційна стратегія визначає: головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капі­талу; відповідальних за проведення політики та їх обов'язки; ре­комендації стосовно складу активів інвестиційного портфеля, ви­дів цінних паперів, їх інвестиційних якостей; умови придбання та продажу активів, строків їх зберігання і переміщення з одного портфеля в інший; правила обліку, додержання нормативів, звіт­ності, комп'ютерного забезпечення; способи управління інвести­ційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між пер­винним і вторинним резервами цінних паперів (активів), їх використання суворо за призначенням.

Залежно від типу інвестора — фінансово-кредитна установа (інституційний інвестор) або підприємство (компанія) — визна­чаються форми інвестування і пріоритетність цілей інвестиційної стратегії. Так, інвестиційна стратегія компанії передбачає на­самперед запровадження реальних інвестиційних проектів і фор­мування портфелів такого типу. Ця форма інвестування забезпе­чує підприємству швидкий розвиток та освоєння нових видів продукції і розширення ринків збуту. Фінансові інвестиції здійс­нюються підприємством на високій стадії розвитку. Така компа­нія формує портфель цінних паперів з боргових інструментів та інструментів власності з метою поширення впливу на ринок, під­вищення конкурентоспроможності.

Фінансово-кредитні установи розроблюють, як правило, стра­тегію управління портфелем цінних паперів, але можуть опра­цьовувати і спільну стратегію щодо реальних інвестиційних про­ектів, якщо входять до складу промислово-фінансових груп або консорціумів.