Сторінка
2

Особливості педагогічної роботи з обдарованими дітьми

- високий рівень свідомості й культури;

- ініціативно-активна відповідальність;

- високий рівень морально-естетичної рефлексії, самоаналізу й самоконтролю;

- розвинені якості (соціальні, державно-правові, економічні, політичні, екологічні, громадянські, гуманістичні, родинні, моральні).

Таким чином, рівень, якісна своєрідність і характер розвитку обдарованості – це завжди результат взаємодії спадковості (природних задатків) і соціального середовища, опосередкованого діяльністю людини.

Обдарованість у дитячому віці можна розглядати в якості потенціалу психологічного розвитку відносно наступних етапів життєвого шляху особистості, тому слід ураховувати складність самої проблеми «обдарована дитина». Обдарованість конкретної дитини – значною мірою умовна характеристика. Найбільш значні здібності дитини не є прямим і достатнім показником досягнень у майбутньому. Не можна закривати очі на те, що ознаки обдарованості, які виявилися в шкільні роки, навіть за найбільш, здавалося б сприятливих умов, можуть або поступово, або досить швидко зникнути .

А.Й. Капська виділяє наступні ознаки обдарованості:

I. Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути окреслений таким ознаками:

1. Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність.

При цьому виділяють три основних рівні успішної діяльності, кожен з яких пов’язаний зі специфічною стратегією її здійснення:

а) швидке засвоєння діяльності й висока успішність її виконання;

б) використання й винайдення нових способів діяльності в умовах пошуку рішень у заданій ситуації;

в) постановка нових цілей діяльності за рахунок глибокого оволодіння предметом, що призведе до нового бачення ситуації й пояснює появу раптових ідей і рішень;

г) багатство ідей, навіть фантастичних.

2. Формування якісно своєрідного стилю діяльності, що виражається в схильності «все робити по-своєму» й пов’язаного з властивою обдарованій дитині самодостатністю системи саморегуляції. Індивідуалізація способів діяльності виражається в елементах унікальності її продукту.

3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет, що вивчається в системі, здатність бачити складне в простому, а в складному – просте.

4. Особливий тип освіченості може виявитися як у високій швидкості й легкості навчання, так і в повільному темпі навчання, але з наступним швидким застосуванням структури знань, уявлень, умінь.

5. Яскраво виражена працелюбність.

II. Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути охарактеризований такими ознаками:

1. Підвищена, вибіркова чутливість до певних сторін предметної діяльності (знакам, звукам, кольору, технічним складникам і т. ін.) або до певних форм власної активності (фізичної, пізнавальної, художньо-виразної), що супроводжується, як правило, переживаннями почуття задоволення.

2. Яскраво виражений інтерес до тих чи інших занять або сфер діяльності, надзвичайно високе захоплення будь-яким предметом, заглиблення в ту чи іншу справу.

Наявність такої інтенсивності у певному виді діяльності має своїм наслідком вражаючу наполегливість і працелюбство, підвищену пізнавальну потребу, яка виявляється в ненаситній допитливості, а також готовності за власною ініціативою виходити за межі вихідних вимог діяльності.

3. Переваги парадоксальної, суперечливої й невизначеної інформації, неприйняття стандартних, типових завдань і готових порад.

4. Висока критичність до результатів власної праці, схильність ставити зверхважкі цілі, прагнення до досконалості.

Як висновок, слід відзначити, що поведінка обдарованої дитини зовсім не обов’язково повинна відповідати одночасно всім вище перерахованим ознакам. Тим більше, наявність лише однієї з цих ознак повинна привернути увагу батьків, вчителів, соціальних педагогів, шкільних психологів і мотивувати їх на ретельний й тривалий за часом аналіз кожного конкретного випадку.

Психолого-педагогічні особливості та проблеми обдарованих дітей в процесі їх соціалізації

На відміну від «дорослої обдарованості», яка є реальністю у створенні продукту або ідеї, дитяча обдарованість має свою специфіку в продуктах творчості, навчального процесу, індивідуального розвитку, предметної спрямованості.

Специфічні особливості дитячої обдарованості:

1) вона є суто суб’єктивною діяльністю, продукт якої не має суспільної значущості, мотивована почуттями задоволення, інтересу;

2) вона може мати замасковані й реальні форми свого прояву, тобто дитина може заявити про себе завдяки певним успіхам у якійсь діяльності, здебільшого – це музика, здібності до образотворчої діяльності, художньої, артистичної або це наукова, технічна обдарованість;

3) здібності дитини можуть співіснувати на рівні підсвідомості й об’єктивно бути незрозумілими для дорослих, тому така дитина може відчувати відразу неприязнь до шкільного навчання з його стандартами й механічним заучуванням. У свою чергу, багатьом учителям просто незрозуміла дитина, яка інколи навіть агресивно ставиться до школи;

4) прояв обдарованості пов’язаний різними формами дисинхронії: між середовищем і особистістю дитини, між віком й індивідуальними досягненнями, між моторикою й інтелектом;

5) обдаровані діти мають свої специфічні особливості на відміну від «норми»: це висока пізнавальна активність, особливий інтерес до читання, рання предметна спрямованість пізнавальної активності, високий рівень сепсорики й пам’яті, значна працездатність без втомлювання, високий рівень домагань;

6) дитяча обдарованість може маскуватися найрізноманітнішими відхиленнями у поведінці, починаючи від повної зосередженості на цікавій діяльності до проявів неврівноваженості у стосунках;

7) дитяча обдарованість піддається розвитку, тому рання її діагностика й створення умов для індивідуалізації навчання буде практичною реалізацією розвитку обдарованої дитини.

Важливу сторону обдарованості дітей та її особливості розглядає в своїх теоретико-експериментальних дослідженнях Н.С. Лейтес.

Він виділяє три категорії особливостей здібностей дітей:

1. Учні з раннім розвитком розумової діяльності. Це учні, в яких при звичайному рівні інтелекту спостерігають особливе тяжіння до одного предмета (науки, техніки). Починаючи з середніх класів, захоплюються математикою, біологією, фізикою, літературою. Уроки з інших предметів, як правило, їх не цікавлять.

2. Учні з прискореним розумовим розвитком. Ця категорія дітей, які за однакових умов з іншими дітьми вирізняються високим рівнем інтелекту. особливо такі діти помітні в молодших класах. Прискорений розумовий розвиток завжди пов’язаний з розумовою активністю та пізнавальним потребами.

3. Учні з окремими ознаками нестандартних здібностей. Такі учні не випереджають ровесників у загальному розвитку інтелекту, не мають яскравих успіхів з того чи іншого предмету, однак вирізняються особливими якостями окремих психологічних процесів (надзвичайна пам’ять, багата уява, особлива здатність до спостережень). Серед таких учнів є велика кількість осіб, що мають конкретні характерологічні особливості: впертість, незалежність, недостатня контактність, тощо.