Сторінка
5

Організація валютного ділінгу

Приводиться зразок сформованого апаратурами «тікету», а нижче - текст переговорів. У першому рядку тексту угоди вказується кому зроблений дзвінкий: ТЕ BAUL - дзвінок з нашого банку в банк із кодом BAUL, що розшифровується як Bank Austria, London. Далі в рядку йде вказівка часу по грінвічеському меридіані - 12-50 GMT або 16-50 за московським часом; потім - дата переговорів й, отже, висновку угоди б вересня 1994 р. і порядковий номер переговорів у комп'ютерній пам'яті. Наступний рядок показує ділінговий код банку, що зробив дану роздруківку - FORЕX (КБ «ФОРЕКС», Москва) і ім'я користувача - Іван Петров.

Нижче приводиться безпосередній текст переговорів. Слова московського банку виділяються значком # (ґрати), слова контрагента дані з відступом від лівого краю.

Після запиту дилером Петровим курсу долара до німецької марки для 5 млн. доларів, лондонський дилер прокотирував поточний спот-курс на даний момент - 1.5442/45 і віддав слово. Із цього моменту він зобов'язується купити або продати 5 млн. доларів по котируваним їм курсам. Оскільки валютні курси піддаються щосекундним коливанням, дилерська етика пропонує стороні, що одержала котирування негайно (протягом 1-5 секунд) дати відповідь: або укласти конверсійну угоду, або відмовитися від її. Петров, що виступає в переговорах під логотипом PETR здійснив угоду ввівши слово «SELL», тобто продавши 5 млн. доларів проти німецької марки.

Із цього моменту відповідно до загальновизнаних міжнародних правил угода вважається формально відбулася, після чого випливають її реквізити. Часом трапляється, що дилер реалізував угоду шляхом введення (або проголошення по телефоні) ключових слів SELL або BUY, однак у результаті несправності коштів зв'язку (наприклад збій комп'ютера або обрив телефонної лінії) ці слова не потрапили дилерові, що котирували. Тому, щоб угода з укладеної формально стала реальної, необхідно, щоб дилер, що котирував, підтвердив її висновок фразами типу:

«ОК» або «ALL AGREED».

Якщо при відсутності порушень зв'язку, дилер, що котирував курс, після проголошення або уведення ключових слів відмовився від угоди, його дії можуть бути визнані непрофесійними.

У наведеному зразку угоди банк, що котирував, відповів «5 MIO AGREED», після чого підтвердив курс, сторону угоди (тобто покупку 5 млн. доларів), дату валютування й платіжні інструкції.

У випадку швидкої зміни курсу дилер, що котирує, має право послідовно давати свіжі котирування, не передаючи слова. Однак якщо дилер, що запитує котирування, після одержання слова протягом 2-3 секунд не дав відповіді, що котирує банк має право перервати його (використовуючи клавішу INTERRUPT) і або прокотировать нову ціну, або ввести слова «YOUR RISK». Це означає, що запитуючу ціну дилер, ризикує у випадку зміни поточного курсу втратити поставлену йому котирування й повинен або запросити свіже котирування, або відмовитися від угоди. Наприклад:

# DEM 3 PLS 1.45 18-21

#

INTERRUPT YR RISK

# OK DEM 3 FRESH PLS 1.45 22-25

# NOTHING THERE THANKS BIBI FN

Вираження «MY RISK» може бути також використано запитуюче котирування дилером, якщо вона його не влаштовує; потім він може запросити свіже котирування, сподіваючись на сприятливу зміну валютного курсу.

У практиці валютного дилинга вважається припустимим висновок декількох угод у рамках одних переговорів (тобто в режимі переговірного вікна з банком-контрагентом). Цей спосіб активно використають давно працюючі один з одним банки-контрагенти з більшим обсягом двосторонньої торгівлі. Дилери періодично запитують друг у друга котирування й укладають угоди, не використовуючи щораз підтвердження реквізитів угоди й платіжних інструкцій. За підсумками угод наприкінці дня дилери звіряють наявність укладених угод й обмінюються реквізитами.

5. Платіжні інструкції

Укладена конверсійна угода припускає здійснення контрагентами перекладів сум проданої валюти зі своїх кореспондентських рахунків на коррахунока один одного. Розрізняють кілька видів платіжних інструкцій:

Over account (на рахунок або з рахунку) — формулювання, застосовуване в угоді з банком-кореспондентом по одній з валют, що брала участь в обміні. Вона означає, що зарахування куплених або списання проданих коштів необхідно зробити по кореспондентському рахунку. Тут банк-контрагент і банк-кореспондент збігаються. Наприклад, якщо банк ААА, що має коррахунок у німецьких марках у німецькому банку Commerzbank, Франкфурт-на-Майне, продає йому долари, а купує німецькі марки, то зарахування марок він просить зробити на свій марочний коррахунок:

MY DEM TO MY ACC WITH YOU (або MY DEM OVER ACC PLS)

Якщо банк ААА продає банку-кореспондентові німецькі марки, то в платіжних інструкціях:

або Commerzbank, сам укаже на списання марок з коррахунока банку ААА:

ACC FOR DEM або MY DEM FROM YOUR ACC;

або банк ААА самостійно нагадає (або попросить) про списання марок зі свого коррахунока в Commerzbank:

YOUR DEM OVER MY ACC WITH YOU.

Даний спосіб найпоширеніший при здійсненні конверсійних угод середніми й невеликими банками, які не мають чистих кредитних ліній з іншими банками по конверсійних операціях (це питання розглядається нижче) і змушені працювати з банками-кореспондентами.

Pay currency to my account with bank XYZ — найбільше, що зустрічає часто тип, платіжних інструкцій у міжбанківській торгівлі. Банк просить перелічити куплену валюту на кореспондентський рахунок у третьому банку; тут банк-кореспондент не є для нього банком-контрагентом. У вищенаведеному зразку конверсійної угоди банки обмінюються цим видом платіжних інструкцій:

MY USD TO BANK AUSTRIA, N.Y. ACC _ MY DEM TO OST-WEST HANDELSBANK, FFT ACC _

Часом банки-контрагенти опускають номери своїх коррахуноков, указуючи тільки банк-кореспондент. Це порозумівається, по-перше, тим, що ці банки-контрагенти давно й регулярно укладають один з одним конверсійні угоди й інформовані про номери рахунків один одного; по-друге, номера їхніх рахунків добре відомі в банках-кореспондентах - власниках цих рахунків, тому при одержанні коштів по конверсійній операції на користь свого клієнта, вони з легкістю зараховують їх на потрібний рахунок.

Standing instructions (стандартні інструкції) — застосовуються у випадку, якщо банки-контрагенти давно й регулярно роблять конверсійні операції й використають завжди ті самі коррахунки для розрахунків по угодах. Звичайно банки домовляються про використання стандартних інструкцій й обмінюються офіційними листами (або телексами), у яких указують свої банки-кореспонденти й номери рахунків для розрахунків по арбітражних операціях. Наприклад: