Сторінка
8

Організація валютного ділінгу

Чисті ліміти (clean limits або blaпс limits) означають, що керівництво банку приймає на себе ризик непостачання певної суми валюти по виду операцій з даним контрагентом. Торговельні ліміти для контрагента встановлюються по видах операцій (product limits):

по поточних конверсійних операціях - forex spot limit;

по форвардних конверсійних операціях -forward limit;

по депозитних операціях - deposit limit і т.д.

Чим ближче строк розрахунків з контрагентом, тим менше ступінь кредитного ризику для банку. Тому ліміт по конверсійних операціях на споте й по притягнутих депозитах звичайно більше, ніж по форвардних угодах і розміщених депозитах. Таке зростання ризику залежно від часу можна представити в наступному виді:

Наприклад, комерційний банк ААА може мати на банк ВВВ приблизно таку шкалу лімітів:

spot FX limit = 10 MIO USD, що означає, що банк ААА в кожен даний момент часу може мати відкриту позицію по купленій або проданій валюті (exposure) у банку ВВВ на суму не більше еквівалентної 10 млн. доларів США (ліміт може бути виражений також у національній валюті);

forward limits: up to 1 mth = 4 MIO USD up to 3 mth = 2 MIO USD up to 6 mth = 1 MIO USD

deposit limits: for placement up to 1 mth = 3 MIO USD up to 3 mth = 1 MIO USD for borrowing up to 1 mth = 7 MIO USD up to 3 mth = 4 MIO USD

У багатьох банках існує загальний ліміт на конверсійні операції, що включає ліміт угод на споте й форвардних операціях. Якщо, наприклад, банк ААА має на банк ВВВ ліміт конверсійних операцій, рівний 10 млн. доларів, і уклав 3-місячну форвардну угоду на суму в 3 млн. доларів, це означає, що протягом цих трьох місяців банки зможуть проводити конверсії на суму ліміту, що залишився, - не більше 7 млн. доларів, тобто загальний ліміт скоротився на 3 млн. доларів.

Існує безліч методик установлення лімітів для контрагентів. При встановленні ліміту на новий банк-контрагент відділ кореспондентських відносин аналізує нижченаведені документи.

Річний звіт (Annual Report) банка, що містить баланс (Balance Sheet) і рахунок прибутків і збитків (Profit & Loss Account), бажано завірені відомими у світі аудиторськими фірмами: Arthur Andersen, Ernst & Young, Coopers and Lybrand, Deloit Touche, Prise Waterhouse, KPMG й ін. Звичайно банки публікують річні звіти у вигляді окремих буклетів після завершення роботи аудиторів (у березні-квітні нового року).

Баланс і рахунок прибутків і збитків аналізуються за допомогою складання спеціальних співвідношень (ratios) - показників ліквідності (наприклад, відношення поточних активів до поточних пасивів), прибутковості банку (відношення прибутку до активів) і ін.

Особлива увага при аналізі приділяється розміру власних коштів банку: статутному капіталу, прибутку й резервам. Величина капіталу показує, якими коштами банк зможуть розплатитися у випадку важкого фінансового стану й характеризує надійність банку. Чим більше розмір статутного фонду банку, тим на більший ліміт з боку іншого банку він може розраховувати. Розраховується також показник достатності капіталу - відношення статутного капіталу до суми активів; відповідно до рекомендацій Банку міжнародних розрахунків (Базель) оптимальне співвідношення дорівнює 8%.

Установчі документи (устав, список акціонерів або пайовиків), що характеризують статус банку. По статусі банки діляться на:

головні банки (head-quarters),

філії (full branches), дочірні банки (subsidiaries).

Ліміт на дочірні банки звичайно менше, ніж на головні, але якщо рівняються два однакових по фінансовому становищу банку, з яких один є дочірнім відомого надійного банка, то ліміт на нього може бути вище, ніж на банк не має філій, при інших рівних показниках.

Рейтинг банку й країни знаходження. Існують різні міжнародні агентства й видання, що оцінюють .кредитоспроможність і надійність банків і країн. Наприклад, відомі американські фірми — Moody's й Dan & Bradstreet періодично, оцінюють рейтинг банків, журнали «Institutional Investor», «Rating», становлять списки кредитоспроможності країн і банків; у Росії цю функцію виконують газети «Комерсанта й «Економіка й життя». Репутація й характер взаємин з іншими банками. При встановленні й перегляді лімітів співробітники відділів кореспондентських відносин ретельно збирають інформацію про стан справ у тім або іншому банку, аналізують всі публікації преси, слухи й т.д. У великих закордонних банках ліміти діляться на кілька груп по ступені узагальнення:

глобальні ліміти (наприклад, ліміти на Європу, Північну Америку, Азію й т.д.);

країнові ліміти (наприклад, європейський ліміт ділиться на більше дрібні ліміти по країнах);

ліміти безпосередньо на контрагенти - банки й фінансові компанії, згадані вище.

Такі жорстко розписані ліміти вимагають, щоб кредитні лінії, яким вони відповідають, використалися контрагентами. У випадку систематичного невикористання лінії, ліміт може бути зменшений або відкликаний взагалі й переданий іншому банку даної країни, що виражає намір регулярно проводити ділінгові операції. Цю практику великі закордонні банки поширюють при встановленні чистих лімітів і на російські банки.

Ліміти з покриттям (Margin Cover limits), означають, що ризик непостачання покритий коштами контрагента, що перебувають у банку як застава (collateral або pledge}, тобто страхового забезпечення розрахунків по угоді. Цей вид ліміту часто використається для початку роботи із дрібними й невідомими банками, а також з небанківськими установами - компаніями, юридичними й фізичними особами, установлення чистих лімітів для яких керівництво великого банку вважає ризикованим.

Це відбувається в такий спосіб: великий банк ААА, наприклад, підписує з маловідомим банком ВВВ спеціальний договір «Margin Trading Agreement» або «Pledge Agreement», відповідно до якого розміщені в банку ААА коштів (у вигляді міжбанківського депозиту, або переведені на інвестиційний рахунок, або віддані в довірче керування й т.д.) розглядаються як застава при розрахунках по цілому ряді поточних і термінових валютних операцій. При цьому для конверсійних операцій, якщо не використається неттінг, сума застави рівняється розміру максимально можливої відкритої позиції (exposure) між двома банками. Кошти, що служать як застава, повинні розміщатися на строк, що перевищує дату спот для поточних конверсійних операцій.