Сторінка
3
Отже, особливості обдарованості у кожної дитини можуть проявлятися по різному, в більш-менш вираженій формі. Тому головним завданням для батьків, вчителів, зокрема для соціального педагога, є своєчасний вияв й врахування цих особливостей, тим самим забезпечити умови для повноцінного розвитку неповторної унікальної особистості.
Не зважаючи на розповсюдження уявлень щодо благополучності психологічного розвитку обдарованих дітей, внаслідок своїх внутрішніх якостей та конкретних ситуативних факторів, обдаровані діти нерідко потрапляють до психологічної групи ризику. Внутрішні та зовнішні ситуативні фактори можуть призвести до виникнення в обдарованих дітей труднощів у спілкуванні та багатьох інших психологічних проблем.
Обдаровану дитину інколи порівнюють з губкою, що поглинає різноманітну інформацію, а така здатність до сприйняття сусідить із вразливістю, яка породжується підвищеною чутливістю. Ці діти все сприймають близько до серця і на все реагують бурхливо. Вони проявляють надмірне захоплення у всьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях, суперництві з братами і сестрами або в протистоянні дорослим.
За даними багатьох досліджень взаємовідносини у таких дітей з оточуючими складаються досить нелегко, навіть часто страждають від соціального неприйняття з боку однолітків, що розвиває в обдарованих дітей негативне сприйняття самих себе, а це в свою чергу позначається в подальшому на становленні їх власної особистості.
Це та багато інших зазначених проблем пов'язано з певними сильними сторонами цих дітей. Якщо обдаровані швидко сприймають і утримують інформацію, то їх може дратувати повільне засвоєння інформації іншими. Якщо, з одного боку, вони володіють великим словниковим запасом і з легкістю висловлюють свою думку навіть щодо складних питань, то з іншого – «ефективно» використовують слова в будь-якій зручній для себе ситуації, щоб виділитися або вигородити себе.
Зазвичай, такі діти є уважними й відкритими всьому новому. Це призводить до надмірної зосередженості, довірливості й легковажності. Такі риси, як чуттєвість, емпатія, бажання бути прийнятими іншими нерідко призводять до остраху критики, потреби в обов'язковому визнанні та гідному оцінюванні. Надмірна рухливість, енергійність, що притаманна таким дітям, викликає в них відчуття фрустрації підчас бездіяння.
А.Й. Капська також зазначає, що в дітей з ознаками обдарованості особистісних проблем зовсім не менше, ніж у їхніх звичайних однолітків, а іноді й більше.
До таких проблем вона відносить наступні:
1. Неординарність, гнучкість і швидкість мислення, прекрасно розвинуте мовлення, здібності організатора, висока чутливість, схильність до критичного ставлення до себе й оточуючих – це далеко не повний перелік якостей цих дітей. З одного боку, ці якості допомагають їм досягати високих результатів у сфері їх обдарованості, з іншого – служать джерелом конфліктів.
2. Агресивність. Часто таку дитину просто не розуміють ні однолітки, ні педагоги, а іноді й батьки. Це веде до складних переживань дитини, вона або закривається, замикається в собі, намагаючись збагнути, чому її не розуміють, або, не бажаючи миритися з роллю вигнанця, вдається до різноманітних хитрощів, намагаючись отримати соціальну підтримку. Якщо ж така тактика не приносить бажаних результатів, дитина у відповідь на завданий їй біль прагне відповісти кривдникам тим же. У цьому випадку вона може використати всі види агресивних реакцій: непряму, вербальну, фізичну.
3. Неприязнь до школи. Таке ставлення часто заявляється тому, що навчальна програма є нудною та нецікавою для них. Порушення в поведінці дітей можуть з’явитися тому, що навчальний план не відповідає їхнім здібностям.
4. Ігрові інтереси. Цим дітям подобаються складні ігри й нецікаві ті, якими захоплюються їхні однолітки, що мають середні здібності. Внаслідок цього дитина виявляється в ізоляції, замикається в собі.
5. Конформізм. Діти з ознаками обдарованості, відхиляючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, особливо, якщо ці стандарти йдуть всупереч їхнім або здаються безглуздими.
6. Занурення у філософські проблеми. Для таких дітей характерним є замислюватися над такими явищами як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування й філософські проблеми, в значно більшому ступені, ніж для середньої дитини.
7. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Такі діти часто віддають перевагу спілкуванню з дітьми старшого віку. Через це їм часом важко стати лідерами, оскільки вони уступають останнім у фізичному розвиткові.
8. Потяг до досконалості. Для цих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Вони не заспокоюються, не досягнувши вищого рівня.
9. Відчуття незадоволеності. Таке ставлення до самих себе пов’язано з характерним для дітей з ознаками обдарованості прагненням досягти досконалості в усьому, стати кращими, ніж вони є. Вони дуже критично ставляться до власних досягнень, часто незадоволені ними, звідси – відчуття власної неадекватності й низька самооцінка.
10. Нереалістичні цілі. Ці діти часто ставлять перед собою завищені цілі. Не маючи можливості досягти їх, вони починають переживати. З іншого боку, прагнення до досконалості й є тією рушійною силою, яка веде до високих результатів.
11. Підвищена чутливість. Оскільки діти з ознаками обдарованості більш сприятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відношення й зв’язки, вони схильні до критичного ставлення не лише до себе, але й до оточуючих. Така дитина часто сприймає слова або невербальні сигнали як вияв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина вважається такою, що відволікається, гіперактивною, оскільки постійно реагує на різного роду подразники й стимули.
12. Потреба в увазі дорослих. Через природну допитливість і прагнення до зростання такі діти часто монополізують увагу вчителя, батьків та інших дорослих. Це викликає непорозуміння в стосунках з іншими дітьми, яких дратує постійна потреба такої уваги.
13. Нетерпимість. Діти з ознаками обдарованості часто з недостатньою толерантністю ставляться до тих дітей, які знаходяться нижче від них за інтелектуальним розвитком. Вони можуть відштовхувати оточуючих зауваженнями, що виражають презирливість або нетерплячість.
Через вищезазначені проблеми ці діти, за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, входять до «групи ризику» поряд із розумово відсталими, малолітніми порушниками, дітьми алкоголіків, адже ці проблеми не тільки спричиняють їм дискомфорт у повсякденному житті, але й також негативно впливають на їх подальший розвиток та соціалізацію вцілому.
Висновки експериментального дослідження С.О. Сорочинської показали, що через надмірну спрямованість на досягнення своєї мети та потяг до досконалості, в такої дитини згодом виникає «формула» вже будучи дорослим: головне в житті – успіх! А якщо ж результати не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, то в неї виникає недовіра до своїх можливостей, а внаслідок цього – занижена самооцінка.