Сторінка
3

Шляхи становлення національної валютно-фінансової системи України. Формування системи валютного регулювання і валютного контролю

Друга група пріоритетних галузей експорту — агропромисловий комплекс, зорієнтований на країни СНД та на країни, що розвиваються.

Патентно-ліцензійна торгівля, ноу-хау, інжиніринг, різноманітні послуги, особливо туризм, можуть скласти третій пріоритетний напря­мок формування експортного сектору. Так, за рахунок розвитку туриз­му деякі країни одержують значну частину валютних надходжень. Останнім часом туризм в Україні розвивається однобічно — пере­важно виїзний. У 1994 p., наприклад, виручка від реалізації туристич­них путівок становила 7 трлн 560 млрд карбованців, а валютні надхо­дження — 230 млн дол. США, тоді як у той же рік Польща одержала від туризму 5 млрд дол. США — третину всіх експортних надходжень.

Видобувна і металургійна галузі — четвертий пріоритетний блок, п'ятим можуть стати транзитні перевезення вантажів.

Не менш важливим фактором активізації зовнішньоекономічної діяльності України є залучення іноземних інвестицій. Закон "Про іноземні інвестиції" був ухвалений Верховною Радою у березні 1992 p. Згодом у червні 1993 p. Кабінет Міністрів прийняв Декрет "Про режим іноземного інвестування" та затвердив Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні. Реалізація цих важливих державних документів, безумовно, сприяла припливу в Україну інва­лютних коштів.

Однак нестабільність економічної ситуації, недосконалість чин­ного законодавства негативно впливають на інвестиційний клімат в Україні та стримують іноземних інвесторів від значних вкладень коштів у нашу економіку. У зв'язку з цим спостерігається тенден­ція зниження обсягів іноземних інвестицій.

Деякі інвестори, які зареєстрували великі обсяги інвестицій, при­зупинили їх внесення. Наприклад, фірмою "Макулан" зареєстровано 260 млн дол. США, а фактично внесено 26 млн, СП "Тютюнова ком­панія" — відповідно 25 млн і 5 млн дол. США.

Переорієнтація України в зовнішньоторговельній діяльності на країни Заходу характерна і для зовнішньоінвестиційних потоків в Україну. Так, якщо в 1992 p. 88 % загальної суми зовнішнього бор­гу припадало на країни колишнього СРСР і лише 12 % — на інших кредиторів, то до кінця 1995 p. це співвідношення становило при­близно 50 і 50 % відповідно. Це видно також і з темпів зростання зовнішньої заборгованості України. Якщо заборгованість країнам колишнього Союзу за період з 1992 по 1995 p. зросла в 1,4 раза, то іншим кредиторам — у 10 разів (за даними Міжнародного центру перспективних досліджень).

Найбільші інвестиції, вкладено в економіку України партнерами із США (22 % до загального обсягу), Німеччини (19 %), Великої Британії (7 %), Кіпру (6 %), Швейцарії (4 %).

Треба зазначити, що не дуже сприяв активізації інвестиційних вкладень зарубіжних фірм в економіку України прийнятий Верхов­ною Радою Закон "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про режим іноземного інвестування", де сказано, що при­дбання іноземними інвесторами майнових прав на природні ресурси регулюється законодавством України, яке не дозволяє іноземним інвесторам мати майнові права на ці ресурси, у тому числі на голов­ний — землю. Так, цим же законом було внесено зміни до відповід­них статей декрету, які стосуються землі та земельних ділянок. Декретом Кабінету Міністрів були дозволені інвестиції у вигляді рухомого і нерухомого майна, у тому числі й землі, а також у формі придбання земельних ділянок. Саме слова "землі" та "земельних ділянок" цим законом були виключені з тексту декрету. Загалом, протягом останніх років неодноразово вносилися істотні зміни в чинні документи, які регулюють іноземне інвестування. Така не­стабільність найбільше стримує іноземного інвестора.

Важливим кроком в активізації інвестиційної діяльності в Украї­ні має стати прийняття Верховною Радою України законодавчої бази створення й діяльності фінансово-промислових груп. Конкретний механізм таких міждержавних господарських структур має закріп­люватися у міжурядових угодах з метою створення режиму найбіль­шого сприяння у виробництві товарів, наданні послуг, встановленні оптимальної структури управління та уникнення подвійного опо­даткування прибутку. Прикладом може служити підписана з Ро­сією міжурядова Угода про принципи створення 50 українсько-росій­ських промислових груп, таких як "Укрнафта", "ТаНаКо" — Транс­національна алюмінієва компанія, "Міжнародні авіамотори", "Кор­порація Антонов-Туполєв" та ін.

Активний інвестиційний процес забезпечується успішним функ­ціонуванням спеціальних (вільних) економічних зон. Відповідним Указом Президента України було засновано дві такі зони: у Бродах (Львівщина) та Сиваші (Автономна Республіка Крим). Верховна Рада України прийняла Закон "Про деякі питання валютного регулюван­ня та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони "Сиваш", яким встановлено, що:

• сировина, матеріали, устаткування та обладнання (крім підак­цизних товарів), які ввозяться в Україну для потреб власного вироб­ництва суб'єктами експериментальної економічної зони, не підляга­ють обкладенню ввізним митом та податком на додану вартість;

• сума податку на прибуток зменшується на 50 % у разі вико­ристання суми, на яку зменшується податок на прибуток, на реаліза­цію інвестиційних проектів у межах цієї зони;

• надходження в іноземній валюті на користь суб'єктів експе­риментальної економічної зони "Сиваш" не підлягають обов'язко­вому продажу на міжбанківському валютному ринку у разі вико­ристання вивільнених валютних коштів на потреби розвитку цієї зони.

Однак з накопиченням досвіду зовнішньоекономічної діяльності почали накопичуватися і проблеми. З надзвичайною гостротою, на­приклад, постала проблема повернення в Україну валютних доходів від зовнішньоекономічної діяльності. Перебування цих валютних цінностей за кордоном вважається незаконним передусім тому, що відповідно до нашого законодавства, іноземна валюта може вивози­тися, зберігатися та використовуватися за межами України тільки з дозволу Національного банку України. Це стосується валютних коштів, які вивезені за межі України у вигляді товарів, робіт, послуг згідно із зовнішньоторговельними контрактами й еквівалент вартості яких (тобто саме валюта) не надійшов в Україну. Таким чином, ці інвалютні кошти фактично працюють на економіку інших держав.