Сторінка
7

Корекція заїкання у дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами

3. В.п. - лежачи, м'яч під животом, упор на руки, ноги разом. 1 - ходьба на руках уперед; 2 - назад на своє місце; 3,4 - те ж саме (стежити за поставою) (чотири рази).

4. В.п. - сидячи на м'ячі, коліна зігнуті, руки на колінах. 1 - руки поставити позаду на м'яч, ноги розсунути, коліна випрямити; 2 - в.п.; 3,4 - те ж саме (стежити за поставою) (шість разів).

5. В.п. - сидячи на м'ячі, упор руками позаду. і - підняти праву ногу до повного випрямлення коліна; 2 - опустити праву ногу; 3 - підняти ліву ногу до повного випрямлення коліна; 4 - опустити (стежити за тим, щоб діти не згинали лікті) (шість разів).

Комплекс вправ з динамометрії

Ціль. Розвивати діафрагмальний подих, удосконалювати якість рухів, уміння переключатися з одного руху на інший. Використовувати релаксацію для зняття м'язової напруги. Розвивати силу, гнучкість, витривалість.

Вступна частина

1. Побудова в колону по одному. Ходьба на місці з високим підніманням колін. Ходьба в колоні, біг врозсип із зупинкою по сигналі (3 хвилини).

2. Ігри: «Роби, як я», «Циркова конячка» (ходьба з високим підніманням колін), «Чапля» (стійка на одній нозі), «Жаби» (стрибки в присіді), «Слон» (ходьба з опорою на коліна й одну руку, інша рука зображує хобот).

3. Ходьба в колоні, перебудування в ланки з обручем (3 хвилини).

Основна частина

1. Стрибки на двох ногах із просуванням уперед (прямо, боком) через набивні м'ячі (чотири рази).

2. Ходьба по похилій дошці з мішечком на голові. Метання (гра «Дартс»).

3. Рухлива гра «Ведмідь і бджоли». Гімнастична стінка - вулик, на протилежній стороні - луг, осторонь - барліг. Дитята-ведмеді - у барлогу. Дитяти-бджоли - на стінці. По сигналі бджоли вилітають (злазять зі стінки) і летять (біжать) на луг. Ведмеді вибігають з барлога і забираються у вулик (залазять на стінку). На інший сигнал бджоли летять у вулик, а ведмеді повинні встигнути утекти в барліг. Невстиглих вчасно злізти бджоли жалять (доторкаються рукою).

Заключна частина

1. Розслаблення (лежачи на спині).

Вправи з логоритмотерапії

1. Вправи для розвитку міміки обличчя й орального праксіса

«З'їли кислий лимон» (морщать ніс).

«Побачили забіяку» (насупили брови).

«Побачили красиву квітку» (посміхнулися).

«Ходять годинники от так так, так» (діти направляють кінчик язика від одного куточка губ до іншого).

2. Вправи для розвитку зорової, слухового уваги, а також пам'яті.

«Я рухи покаджу, а що значить - не скажу. Ви їх точно повторите, і, що вони значать, розповісте» (імітуються дії: умивання, гра в м'яч, їжа, заколисування ляльки і т. ін.).

«Нумо, ліва рука, дотягнися до стелі. А ти, права рука, - до лівого вуха! Ліва рука - до правого коліна» і т. ін.

3. Вправи для розвитку почуття ритму.

«Кінь мене в дорозі чекає, б'є копитом у воріт. На вітрі качає гривою пишною, казково красивою. Швидко на сідло вскочу, не поїду - полечу! Цок-цок-цок, цок-цок-цок. Там, за рікою, помахаю тобі рукою» (діти б'ють ногою по підлозі, кивають головою, підскакують, пружинять ногами, махають рукою).

4. Вправи для розвитку загальної і дрібної моторики.

«Колечко - ланцюжок - щіточка» (роблять пальцями).

«Куркуль - долоня - ребро».

«Кізки-зайчики» (кізки буцаються, зайчики вушками ворушать; показують «ріжки» великим пальцем і мізинцем, «вушка» - вказівним і середнім пальцями).

