Сторінка
4

Використання технік декоративного розпису у формуванні творчої особистості на уроках образотворчого мистецтва

Характерна особливість традиційної композиції петриківського букета — розміщення в центрі трьох великих квіток, від яких відходять дрібні квіти, бутони і листя. Завершується композиція букета тоненькими вусиками, стеблинами лугових рослин.

Головна ознака образної мови петриківського розпису — це прийоми виконання його елементів і способи поєднання кольорів. Народні майстри виконували розпис саморобними пензлями з котячої шерсті, фарбами, розведеними на жовтку курячого яйця (здебільшого яєчною темперою), що давало змогу накладати мазок будь-якої сили натиску і змінювати цю силу натиску, не відриваючи "котикового" пензлика від поверхні паперу, досягати різних відтінків одного кольору, збагачувати малюнок тонально і в кольоровому відношенні, виконувати оригінальний прийом одночасного накладання двох кольорів одним пензлем, так званий перехідний мазок — наслідком його є найтонші переходи від одного кольору до іншого без змішування їх. Учням необхідно навчитися тримати пензлик трьома пальцями так, щоб він "крутився", і тримати його перпендикулярно до площини картини, забезпечуючи вільний мазок.

Для опанування техніки петриківського розпису необхідно оволодіти чотирма типами мазка, традиційна назва яких "гребінчик", "зернятко", "горішок", "перехідний мазок".

"Гребінчик" — мазок, що починається з потовщення, яке робиться натиском пензля, і закінчується "тоненьким вусиком", що малюється легким дотиком кінчика пензля (додаток А а). Покладені поряд кілька таких мазків нагадують гребінець. Гребінчиковий мазок може бути і коротким, і видовженим, тому він найпоширеніший у роботі петриківців. Ним малюють пелюстки, листя і трави різноманітної форми.

"Зернятко"— мазок, який починається з найлегшого дотику і закінчується найсильнішим натиском. Якщо мазки "зернятко" покладені по обидва боки стеблини вістрям назовні, зображення нагадує колосок, звідси і назва мазка — "зернятко".

"Горішок" складається з двох гребінчикових мазків, вигнутих півлунками і покладених один проти одного. Заповнивши між півлунками порожнє місце гребінчиковим або двома-трьома зернятковими мазками, матимемо форму, подібну до лісового горіха, звідки й назва його. Без "горішка" не можна намалювати зав'язі, пуп'янка чи квітки.

"Перехідний мазок" накладається одним пензлем, але двома фарбами. При цьому фарби розмішуються до густоти сметани, сухий пензель умочають в одну фарбу (наприклад, у зелену), а потім у другу (наприклад, у жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, який плавно переходить у зелений без змішування їх. Фарби не рідкі, розведені на яєчному жовтку, тому вони не зливаються, а лише проглядають одна з-під однієї, створюючи дивовижно тонкі переходи від одного кольору до іншого, яких не можна досягти іншими технічними прийомами.

Оволодіваючи технікою виконання традиційних мазків петриківців, учні поступово ускладнюють виконання кожного з чотирьох мазків (додаток Б,В), вчаться аналізувати форму квітів, листя, плодів, а пізніше і тваринного світу; перетворювати її в декоративні форми і самостійно створювати декоративні композиції, навчаючись у народних майстрів, у природи, у професійних художників.

Вивчаючи петриківський народний декоративний живопис, його давні традиції, учні повинні глибше оволодіти і деякими прийомами, які слід використовувати в роботі.

До цих прийомів належить, наприклад, нанесення на папір плям пальцем. Умочивши кінчик пальця у фарбу, доторкаються ним до паперу.

На ньому залишається кругленька пляма, трохи світліша в центрі з немовби темнішим контуром довкола. Поклавши в певному порядку подібні плями, можна зобразити гроно винограду, горобини, калини, смородини.

