Сторінка
8
Досвіду впровадження творчої спадщини В.О. Сухомлинського в практику сучасної школи
У процесі становлення сучасної національної школи на Україні особливої актуальності набувають численні положення із спадщини В.О. Сухомлинського. Великий інтерес у вчителів викликає його досвід у сфері розумового виховання учнів через спілкування з природою. Він обстоював гармонійне поєднання різних організаційних форм навчання, радив вчителям початкових класів не обмежуватися уроком, не протиставляти світові, затиснутому у чорну класну дошку, той, що пливе за вікном. «Можливо, – писав він, – все те, що приходить до розуму і серця дитини з книжок, з підручника, з уроку, саме й приходить лише тому, що поряд з книжкою – навколишній світ. Він доводив, що читання «Книги природи» під час екскурсій, подорожей, повинно бути не звичайним сприйманням картин і образів природи, а початком активного мислення, теоретичного пізнання світу, «уроком мислення». Адже мислення серед наочних образів природи – обов’язковий етап успішного розумового розвитку дитини. Основна мета уроків серед природи – навчити дітей думати. Досягти цього, вважав В.О. Сухомлинський, можна, тільки навчивши їх спостерігати, дивуватися, радіти пізнанню, перетворювати думку у слово, творити казку. Коли діти спостерігають за явищами природи, перед ними відкривається несподіване у навколишньому світі, його таємниці і краса. Вони дивуються раніше не поміченому. І тут починаються роздуми серед природи. Свій урок вчитель повинен побудувати так, щоб думка просилася у слово.
Працювати над розвитком зв’язного мовлення, мислення учнів вчитель починає з перших днів їх перебування у школі. Керуючись ідеями В.О. Сухомлинського про роль мовлення у розвитку особистості дитини, її почуттів, мислення, вчитель прагне розширити і збагатити досвід вихованців. І в цьому їй допомагають екскурсії в природу, уроки мислення серед природи. Василь Олександрович рекомендував вчити дітей думати, творити, фантазувати серед чудової краси природи, що є джерелом думки й слова, створювати на полі, в саду, на ставку свої власні казки, оповідання, вірші на основі спостережень.
Уміння бачити прекрасне навколо робить людину – і маленьку людину теж – добрішою, мудрішою, духовно багатою. Дійсно, любов до природи рідного краю, бажання зрозуміти її, бажання дізнатися про неї якомога більше – хіба не джерело для душевних сил, коріння духовності? Здійснюючи екскурсії в парк, до шкільного саду, в поле, ми подорожуємо і до джерел рідного слова. Під час екскурсій учні милуються красою квітів, осіннього листя, слухають пташиний спів. Під час таких екскурсій розвивається дитяча фантазія, але дітям ще бракує лексичного запасу, їх підводить невміння спостерігати. Тому вчитель звертає увагу учнів на деталі, допомагає перебороти шаблони у мовленні. Спочатку на запитання, яке листя на деревах восени, учні відповідають стандартно: жовте. Пропонує їм уважно подивитися навколо. Придивитися до дерев, кущів. Діти помічають, що серед барв осені є і коричневі, і вишневі, і золотисті, і багряні. Спостереження за природою і працею людей дають багатий матеріал для розширення, уточнення словникового запасу учнів, для розвитку мовлення. Зміни в природі: мороз і сніг, відлига, перші проталини, перші струмочки, льодохід, розпускання листя, приліт пташок, весняне цвітіння – кожний день приносить багато нового, кожний день пропонує учням свою тему для спостережень і розповідей. В цей час вчитель проводить роботу над синонімами, образними виразами, відпрацьовує словник «осінніх», «зимових», «весняних» слів. Ось, наприклад, «осінній» словник: сонце яскраве, усміхнене, привітне, ласкаве; листя зелене, золоте, барвисте, багряне; листя шелестить, шепоче, тріпоче, в’яне, сохне, спадає, жовтіє, кружляє. Так крок за кроком накопичується словниковий запас учнів.
Традиційними стали в сучасній школі осінні, зимові, весняні екскурсії до парку. Він розкинувся за школою. Спочатку діти просто граються, самостійно оглядають осінній парк. Потім вчитель звертає їхню увагу на загальний вигляд рослин, красу їх осіннього вбрання, на голубінь неба. Дає змогу учням кілька хвилин помилуватися парком, а потім проводить бесіду. Найперше пропонує порівняти, яким був парк влітку і як він змінився тепер. Ставить дітям ряд запитань: який тепер місяць? (вересень); яка це пора року? (осінь); яка стоїть погода надворі? (теплий ясний день); що ви можете сказати про сонце? (сонце світить яскраво, тільки гріє вже менше, ніж влітку); як можна назвати осінь? (осінь золота, прекрасна, барвиста, чудова); що сталося з деревами? (дерева стоять у золотому вбранні). Учні відзначають, що клени, берізки, тополі вже зовсім жовті. Листя каштана тільки по краях золотисте. А дикий виноград, осика ніби горять червоним полум’ям. Звертаю увагу дітей на те, чи є пташки у парку? Куди поділися комахи? Тут же, на екскурсії, діти запам’ятовують назви дерев, квітів, птахів, збирають букети листя для осіннього гербарію.
Потім вчитель дає учням завдання: вибрати красивий куточок парку, схожий на картину. Діти вдивляються в оточуючий пейзаж. Кожний вибирає «картину» до душі, відстоює переваги знайденого ним дерева, куща, груп дерев чи галявини. Пояснює, чим гарний цей пейзаж, що відрізняє його від інших. Після сперечань діти знаходять найбільш красиву «картину». Це куточок, де стоять сестри-берізки. Тут діти читають вірші, загадки, прислів’я про осінь. Колективно складаємо усну розповідь про побачене. Вчитель непомітно доповнює розповідь учнів, спрямовує увагу на найбільш важливі моменти в житті природи, намагається підтримати у дітей почуття радісного відкриття прекрасного навколо нас.
Після повернення з екскурсії підводить підсумок: «Ми з вами спостерігали за осіннім парком. Бачили усміхнене привітне сонечко, високе голубе небо, барвистий, святковий одяг парку. Почули вірші, оповідання про красу рідної природи. Нам близькою і зрозумілою стала любов письменників, поетів, художників до природи рідного краю. Давайте і ми з вами спробуємо якомога повніше, яскравіше описати все, що ми бачили, про що говорили». Колективно добираються вдалі вислови, епітети, порівняння; осінь – золота, щедра, барвиста, гарна; небо – синє, високе, холодне, сумне; дерева – задумані, позолочені, святково вбрані, барвисті; сонце – привітно усміхається.
На дошці вчитель записує учням план:
Погода.
Дерева і кущі.
Зміни у житті тварин.
Учні обмірковують зміст твору. Самостійно добирають заголовок, записують.
Осінній день
Теплого осіннього дня ми пішли до парку. Привітно посміхалося сонечко. Синіло небо. Під ногами шелестів барвистий килим листя. Дерева стояли у золотому вбранні. Клени, берізки зовсім пожовтіли. Листя каштанів тільки-тільки по краях золотисте. Дикий виноград став зовсім червоним.
Птахи збираються відлітати у теплі краї. Менше стало комах. Гарно у парку осіннього дня (Інна П., 3-й клас).
Дуже люблять діти екскурсію в пору золотого листя. Коли всі дерева золотом грають на сонці, а під ногами – барвистий килим листя. Побачені картини створюють у дітей піднесений, святковий настрій. Така краса не може не торкнутися струни кожної душі. З захопленням пишуть про це четвертокласники. Адже за попередні роки вони навчилися помічати найменші деталі. Збагатився і лексичний запас.