Сторінка
7
Мультирелігійність передбачає конфлікти, що виникають під намагання дізнатись більше про релігійні уявлення іншої людини. Ці питання є часто інтимними, такими, що змушують людину розкритися перед співбесідником. В такій розмові потрібно бути дуже обережним у висловлюваннях та незручних питаннях, які можуть образити, або відноситись до приватного життя того, про кого ви намагаєтесь дізнатись. Крім того деякі релігійні або сакральні знання не можуть обговорюватись десь поза релігійною общиною. Порушуючи це правило, можна спровокувати конфліктну ситуацію. Відносини, що складаються між дітьми в класі, часто дружні, а іноді полярно протилежні, тому викладач повинен бути максимально обережним і уважним до ситуацій, що є можливими в дитячому спілкуванні. Формування у дітей передбачливості у складних ситуаціях є однією з цілей курсу «Філософія для дітей». Виникають трактування потрібності резолюції, що прописувала можливі пояснення міжконфесійних конфліктів. Наприклад в праці «Богословське відображення природи релігійної істини», що була видана в рамках коментування програми «Філософія для дітей», відбувається пошук відмінностей в розумінні богословських істин, для знаходження шляхів вирішення розбіжностей і конфліктних ситуацій. Так і не вдалося отримати конкретної відповіді, після видання коментарів про подібні дослідження програм, щодо засад у вимогах до релігійних істин філософії в класі.
Грегорі Моен в своїй статті зазначає, що методика «Філософія для дітей» може реалізовувати ті завдання, які традиційному навчанню в сучасному світі є вже мало доступними. Зокрема науковець Ширлі Еглі проводила навчання в рамках науково-дослідницької роботи щодо польових досліджень у роботі зі студентами, що хотіли б вивчати різні конфесії та релігійні течії. Така група студентів була створена і за допомогою роботи на місцях, тобто в храмах чи релігійних общинах, була зібрана наочна інформація, що при поверненні до класу, стала предметом для вивчення за методикою М. Ліпмана.
Йоргер Хеглер вважає, що релігія, яка має особистісний чи відкритий елемент, часто задумувалась на практиці, як така, що виконує деякі функціональні критерії, але насправді з строго особистого аспекту вона є відкритою тільки для віруючого. В цьому аспекті на поверхню випливає нова проблема в освітньому релігійному просторі, а саме: зіткнення об’єктивних і суб’єктивних поглядів. З однієї сторони, компетентність в питаннях віри релігійного віруючого/інсайдера залишається недоторканим елементом під час навчального процесу. Але, з іншої точки зору, зовнішнє розуміння є необхідним щоб описати зовнішні особливості релігійних практик, «наприклад релігію як суспільний рух, історичний розвиток її інститутів, політичні і інші обставини розвитку цього віровчення». Автор висловлює думку щодо використання методики М. Ліпмана в викладанні релігійних курсів та її корисність, або небезпеку, яку вона в собі несе. Він звертає увагу на той факт, що все-таки «Філософія для дітей» може бути спроможною зробити свій важливий вклад в розвиток релігійної освіти. Хоча існують застереження, щодо перетворення змісту релігії в стереотипне знання, та науковець пише: « Якщо у нас є підозри на рахунок філософської педагогіки Руссо в праці «Еміль» (1762), то і в філософії релігії, ми можемо мати такі ж підозри про Ліпманівську філософію освіти». Тут акцент робиться на тому, що при впровадженні будь-якої нової методики в педагогіці, є певний ризик, щодо стереотипності мислення та неточностях у поданні матеріалів навчання, згідно їх трактування. Авторитет Руссо та його методики є взірцем того, як нововведення перетворюються в повноцінний навчальний курс з правилами та традиціями, які легко критикувати, але важко знайти їм достойну заміну.
«Філософія для дітей» створює всі умови для розвитку трьох видів мислення, що мають стати головним засобом в навчанні та роботі для майбутнього покоління. «В світі, де істина виявляється невизначеною і відносною, нова методика може запропонувати можливість вивчати релігії в самому широкому сенсі». Таку тезу висловлюють педагоги, що реалізовують таке навчання в школах.
Досвід використання новітніх методик в Україні
В Україні, новітні методики викладання, поки що знаходяться в стані розробки, ознайомлення та навчання нових педагогів. Перші спроби запровадження знаходяться на експериментальному рівні, хоча й показують гарні результати, та доводять, що в майбутньому ми можемо розраховувати на успішне їх застосування.
З 28 по 30 жовтня в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова пройшов науковий форум «Простір гуманітарної комунікації». Під час його проведення працювало 6 самостійних секцій, які з року в рік покращують результати своєї роботи. В рамках форуму був проведений науково-практичний семінар «Філософія для дітей: міркуємо сумніваючись!». На цьому заході були присутні такі закордонні експерти, як: професор Гьонсанського університету (Корея) Джин Ван Парк та досвідчений тренер пані Дона Берк (США).
Під час проведення семінару було проведено обговорення щодо застосування навичок філософування у дітей під час вивчення філософських дисциплін, до яких входять «Етика», «Естетика», «Логіка», «Основи філософії», «Історія мистецтв», «Культурологія», «Я і Україна», «Громадянська освіта», а також, що є дуже важливим – «Християнська етика» та «Релігієзнавство». Основним завданням семінару було ознайомлення викладачів-педагогів з новітніми методиками викладання. Основна проблема впровадження цих методик як у світі, так і в Україні залишається незмінною, а саме відсутність підготовлених викладачів, які мають достатньо знань і досвіду для реалізації новітніх методик в навчанні та вихованні підростаючого покоління.
Свій досвід впровадження методики «Філософія для дітей» Метью Ліпмана в перший день семінару презентувала к. філос. наук, доцент кафедри філософії Інституту філософської освіти і науки НПУ ім. М. П. Драгоманова Надія Адаменко. Вона надала інформацію про те, що заняття проводились в школі мистецтв та звичайній школі міста Києва. Н. Адаменко зазначила, що: «діти проявили високий рівень креативності у своїх відповідях, активність, зацікавленість, сміливість під час постановки власних питань, продемонстрували інтеграцію під час проведення заняття». Таким чином, викладач за короткий термін змогла домогтися хоча б мінімального, але все ж позитивного результату. Хоча діти були з різних груп і не всі знайомі між собою, але все ж в результаті вони виявили зацікавленість в спільній міні-дослідницькій роботі, яка відбувалась під час проведення занять. І хоча діти у своїх відповідях не завжди виходили за рамки шаблонного мислення, та на думку Н. Адаменко, якщо такі заняття проводити частіше і систематично, то можливо добитись позитивних результатів. Головна умова – це не зупинятись на досягнутому.
В червні 2013 року спільними зусиллями викладачів Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова та Малої академії наук України було проведено Всеукраїнську літню профільну школу теології, релігієзнавства та історії релігії. Одинадцять днів діти отримували знання про різні концепції релігії, її роль в житті суспільства, а паралельно активно відпочивали.