Сторінка
9
Вибір системи виробничого навчання
Для того щоб розробити програму професійної практичної підготовки, необхідно у відповідності з установленою групою трудових процесів обрати систему виробничого навчання (СВН).
СВН – це об’єктивна єдність змісту, форм, методів навчання і дидактичних засобів, які забезпечують учню послідовне оволодіння трудовими процесами, операціями, прийомами. Відомо багато видів СВН - це: предметна, операційна, операційно-комплексна, операційно-потокова, операційно-предметна, ЦІТ, проблемно-аналітична, прийомно-комплексно-видова, процесуальна і т.д.
Сучасна практична професійної підготовки фахівців здійснюється, як правило, засобами декількох СВН, які змінюють одна одну на тому або іншому етапі. Більше того, здійснювана локальна підготовка по одній СВН, глобально може здійснюватися по інший СВН.
Визначимо систему виробничого навчання при підготовці фахівців зі спеціальності «Апаратник широкого профілю». У цьому випадку ступінь розмаїтості предмета діяльності фахівця невелика і щораз істотних змін у діях фахівця і послідовності їхнього виконання не відбувається. Це обґрунтовується тим, що в основі професійної діяльності апаратника лежить відбиття господарських операцій у технологічному процесі підприємства шляхом виконання потрібних операцій, складання технологічних карт, таблиць бракеражу, заповнення сировинних відомостей, розрахунку норм закладки сировини, складання асортименту виготовляємо продукції, тобто даний фахівець повинен чітко і правильно виконувати окремі операції (що характерно для першої групи трудових процесів). Тому в основу практичної підготовки апаратника варто покласти операційно-комплексну СВН.
Таким чином, вірно встановлена СВН є запорукою успішного формування професійно необхідних умінь і навичок у майбутнього фахівця.
Таблиця 1.8 – Характеристики систем виробничого навчання(СВН)
|
Найменування СВН і її зміст |
Переваги СВН |
Недоліки СВН |
|
Операційно-комплексна СВН: передбачене чергування засвоєння учнями основних прийомів виконання операції і поступове ускладнення комплексних робіт; групування і послідовність операцій; а також добірка об'єктів і розташування їх у певній послідовності взаємозалежні. |
- досліджувані операції постійно закріплюються при виконанні наступних комплексних робіт; - учні навчаються прийомам і способам виконання робіт у тих сполученнях, які можуть зустрітися на виробництві. |
- розрахована на навчання робітників ручним і машино-ручним професіям безпосередньо у навчальних умовах. |
Побудова зведено-тематичного плану професійної підготовки спеціаліста
На основі всіх виконаних розробок формується зведено-тематичний план підготовки фахівця і робоча програма дисципліни. Зведено-тематичний план повинен включати тематику спеціальних дисциплін, регламентувати послідовність вивчення тем і кількість часу, що відводиться на їхнє вивчення, посеместрове членування навчальних курсів, відбивати форми навчання (лекції, практики). Робоча програма повинна включати послідовність вивчення тем, кількість годин, що відводять на їхнє вивчення, і форми навчання (лекції, практичні заняття).
На відміну від зведено-тематичного плана робоча програма повинна містити послідовність вивчення тем, кількість годин, що відводяться на їх вивчення, та форми навчання (лекції, лабораторні). Розробимо робочу програму з дисципліни «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології».
Таблиця 1.9 - Робоча програма дисципліни «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології»
|
№ з/п |
Форма заняття |
Кількість годин |
Зміст заняття |
|
І півріччя | |||
|
1 |
Лекція |
2 |
Введення. Мета, завдання, цілі дисципліни. Характеристика економічного стану хімічних підприємств. Обов’язки апаратника. Підготовка робочого місця апаратника. |
|
2 |
Лекція |
4 |
Основні закономірності хімічної технології. Закон збереження маси та енергії. Матеріальний баланс. Швидкості хімічних процесів та хімічна рівновага. |
|
3 |
Лекція |
6 |
Хімічний процес та хіміко-технологічні системи. Виробництво, ієрархічна організація процесів у хімічному виробництві. ХТП. Термодинамічні розрахунки ХТП. |
|
4 |
Лабораторне заняття |
2 |
Визначення оптимального технологічного режиму. |
|
5 |
Лекція |
6 |
Типи технологічних процесів і схем. Класифікація технологічних процесів. Каталітичні процеси. Типізація хіміко-технологічних процесів. Аналіз процесу та вибір технологічних схем |
|
6 |
Лекція |
2 |
Схема видобування соди аміачним способом. Особливості фізико-хімічних властивостей реакцій у технологічних процесах. Відходи содової промисловості. Принципова схема виробництва соди аміачним способом. |
|
7 |
Лабораторне заняття |
4 |
Способи видобування соди. Хімічні реакції, які є основою виробництва соди аміачним способом |
|
8 |
Лекція |
2 |
Видобування вапна та вуглецю. Фізико-хімічні основи процеси випалювання карбонатної сировини; апаратура відділу вапняних печей, норми технологічного режиму |
|
9 |
Лекція |
4 |
Приготування вапняного молока; |
|
10 |
Лекція |
2 |
Попереднє очищення сирого розсолу; |
|
11 |
Лекція |
2 |
Приготування амонізованого розсолу; |
|
12 |
Лекція |
2 |
Карбонізація амонізованого розсолу |
|
13 |
Лекція |
2 |
Фільтрація суспензії бікарбонату натрію; |
|
14 |
Лекція |
4 |
Кальцинація бікарбонату натрію; |
|
15 |
Лабора-торне заняття |
4 |
Відновлення відходів виробництва; регенерація аміаку з рідин содового виробництва; |
|
Підсу-мок: |
Аудиторних – 46, з них: лекцій – 34, лабораторних – 12. | ||