Сторінка
5
У творах С. Гоменюк відображені казкові фольклорні враження, передані через небачені, народжені уявою майстрині квіти. Це "Осіння квітка", "Голубочки", "Красуня", "Закосичена" тощо. Далеко за межами нашої країни відомі імена народних художниць Параски Власенко, Ганни Собачко-Шостак, Марії Приймаченко, Лизавети Миронової та ін.
Для тих, хто хоче серйозно опанувати основи петриківського розпису, просто необхідно досконало вивчити особливості творів відомих майстрів старшого покоління таких, як Тетяна Пата, Надія Білокінь, Ярина Пилипенко, Надія Тимошенко, Параска Павленко. Їхні твори характеризуються композиційною злагодженістю рослинних мотивів, безпосередністю художньої мови і, найголовніше, наполегливим збереженням типових елементів настінного малювання.
Мистецтво петрикiвських народних умiльцiв - це гордiсть Дніпропетровського краю. В їх композицiях часом можна побачити химернi, фантастичнi форми рослин, квiтiв, ягiд, овочiв, метеликiв. У великих панно трапляються зображення птахiв, яких немає в природi.
В кожної петриківської майстрині свої улюблені сюжети. У Надії Білокінь — цибульки, двоколірні «яблучка», кетяги калини, грона винограду. У Параски Павленко — пташки, квіти . Дивлячись на твори петриківського розпису, не перестаєш захоплюватися життєдайними силами українського народу, його невгамовним потягом до творчості й краси.
Композиції Марфи Тимченко з початку її творчості мали характер дуже близький до традиційних петриківських розписів. Це були, в основному, квітково-рослинні орнаменти. Колірна гама теж не виходила за межі традицій: червоний, зелений, оранжевий, жовтий. Та поступово майстриня розширює палітру: ускладнюється колірна гама, в композиціях з'являються птахи та інші персонажі ("Два півники горох молотили", "Купаються качаточка").
А тематика творів свідчить про те, що думки її весь час повертаються до рідного села (станкові роботи "Коло млина, коло броду два голуби пили воду", "На подвір'ї", "Ранок"; вази "Вітряки на полі", "Дари землі", "Хлюпочуться качаточка").
Вся її творчість в різні періоди життя грунтується на народній основі. Стилізовані реально існуючі рослини, квіти, птахи, тварини, прикрашені фантазійними квітами та типовими для народного декоративного розпису мотивами кучерявок, кручеників, цибульок тощо; людські постаті — узагальнені, позбавлені психологічної індивідуалізації, іноді дещо гумористичні. Станкові роботи будуються за своєрідною перспективою: то трохи згори, то — як театралізовані декорації, найчастіше — багатопланово, коли пейзаж розгортається вгору ("Дівчино, дай води напитись") або вглибину. Звичні квіти, птахи, тварини, буденні сюжети ("Ланка", "Хазяйка") трансформуються у незбагненне багатій уяві художниці, перетворюються на диво, що вражає невичерпною фантазією, оригінальністю образного мислення і світосприйняття. Василь Іванович Соколенко випускник Петриківської школи декоративного малювання. Мотиви для своїх орнаментальних композицій він бере як традиційні, так і стилізовані ним квіти та злаки. Охоче малює також птахів – реальних і фантастичних. Працює на папері, віддає перевагу стриманому, контрастному тональному вирішенню. Для колориту традиційного петриківського розпису характерне контрастне з'єднання основних і додаткових квітів спектра, причому переважають червоні і зелені фарби. Нині петриківські майстри, що мають уже визначену художню професійну освіту, часто виконують свої композиції в теплій або холодній гамі. Експериментальна робота по використанню технік декоративного розпису у формуванні творчої особистості школяра
Використання техніки розпису на уроках з образотворчого мистецтва
Петриківський розпис – це своєрідне мистецтво українського народу, яке насамперед ознака нашої культури. Звичайно обов’язок кожного українця знати і берегти свою культуру. Починати цей процес слід з дитинства. Ще в дитячому садку дошкільнята своїми крихітними пальчиками щось створюють, малюють, ліплять. І саме в цей час вже доцільно познайомити їх з Петриківським розписом, адже його техніка проста не потребує великих зусиль і багато часу. Вже в шкільному віці учнів слід ближче познайомити з цим мистецтвом розпису. Учнів знайомлять з основою Петриківського розпису – чотирма мазками, за допомогою яких можна побудувати будь-яку композицію: «зернятко», «гребінчик», «горішок», «перехідний». За допомогою найлегших вправ учні вчаться поєднувати елементи, утворюючи прості композиції. В ході подальшої роботи вправи ускладнюються через використання важчих композицій, в яких велика кількість поєднань елементів вже більш складних.
Після засвоєння основ петриківського малювання подальше вивчення розпису пов'язане з виконанням деяких композицій, в яких можна закріпити набуті знання. На початковому етапі найкраще звернутись до творів визнаних майстрів петриківського розпису, спробувати зробити копії з їхніх робіт. Ці вправи допоможуть у майбутній творчій роботі по оформленню різних речей побуту.
Щоб самому створювати орнамент, необхідно знати деякі закономірності, правила побудови композицій.
Композиція — розміщення, співвідношення зображувальних елементів, в даному випадку — рослинних, у певному порядку. Найпростішою орнаментальною композицією є стрічкова, що будується на основі чергування рівномірного, ритмічного повторення основного елемента. У кожному з варіантів стрічкового орнаменту можна виділити окремі основні мотиви, що становлять основу цих малюнків: широке багатозубчасте та пірчасте листя, листя з червоними ягідками, грона ягід, квітка. Водночас у цих так званих «бігунцях» ритм закладено і в повторенні поворотів цих елементів та їх кольоровому вирішенні. Таким чином «бігунець» досить динамічний цікавий орнамент, в якому відсутні випадковість або навмисність.
Розпис «бігунця» починають з послідовного виконання основних елементів композиції, наприклад, ажурного сірого листя, з маленьких краплеподібних мазків, розташовуючи їх на однаковій відстані один від одного, розгортаючи щоразу в протилежний бік. Після цього іншою фарбою (блакитною) замальовують середину листка, сполучають листки хвилястою лінією і доповнюють композицію легкими невимушеними мазками — «кривенькими зернятками», утворюючи ними пірчасті листки, билинки.
Поступово виконують інші варіанти «бігунців». Основою таких орнаментів є ритм. Мета завдання — засвоїти стрічковий орнамент. При цьому слід пам'ятати про співвідношення складових елементів композиції, намагатися працювати без попереднього малюнка. Асиметрична врівноважена композиція є також типовим прикладом петриківського розпису. Основним елементом композиції є велика квітка. Якщо провести вертикальну вісь, то майже дві третини цього зображення міститиметься праворуч від неї. Разом з тим за допомогою таких другорядних елементів, як інша квітка, широке і пірчасте листя, композиція врівноважується.
На основі композиції вітальної листівки слід спробувати створити свої варіанти, змінюючи форми рослинних елементів, їх кольорове вирішення. Необхідно звертати увагу на розмір усіх складових частин композиції, їх співвідношення, а також урівноваженість кольорів. Мета завдання — досягти рівноваги в композиціях.