Сторінка
3

Психолого-педагогічні особливості формування самоконтроля у розумово відсталих дітей дошкільного віку

Вибір в якості досліджуваних дошкільників чотирьох-семилітнього віку зумовлений тим, що навчання розумово відсталих дітей в спеціальному дошкільному закладі починається з чотирьох літнього віку і предбачає створення предумов для формування дії самоконтроля. В цей період відбувається розвиток сенсорної сфери дитини, формування рухливих навичок дії, прийомів ігрової діяльності. З кожним роком навчання в дитячому садку дитина здобуває нові навички довільної поведінки, самостійного виконання завдань. І головне для нас в виборі саме цих вікових ланок є положення про ранню корекцію всього психічного розвитку аномальної дитини і про те, що навчання постійно повинно попереджувати розвиток дитини.

При підборі завдань враховувалося наступне:

-матеріал, що пропонується розумово відсталим дітям, був представлений в доступній і розважальній формі;

-завдання, які пропонувалися в кожній віковій групі, були відмінні один від одного за змістом, мали однакові завдання;

-кожне завдання було направлене на виявлення: специфічних термінів самоконтроля: „зразок”, „перевірка”, „помилка”, „порівняння”, установчих дій: „ уважно подивись”, „запам’ятай”, „зроби так, як я”, „знайди помилку”, „виправ помилку”; вербальних дій дітей при перевірці.

Зміст завдань першої серії дослідження заключався в підборі дитиною одних елементів до інших без опори на зразок, перевірка завдання на тих самих умовах що і у другій перевірці результату вже з опорою на зразок-еталон.

Для дошкільників чотирьохлітнього віку показували дві картинки, на одній було зображено левеня, а на іншій мавпа. Поза кожної зображеної тварини на малюнку говорить про те, що вони грають якимось предметом. Але зображення предметів, з якими грають звіри, на представлених картках нема. Спочатку експериментатор в цікавій ігровій формі підводить дитину до себе з метою виявлення його знань про екзотичних тварин, що зображенні на картках. Потім показуються картинки із зображенням предметів (м’яч та бутилка), які являються матеріалом виконання завдання. Дві картинки на яких зображені ті ж мавпа і левеня, які грають в м’яч та бутилочку, повинні служити еталоном виконання завдання. Після розглядання еталони прибиралися, а після стверджувальної відповіді дитини про те, що він запам’ятав зображення на картинці, дитина отримує завдання: „ Дай мавпі та левеняті пограти їх улюбленими іграшками”.

По закінченню завдання дитині пропонують перевірити правильність своєї роботи самостійно без опори на зразок.

Після цього дитина повинна була здійснити вторинну перевірку на основі запропонованого зразка.

Методика пред’явлення завдань цієї серії була однакова для всіх вікових груп, але їх зміст був різний.

Для п’ятилітніх дітей суть заняття складалась у тому, що їм пред’являвся зразок, на якому зображені дві геометричні фігури-коло і квадрат. В колі горизонтально розміщена смужка, а в квадраті точка.

Потім дитина отримує індивідуальну картку, на якій зображені квадрат і коло, що поперемінно чергуються. Дитині необхідно вставити в ці квадрати і кола відповідно зразку-відрізок чи точку.

В якості зразка шестирічним дітям пропонується три геометричні фігури, А семилітнім-чотири фігури (квадрат, коло, трикутник, прямокутник) з відповідно вставленими в них точкою, рискою, хвилястою лінією, хрестиком.

Для виконання завдання дитині пропонують картки: для шестирічних-з десятьма геометричними фігурами, для семилітніх-з дванадцатьма.

В процесі експерименту фіксувалось:

1) на етапі орієнтування в завданні (етап випереджаючого самоконтроля):

- чи зверталась дитина до експериментатора за уточненнями, просив ще раз повторити вимоги;

- чи спланував процес виконання завдання; правильно обрав значки (предмети), промовляє в голос план своїх дій;

2) на етапі виконання завдання ( етап текучого самоконтроля):

- починає і закінчує: правильно, неправильно-з помилками та пропусками, зовсім не виконує;

- вербально супроводжує свої дії;

- просить допомоги, задає питання;

3) етап заключної перевірки за зразком:

- йде, коли експериментатор показує зразок, щоб порівняти з ним свою роботу: порівнює, виправляє помилки;

- фіксує процес перевірки якимось способом: по геометричним фігурам (чи зображенню звірів), по значкам, які зустрічаються в цих фігурах;

- задає питання про правильне виконання чи тільки виконує співвідношення із зразком;

- емоційне відношення дитини до завдання на перевірку: виконує з задоволенням, виконує як нове завдання, індиферентний до процесу перевірки, не розуміє, що від нього вимагають.

Основним критерієм виконання завдання стало вміння розумово відсталого дошкільника здійснювати перевірку і виправлення допущених помилок при вторинному показі зразка.

Основними передумовами формування перевірочних дій являються: перцептивні, розумові і практичні дії. Це проявляється в умінні дивлячись контролювати весь процес виконання завдання, фіксувати неточності і відхилення віз заданого результату; аналізувати і співвідносити у внутрішньому плані причини помилки і неточності, а потім приступати до пошуку і реалізації способу виправлення помилок.

На виявлення цих передумов були направлені завдання другої серії експерименту, в яких необхідно визначити:

1) особливості перевірочних дій розумово відсталих дошкільників на всіх етапах виконання завдання з опорою на зразок;

2) визначити форми контрольної дії у розумово відсталих дошкільників.

Сутність першого завдання другої серії експерименту складалася в конструюванні з опорою на матеріальний зразок „беззмістовні” фігури. Вибір форми зразка був не випадковий, оскільки виключалось включення асоціативних зв’язків (похожий на дім, потяг, міст та ін ), які звичайно направляють дитину до мінімального звернення до зразку.

Дитині кожного віку пропанували свій зразок, що послідовно ускладнюється за кількістю в ньому елементів. Чотирьохлітнім дітям пропанували зразок з трьох елементів; п’ятилітнім-з п’яти; шестилітнім-з восьми; семилітнім-з десяти елементів.

Перед початком проведення завдання з кожною дитиною проводилась бесіда для виявлення знань про колір, розмір елементів.

Після бесіди дитина отримала інструкцію: „ Зроби так як я”.

Під час виконання завдання експериментатор не втручається в дії дитини, не допомагає йому.

Після виконання завдання дітям пропонували, звернув увагу на зразок, перевірити за допомогою питань чи правильно виконано завдання:

Ти отримав теж, що й я?

Які помилки ти знайшов?

Де ти припустив помилку?

Як зробити, щоб було правильно?

Як ти перевірив роботу?

Чому у тебе вийшло вірно?

Ми вважаємо, що дана система питань допоможе вияснити не тільки усвідомлення дітьми перевірочних дій, розуміння їх значимості, але і вміння відповісти на них.

Для виконання завдання дитина може задіяти і зовнішню (матеріальну) форму контроля. Для цього він співвідносить довжину і кількість паличок, накладаючи, прикладаючи їх один до другого.

Присутність цих форм ми можемо виявити на першому етапі-етапі попереджуючого контроля.