Сторінка
7

Формування екологічних понять на уроках біології

Ефективною формою екологічної освіти й виховання в сучасній школі під час урочної діяльності є інтерактивне навчання, що являє собою співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в спільній роботі). У процесі його вчитель та учень є рівноправними, рівнозначними суб’єктами освітнього процесу й розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що знають, уміють і здійснюють.

Важливою частиною навчально-виховного процесу шкіл є екскурсії в природу. Вони сприяють більш глибокому та якісному засвоєнню матеріалу не лише з географії, біології, але й з інших дисциплін. Крім того, екскурсії - це приємний спосіб здобуття нового досвіду, великих знань і маси яскравих вражень. Статус екскурсії визначає мета її проведення. В одному випадку це буде організаційна форма, в іншому - метод, у третьому - засіб. Під час екскурсій школярі закріплюють здобуті на уроках знання, у них розвивається спостережливість, формуються вміння виявляти зв’язки між життєвими явищами й природними процесами, пробуджується інтерес до природи та природних явищ, з’являється бажання берегти її, пізнавати її закономірності, милуватися нею й отримувати від цього естетичну насолоду. Вибір тематики екскурсій обумовлений не лише наявністю певних тем у навчальних програмах, але й природними особливостями того чи іншого регіону. Наприклад, територія Луганської області має унікальну геологічну будову, у цьому зв’язку найбільш актуальною й привабливою є тематика геологічних екскурсій. Важливу роль в екологічній освіті й вихованні учнів відграє така форма роботи, як організація фенологічних пунктів при школі, оскільки фенологічні спостереження сприяють розумінню дітьми важливих природних закономірностей та осмисленню значення природи в житті кожної людини. На уроці, у процесі здійснення фенологічних спостережень, важливе значення має не лише правильна організація процесу спостереження, але й детальне опрацювання результатів, їх аналіз, узагальнення, порівняння, виявлення певних закономірностей і фактів, цю діяльність учні повинні здійснювати під обов’язковим контролем учителя.

Більш широкі можливості в контексті використання різноманітних форм і методів роботи має позаурочна й позашкільна діяльність. Значний інтерес для нашого дослідження становлять форми екологічного навчання й виховання учнів у позашкільних навчальних закладах, запропоновані Г.П. Пустовітом. Учений пропонує таку їх класифікацію:

− форми теоретичного навчання (предметний гурток, лекція, конференція, конгрес, симпозіум, кінолекторій);

− форми комбінованого навчання (заняття клубу, семінар, конференція, колоквіум, олімпіада, консультація в очних і заочних школах юного еколога, наукових товариствах, МАН, клубах, домашня робота);

− навчально-практичні форми (спостереження, лабораторно-практична робота, експеримент, практикум, дослідницька діяльність, рольові ігри, прес-конференції, домашні завдання, екскурсія, похід, експедиція, екологічний моніторинг);

− форми масової роботи: конкурси, виставки, свята, операції та рухи;

− форми конкретної природоохоронної роботи ("зелені" та "блакитні" патрулі, екологічні й лісові дозори, сигнальні пости, трудові десанти, створення екологічних стежок, шкільні лісництва, проекти й програми охорони окремих об’єктів навколишнього середовища та екосистеми в цілому);

− активні форми: екологічний майданчик, ентомологічний мікрозаказник, охорона прісних водойм України, екологічний табір, експедиції.

Названі форми екологічної освіти й виховання спрямовані на створення умов, які забезпечують реалізацію креативних здібностей школярів під час безпосереднього спілкування з природою, а також на формування глибокого взаємозв’язку теоретичних (здобутих на уроках, на заняттях гуртка) і практичних знань. Можливість досягнення цілей і реалізації завдань екологічної освіти й виховання учнів багато в чому залежить від використовуваних у процесі цієї діяльності методів навчання. Метод навчання - це сукупність шляхів, способів досягнення цілей, розв’язання завдань освіти.

У сучасній педагогічній науці існують різноманітні класифікації й типології методів навчання. Для нашого дослідження становлять інтерес і методи, спрямовані на активізацію навчальної діяльності (екологічне навчання), і методи, що сприяють досягненню виховних функцій (екологічне виховання). Першу групу методів застосовують переважно під час урочної діяльності. До неї належать розповідь, переказ, бесіда, пояснення, лекція, дискусія, самостійна робота з підручником, картою, книгою, спостереження, експеримент, моделювання різноманітних ситуацій, прогнозування, конструювання, демонстрація, ілюстрація, відеометод, вправи, лабораторний метод, практичний метод, пізнавальна гра, методи програмованого навчання, навчаючий контроль, ситуаційний метод .

Друга група спрямована на досягнення виховних функцій, вона містить: переконання, пояснення, самовиховання, розмову, педагогічну ситуацію, виховання особистим прикладом, дискусію, бесіду, змагальні моменти, осуд, критику тощо.

В екологічній освіті й вихованні учнів усе більш популярними стають експресивні методи навчання, які належать і до методів навчання, і до методів виховання. Їхнім основним завданням є організація групової та індивідуальної діяльності школярів, в якій учасники самі створюють або відтворюють конкретні цінності, виражаючи свою індивідуальність й одночасно переживаючи емоційно. Ці методи інтегрують раціональну й емоційну складові в навчанні учнів, вони є умовою інтеграції музики, літератури, художньої майстерності тощо. Експресивні методи навчання розвивають емоційно-чуттєву сферу дітей, допомагають зрозуміти красу природи, усвідомити її самоцінність, цього дуже не вистачає сучасним школярам.

Ефективним в екологічному вихованні молодого покоління є використання народних повір’їв і традицій, оскільки закріплені в народній свідомості природоохоронні традиції значно впливають на ставлення людей до навколишнього природного середовища. Цей вплив може бути й позитивним (збереження птахів, які красиво співають, добрих, беззахисних тварин, санітарів лісу - мурах і т. ін.), і негативним (знищення жаб, кажанів, лікарських чи отруйних рослин і т.д.) .

Значний інтерес у контексті екологічної освіти й виховання викликає класифікація методів навчання й виховання в системі позашкільної освіти, розроблена Г.П. Пустовітом і Л.В. Тихенко. Учені класифікують методи навчання й об’єднують їх у такі групи:

− пізнавально-комунікативні методи (словесні, наочні, методи створення сприятливих умов для спілкування в процесі навчання);

− систематизувально-перетворювальні (аналітико-синтетичні, індуктивні й дедуктивні, методи порівняння, аналогії й формулювання гіпотези, репродуктивні методи);

− навчально-перетворювальні (методи мотивації й стимулювання, формування інтересу до навчання, формування почуття обов’язковості й відповідальності за результати навчання, методи переконання, позитивного прикладу, заохочення й покарання, активні методи, метод вправ, лабораторний, практично-трудовий, проблемно-пошуковий методи, метод проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький методи, методи самостійної творчої роботи, дидактичних ігор).