Сторінка
6

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю

Враховуючи реалії сьогодення, коли переважна більшість валют країн — колишніх республік СРСР є неконвертованими, а економічні взаємозв'язки з ними, що історично склалися, необхідно поглиблювати та вдосконалювати, Національний банк України спеціальним листом надав дозвіл уповноваженим банкам проводити операції з готівковою неконвертованою валютою. При цьому обов'язковою вимогою вста­новлювалась наявність домовленості чи угоди з іноземним банком про вивезення готівкової валюти для зарахування її на кореспон­дентський рахунок уповноваженого банку України. Ця угода перед­бачає обмін зразків банкнот іноземної валюти з описом їхніх ознак.

З 5 листопада 1994 p. було встановлено новий порядок визначення курсу та використання карбованця. Так, офіційний курс карбованця до долара США, німецької марки, російського рубля та білоруського рубля визначався Національним банком України на підставі результатів торгів на Українській міжбанківській валютній біржі. Курс карбованця до інших іноземних валют визначався через крос-курси Франкфуртської валютної біржі. Московської міжбанківської валют­ної біржі та через крос-курси, які публікує газета "Financial Times".

У постанові правління Національного банку України "Про за­ходи щодо лібералізації валютного ринку України" від 16 травня 1995 p. йшлося про недоцільність подальшого продовження обов'яз­кового викупу до офіційного валютного резерву Національного бан­ку України 10 % валютних надходжень від суб'єктів господарської діяльності, які були раніше визначені Указом Президента України "Про додаткові заходи щодо вдосконалення валютного регулюван­ня". Цією ж постановою дозволялося здійснювати обов'язковий продаж валютних надходжень (40 %) та вільних валютних коштів резидентів України як через Українську міжбанківську валютну біржу, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанків-ському валютному ринку України.

Як бачимо, Україна поступово розпочала перехід до загально­прийнятих у світовій практиці цивілізованих форм та методів ва­лютного регулювання і валютного контролю.

25 травня 1995 p. Національний банк України припинив пере­реєстрацію раніше наданих індивідуальних ліцензій на використан­ня готівкової іноземної валюти як засобу платежу на території Украї­ни, а 1 серпня 1995 p. взагалі припинив дію перереєстрованих ліцензій на використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. З цього моменту не допускається реалізація на території України резидентами та нерезидентами товарів, робіт та послуг за готівкову іноземну валюту. При цьому мається на увазі, що всі роз­рахунки в іноземній валюті між підприємствами торгівлі та сфери послуг, які мали право на торгівлю та надання послуг за іноземну валюту, й іншими резидентами України за товари, роботи та послуги, що реалізуються останнім, можуть здійснюватися на території Украї­ни у карбованцях та в іноземній валюті у формах, що мають місце у міжнародній практиці (включаючи оплату кредитними та дебетни-ми картками), за винятком розрахунків готівковою іноземною ва­лютою. Підприємства втрачали право приймати готівкову іноземну валюту, заборонялося також приймати готівкову іноземну валюту до статутних фондів підприємств (крім банків).

Уповноважені банки приймали виручку підприємств у готівковій іноземній валюті на блокований рахунок без права зарахування на поточні валютні рахунки підприємств. Прийнята на блоковані рахун­ки підприємств іноземна готівкова валюта продавалася уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України, а її карбованцевий еквівалент зараховувався на рахунок підприємства.

Згодом Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до ст. 7 декрету Кабінету Міністрів України "Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю", згідно з яким вста­новлювалось, що роботодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України в готівковій або безготів­ковій формі.

Отже, уважно проаналізувавши послідовні дії Президента, уряду, Верховної Ради та Національного банку України, спрямовані на вдос­коналення системи валютного регулювання і валютного контролю, можна з упевненістю зробити цілком обґрунтований висновок про те, що справа неухильно просувалася в бік запровадження повноцін­ної грошової одиниці України, яка відповідала б усім загально­прийнятим у світовій практиці вимогам, що ставляться до націо­нальної валюти.

Література

1. Бланк И. А. Стратегия и тактика управления финансами. — К., 1996.

2. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

3. Бланк И. А. Управление прибылью. — К.: Ника–Центр, Эльга, 1999.

4. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. — К., 1997.

5. Беркар Коласс. Управление финансовой деятельностью предприятия. — М.: Финансы, 1997.

6. Василик О. Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. — К.: Вища шк., 1997.

7. Джеймс Ван Хорн. Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1996.

8. Ефимова О. В. Финансовый анализ. — М., 1996.

9. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. — М.: Финансы и статистика, 1995.