Цікавий прийом — накладання кольорових плям і смужок за допомогою зрізаного навскіс стебла рогози. Покладені ритмічно, у певному порядку кольорові смужки дають можливість зобразити квіти майорів, айстр, грона ожини.

Широко використовують і прийом продряпування по сирій фарбі прожилок на листках і пелюстках квітів загостреним кінцем палички або держальцем пензля.

Уже намальовані листочки або квіти ефективно і швидко прикрасити невеличкими випуклими цяточками, накладеними кінцем держальця пензля, вмоченого в густу фарбу. Накладені в ряд випуклі цяточки збагачують і малюнок, і колорит відповідних рослинних форм.

Тим, хто звертається до малювання на кольоровому тлі, яке часто приглушує фарби нанесеного зверху малюнка, корисно знати такий старовинний прийом: народні майстри (зокрема П. Глущенко) у відповідних місцях поверх тла накладали білилами плями певної форми, а по них малювали квіти, пуп'янки, які потім вражали яскравістю і чистотою кольору.

Використовуючи прийоми народних майстрів, слід пам'ятати, що вони працювали відразу фарбами, без попереднього контуру олівцем, не робили ні етюдів, ні ескізів, свій творчий задум до дрібних деталей виношували в уяві, а з'ясувавши все, втілювали задум у відповідному матеріалі, не допускаючи правок і переробок. У цьому і полягає висока майстерність народних художників, чия творчість радує і збагачує нас.

Традиції українського народного декоративного розпису розвиваються й нині. Це давнє мистецтво вивчає молодь, зокрема петриківська, яка прагне продовжити справу своїх батьків. У багатьох школах нашої країни діють гуртки, відвідуючи які, учні опановують техніку декоративного розпису, вчаться створювати власні композиції.

Петриківський розпис у роботах видатних майстрів

Неможливо уявити українське декоративне мистецтво 60—80-х років без петриківського підлакового розпису. На всіх міжнародних виставках вироби петриківців мають незмінний успіх, вони стали символом українського орнаменту 1958 р. було організовано цех підлакового розпису, що згодом перетворився на фабрику художніх виробів "Дружба". Тут випускають тарелі, шкатулки, невеличкі скриньки. Соковитий петриківський орнамент по-новому зазвучав на чорному тлі виробів. Великого поширення набуло в Петриківці створення виточених із дерева ваз найрізноманітніших форм, кухонних наборів, дощок, ложок. Природний теплий колір дерева служить фоном, який покривають червоно-чорним, зелено-коричневим, жовтогарячим розписом. Завдяки цьому посилились колірні та виражальні засоби малюнка. Над удосконаленням їх працюють учні Тетяни Пати — Ф. Панко, В. Соколенко, художники О. Пікуш, Г. Самарська та ін.

Майстри-петриківці Марфа Тимченко, Галина і Віра Павленко, Віра Клименко-Жукова утвердили в українській фарфоровій промисловості самобутній та оригінальний стиль, що сформувався на основі петриківського розпису.

Поступово утверджувалося індивідуальне мистецтво талановитих майстрів «мальовок», зокрема Тетяни Пати, Надії Білокінь, Ярини Пилипенко, Надії Тимошенко, які все своє творче життя присвятили цьому виду народного мистецтва, зберігаючи і розвиваючи його традиційні риси. Вони одні із перших відчули мистецькі можливості нового матеріалу — паперу і тонкотертих анілінових фарб. В їхніх роботах насамперед привертав до себе увагу збереження природної чистоти, яскравості анілінових барвників. Мазки тонкого пензля, нанесені ледь помітним рухом, дають можливість створювати своєрідні ажурні композиції. Загадковий світ барв і образів, тонке відчуття кольору бачимо в роботах Ярини та Софії Гоменюк. Привертають увагу фантастичні квіти Я. Гоменюк у розписах "Квітка, що розкрилась", "Квіти, що танцюють", "Осінній віночок". її роботи — це своєрідне сприйняття навколишнього світу та відтворення його в образах.