Заняття з логотерапії

Зразковий конспект

Тема. Звірі наших лісів.

Ціль. Вправляти в ситуативній і контекстній фразовій і зв'язній мові. Учити складати загадки-описи з опорою на графічний план. Учити відгадувати загадки, складати фрази. Використовувати театр для вправи в усному мовленні. Навчати складанню казки по сюжетній картині, що випереджає і завершує дією. Через драматизацію фрагментів казки виховувати інтонаційну виразність мовлення.

Матеріал. Сюжетні і предметні картинки, іграшки.

Хід заняття

1. Вправа у варіативній фразовій мові.

Відгадайте, хто це?

Влітку гуляє, взимку відпочиває. (Ведмідь).

Хто взимку ходить злий, голодний? (Вовк).

Хвіст пухнатий, хутро золотаве. В лісі живе, а в селі курей краде. (Лисиця).

Нам потрібні голки для шиття. Кому потрібні голки для життя? (Їжачок).

Після кожної відгаданої загадки логопед показує відповідну картинку і пропонує розповісти про цю тварину, потім запитує: як можна назвати всіх цих тварин? (Дикі). Чому? (Варіанти відповідей).

2. Фізкультхвилинка.

Три ведмеді йшли додому (йдуть вперевалочку).

Папа був великим-великим (руки підняти якнайвище).

Мама ледве поменше ростом (руки на рівні грудей).

А синок - маля просто (присісти і йти у присядках).

Дуже маленький він був, з брязкальцями ходив. І грав він до ранку: Ту-ру-ру, та-ра-ра (імітація гри на брязкальцях).

Зайчик скаче -

Скок-скок-скок -

Під зелений під кусток.

Щипає травичку, їсть,

Обережно слухає:

Чи не йде вовк? (Обіграються й імітуються рухи зайця)

3. Фрагмент арттерапії. Логопед пропонує дітям скласти складні слова з двох частин.

Скоро варить - скороварка.

Сам варить - самовар.

Кригу ламає - криголам.

Сік вижимає - соковижималка.

Скоро ходить – скороход.

На підставі вище викладеного матеріалу та проведеного аналізу можна зробити наступні висновки.

Вирішення питань розвитку мовлення для дошкільників із заїканням має особливе значення, тому що воно пов’язане з проблемою їхньої ранньої соціальної адаптації.

Заїкання є центрально обумовленим, найчастіше виникає в процесі мовного розвитку дитини в період переходу до фразової мови і пов'язане з різкою емоційно негативною реакцією дитини на зовнішній подразник. Найсприятливішим ґрунтом для виникнення заїкання є недостатня стійкість нервової системи дитини, інколи пов'язана з органічними ураженнями мозку. Причиною порушення плавності мови (зупинок в її плинності) при заїканні є судороги м'язів тих або інших органів мовлення в момент вимови (губ, язика, м'якого неба, гортані, грудних м'язів, діафрагми, черевних м'язів). Заїкання, яке супроводжується іншими інтелектуальними або мовними дефектами, як правило, не призводить до порушення смислової сторони мови, однак нерідко пов'язане з побоюванням висловлювання, а також з деякими відхиленнями в характері дитини і підвищеною збудливістю або, навпаки, апатичністю, млявістю.

Розрізняють два види заїкання: 1. Найчастіше зустрічається функціональне заїкання, якщо не є яких-небудь органічних поразок у мовних механізмах центральної й периферичної нервової системи. Функціональне заїкання виникає, як правило, в дітей у віці від 2 до 5 років у період формування розгорнутої узагальненої (контекстної) фразової мови; частіше воно зустрічається в легкозбудливих, нервових дітей. 2. В рідких випадках заїкання може бути викликано органічним поразками центральної нервової системи (при черепно-мозкових травмах, нейроінфекціях і т. ін.). Таке органічне заїкання може виникнути в будь-якому віці.

В запобіганні заїканню важливу роль відіграє мовне середовище дитини. Ці причини викликають заїкання не у всіх дітей і не при всяких умовах. Більшу роль грають такі фактори, як хворобливий стан нервової системи дитини, знижена її стійкість.