Сторінка
2

Формування умов інклюзії для розвитку дитини в закладах освіти

- діти, які за своїми психологічними ознаками схильні до постійного перебування на вулиці;

- діти, позбавлені систематичної батьківської турботи, аутсайдери шкільних колективів;

- діти з яскраво вираженими ознаками важковиховуваності, схильні до безцільного проведення часу.

4. обдарована дитина - дитина, яка значно випереджує своїх ровесників у розумовому розвитку; яка демонструє загальну (здібності до різних галузей діяльності) або спеціальну (музичну, художню, технічну, психомоторну, соціальну та ін.) обдарованість.

Упродовж багатьох років в Україні більшість дітей з особливими фізичними потребами здобували освіту у спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах, які мали і мають певні недоліки, головними серед яких є проблеми здобуття подальшої освіти та адаптації у соціумі здорових людей. Новий підхід до системи спеціальної (корекційної) освіти відповідно до демократичних цінностей громадянського суспільства полягає у зміщенні смислового акценту спеціальної освіти у бік особистісного, соціально - емоційного аспекту, розвиток самосвідомості, свідомої регуляції поведінки в соціумі, формування життєвої концепції дитини з урахуванням її індивідуальних можливостей і потреб.

Інклюзивна освіта – найбільш передова система освіти дітей з особливими потребами.

В основі інклюзивної освіти лежать ідеї рівного ставлення до всіх членів суспільства незалежно від їхньої національності, статі, раси, культури, соціального стану, релігії, індивідуальних можливостей і здібностей.

Спільне навчання має не лише гарантувати право дитини з порушеннями психофізичного розвитку не бути ізольованою від інших, а й забезпечити їй можливість відвідувати ту школу, яку б вона відвідувала, коли б була здоровою. Школа виконує не лише освітні функції, але і є основною сферою життєдіяльності дитини. Через повагу і прийняття індивідуальності кожного з них відбувається формування особистості, яка має свою власну освітню траєкторію.

В рамках проекту «Реаліїї інклюзивної освіти в Україні» у 2011-2012 роках у 8 областях країни (АР Крим, Донецька, Луганська, Київська, Харківська, Вінницька, Чернігівська, Чернівецька) проводилося опитування громад про реалії впровадження інклюзивного навчання в Україні. Відповідну роботу проводилася спеціалістами у відділі освіти Волноваської районної державної адміністрації, які здійснили дослідження громадської думки у районі. В анкетуванні у 2011-2012 роках прийняли участь 1750 чоловік. До вибіркової сукупності ввійшли чотири категорії респондентів - батьки здорових дітей, батьки дітей з особливими потребами, керівники і працівники загальноосвітніх закладів. Результати дослідження структуровані за 4 змістовними блоками - відношення до проблем батьків здорових дітей, батьків дітей з особливими потребами, відношення до проблеми працівників закладів освіти,відношення до проблеми приватних підприємців. Частка опитаних від загальної вибіркової сукупності склала-53,7 % батьків здорових дітей; 24,5% батьки дітей з особливими освітніми потребами; 13,6 % працівники закладів освіти. Керівникам загальноосвітніх навчальних закладів та вчителям, які брали участь у дослідженні, було запропоновано визначати ступінь перешкод зазначених факторів для запровадження інклюзивного навчання.

Найбільшу ступінь перешкод, на думку респондентів, щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання мають наступні фактори:

- відсутність стимулювання педагогів, які працюють з дітьми з особливими потребами (зазначає 68% респондентів);

- недостатня підготовка спеціалістів для роботи з дітьми з особливими

потребами в умовах загальноосвітнього начального закладу та в цілому недостатня кількість фахівців для роботи з такими учнями (67%);

- неврахування навчальними програмами потреб дітей з обмеженими можливостями (58%);

- велика наповнюваність класів (50%);

- непристосованість навчальних приміщень до потреб учнів з обмеженими можливостями (36%).

Факторами, що на думку респондентів, не є перешкодою щодо запровадження інклюзивного та інтегрованого навчання виступають:

- опір батьків здорових учнів тому, що поряд з їх дітьми навчатимуться учні з особливими потребами;

- неприйняття здоровими дітьми дітей з особливими потребами.

Проведене анкетування серед учнів 9-11 класів дозволило дати оцінку ставлення підлітків до дітей з особливими потребами та виявити їх готовність до соціальної інтеграції з дітьми-інвалідами. Більшість учнів-респондентів (76%) добре, зі співчуттям відносяться до дітей з обмеженими можливостями, проте 15% опитаних зазначили, що навчатися таким учням було б краще в спеціальних навчальних закладах або вдома (11%). Серед позитивних рис особистості, що притаманні дітям з обмеженими можливостями, учні-респонденти вказали: доброзичливість (39%), наполегливість у досягненні мети (25%) та терпіння (20%); серед негативних – недовіру до інших (42%), брак ініціативи (31%), заздрість (13%).

інклюзивна освіта шкільний

Про результати відношення здорових дітей до дітей з освітніми потребами свідчить рисунок 5- Позитивні та негативні риси особистості дітей з обмеженими можливостями

Позитивно ставляться до того, щоб дитина з обмеженими фізичними та (або) розумовими можливостями була їх сусідом, родичем, однокласником, другом – 57% учнів, а зазначають, що таким учням потрібні пільги під час вступу до ВНЗ – 23% респондентів, лікуванні – 64%, у транспорті – 36%.Більшість учнів (74%) впевнені, що для повноцінного, активного розвитку дітей з особливими потребами необхідно залучати їх до суспільно-корисної діяльності, тому при школах потрібно створювати спеціальні центри, де діти-інваліди мали б можливість спілкуватися зі здоровими дітьми.

Для розвитку особистості дитини, яка має фізичні чи психічні вади учителі-респонденти вважають найбільш важливими.

Напрямки розвитку особистості дитини з особливими потребами

Аналізуючи рівень навчальних досягнень зазначених учнів з різних циклів предметів (таблиця 1) можна зробити висновок, що найбільш вдало ними засвоюється матеріал естетично-практичного напрямку. Діти навчаються на середньому (45% респондентів), достатньому (33%) та високому (22%) рівнях, що цілком підтверджує вищезазначене. Проте, навчальний матеріал природничо-математичного циклу предметів засвоюється учнями з обмеженими розумовими можливостями значно гірше, переважно на початковому рівні (89% учнів). Учні з обмеженими фізичними можливостями, які брали участь у дослідженні, із задоволенням відвідують школу і впевнені, що саме в звичайному класі масової школи їм найкраще навчатися.

Таблиця 1- Рівень навчальних досягнень учнів з обмеженими розумовими та фізичними можливостями