Сторінка
6

Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми

Заняття обдарованої дитини у звичайному класі за стандартною навчальною програмою схожі на той випадок, коли нормальну дитину поміщають в клас для дітей з затримкою розумового розвитку. Дитина в таких умовах починає пристосовуватися, він намагається бути схожим на своїх однокласників, і через якийсь час його поведінка буде схожою на поведінку всіх інших дітей у класі. Вона почне підлаштовувати виконання завдань за якістю та кількістю під відповідні очікування вчителів. У неуважного, непідготовленого педагога така дитина може надовго затриматися в розвитку.

Але прискорення не є універсальною стратегією, необхідної всім обдарованим. Прискорення лише скорочує число років, проведених у школі.

Основні вимоги при включенні учнів у навчальні програми, побудовані з використанням прискорення, наступні:

1) учні повинні бути зацікавлені у прискоренні, демонструвати інтерес і підвищені здібності в тій сфері, де буде використовуватися прискорення;

2) діти повинні бути достатньо зрілими в соціально-емоційному плані;

3) необхідна згода батьків, але не обов'язково їх активну участь.

Вважається, що прискорення – найкраща стратегія навчання дітей з математичними здібностями і обдарованістю до іноземних мов.

Існують деякі форми прискорення, наприклад, ранній вступ до школи. З одного боку такий прийом до школи виявляє ще у ранньому віці здібності дитини, з іншого ж – є можливості негативних наслідків, насамперед у стосунках з оточуючими та емоційному розвитку дитини. Ранній прийом до школи повинен проводитися ретельно, на основі комплексу показників, коли інтелектуальна готовність відповідає особистісній зрілості дитини.

Можливе і прискорене проходження стандартної навчальної програми в рамках звичайного класу. Вчитель організовує індивідуалізацію навчання для декількох обдарованих дітей (доцільно на етапі початковій школі). Проте така форма найменш ефективна.

Заняття в іншому класі. Обдарована дитина може навчатися того чи іншого предмету з дітьми старшого віку. Наприклад, першокласник, який дуже добре читає, може бути присутнім на уроці читання в другому, третьому, навіть в четвертому класі. Ця форма буде успішною лише за умови, що в ній бере участь не одна дитина.

Оптимальний результат ефективної форми прискорення досягається при одночасній відповідності змісту навчальних програм і методів навчання. Тільки прискорення використовується рідко, частіше навчальні програми грунтуються на поєднанні двох основних стратегій – прискорення і збагачення.

Зіставлення стратегій прискорення і збагачення можуть переходити одна в іншу в залежності від поставлених цілей і завдань. Але існує ряд недоліків у формах втілення цих стратегій. Обдарованість настільки індивідуальна і неповторна, що питання про оптимальні умови навчання кожної дитини повинен розглядатися окремо.

При роботі з обдарованою дитиною необхідно висувати ідею гармонійного розвитку дитини; озброювати її знаннями і вміннями, які допоможуть визначити їй своє місце в суспільстві; розвивати цілеспрямованість, працьовитість і силу волі. Тому потрібно давати таким дітям не тільки свободу діяльності, а й можливість обговорювати з дорослими свої наміри. Це допоможе дитині виробити самоповагу і здатність критично оцінювати власні дії.

Важливо не тільки не ігнорувати талановитість дитини, а й також не виказувати надмірного захоплення їхніми здібностями, щоб не викликати в неї пихатості та надмірної самовпевненості. Не можна нав'язувати учневі свої інтереси чи захоплення, змушувати його постійно займатися улюбленою справою. Це може не тільки послабити інтерес, а й спричинити психічні розлади.

У роботі з талановитими учнями педагогічний колектив повинен керуватися такими принципами:

- принцип індивідуалізації навчання (вищим рівнем реалізації цього принципу виступає розробка індивідуальної системи оптимальних умов розвитку обдарованого учня);

- принцип свободи вибору учням додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва;

- принцип максимальної різноманітності наданих можливостей;

- принцип зростання ролі позаурочної діяльності при зниженні в певному сенсі і в певній мірі навчальних вимог;

- принцип особливої уваги до проблеми міжпредметних зв'язків в індивідуальній роботі з учнями;

- принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя.

Отже, для реалізації ефективної роботи з обдарованими дітьми, вчителя мають бути спрямованими на оптимальний розвиток здібностей учнів, а відношення повинне бути не директивним, а навпаки, мати характер допомоги та підтримки, тим самим створювати і формувати у дітей позитивну мотивацію до навчання та саморозвитку.

Форми та методи педагогічної роботи з обдарованими учнями

Одним із важливих напрямків діяльності вчителя в умовах загальноосвітньої школи є його робота з учнями, яким властиві підвищені навчальні можливості. Тому відносно цієї категорії учнів мають бути зроблені акценти такого характеру:

а) повне задоволення запитів найбільш підготовлених дітей у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення їх з сучасною наукою;

б) створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і одночасно для розвитку здібностей, виявлених в тій чи іншій галузі діяльності;

в) забезпечення можливостей для широкого прояву творчих елементів в їх навчальній і позашкільній роботі;

г) прилучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей.

Формами роботи з категорією учнів, що мають ознаки обдарованості, можуть бути групові та індивідуальні заняття на уроках та в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для цих учнів має доповнюватись науковими відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань у цей же проміжок часу, що інші учні, але за рахунок більшого темпу обробки навчальної інформації.

Серед методів навчання обдарованих учнів мають переважати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь і навичок. Контроль за їх навчанням повинен стимулювати поглиблене вивчення, систематизацію, класифікацію навчального матеріалу, перенесення знань у практику, розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання повинні мати творчий, диференційований характер.

Вище перелічені аспекти, які мають бути органічно вплетеними в уроці, та доповнюватись системою позакласної та позашкільної роботи: виконання учнем позанавчальних завдань; заняття у наукових товариствах; відвідування гуртка або участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін.); огляди-конкурси художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з вченими тощо.

Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання різноманітних інтелектуальних завдань, участь в олімпіадах, конкурсах на кращу науково-дослідну роботу тощо. Вчителі повинні уважно стежити за розвитком інтересів і нахилів учнів, допомагати їм в обранні профілю позашкільних занять.