Сторінка
2

Корекція заїкання у дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами

Крім пасивного подразнення, пов’язаного з тим, що дитина часто чує неправильну мову дорослого, у розвитку заїкання відіграє важливу роль і активне подразнення. Дитина свідомо копіює того, хто заїкається, при цьому імітація судоми мови супроводжується певними емоціями, що сприяє швидкій і стійкій фіксації раннього дефекту.

В залежності від особливостей особистості того, хто заїкається, і типології його заїкання логопедичні заняття можуть бути спрямовані або на відвертання його уваги від мовного акту шляхом переводу на іншу діяльність, або навпаки, на привертання його уваги до позитивних сторін своєї мови та до об'єктивного аналізу її недоліків (власне логопедичні вправи). Основні особливості логопедичного впливу на тих, хто заїкається, визначаються сутністю заїкання та загальними принципами його лікування. Воно виявляється у необхідності, з одного боку, оздоровлення психіки тих, хто заїкається, шляхом пояснення, переконання, навіювання, створення певних умов та ін., тобто шляхом психотерапії заїкання, а з іншого боку — координації та удосконалення мовного процесу шляхом спеціальних вправ, тренувань, які дозволяють виховати певні (правильні) навички мови та поведінки.

Обидва боки логопедичної дії на мову, на особистість того, хто заїкається, нерозривно пов'язані та неможливі один без одного. У єдиному процесі відновлення мови та особливості того, хто заїкається, досягнення фізіологічного порядку, тобто поліпшення мови через спеціальні вправи є основою для позитивного впливу на психіку, а психотерапевтичний успіх сприяє досягненню фізіологічних успіхів, зміцнює їх. У єдності фізіологічного і психічного компоненту мови та поведінки повинен проходити весь лікувально-педагогічний процес з дітьми старшого дошкільного віку з розумовими вадами.

Основні підходи до корекції заїкання дітей старшого дошкільного віку

Порушення плавності мовлення пов'язане з низкою причин як біологічного, так і соціально-психологічного характеру, тому в корекційній педагогіці дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами використовується комплексний підхід до корекції заїкання. Він передбачає систему чітко розмежованої, але узгодженої роботи різних фахівців: логопеда, психолога, лікарів різного профілю (обов'язково психоневролога для дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами), вихователя, спеціаліста з функціональної діагностики, фахівця з фізичного виховання, фізіотерапевта і соціального працівника.

Мета корекційно-виховної роботи в спеціальному дошкільному закладі освіти полягає у формуванні, корекції та розвитку мовлення, розвитку психічної та емоційно-вольової сфери дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, які страждають на заїкання. Комплексний підхід спрямований на реалізацію трьох основних завдань, які вирішуються одночасно.

Першим завданням є формування навичок стійкого плавного мовлення. Плавне мовлення — це можливість вимовляння кожної синтагми на єдиному мовленнєвому видиху, без пауз і повторень під час безперервної артикуляції. Формування навичок плавного мовлення здійснюється в основному логопедом і пов'язане із застосуванням низки логопедичних вправ, які реалізуються на логопедичних або логоритмічних заняттях. Друге завдання це вплив на особистість. Його виконують переважно лікар-психотерапевт, а також психолог шляхом проведення психотерапії, психологічних тренінгів, функціональних тренувань. Зусилля фахівців спрямовані на формування соціальної активності, зміну ставлення до себе як особистості, а також до власного мовленнєвого дефекту. Третє завдання — профілактика рецидивів заїкання; яка пов'язана з лікувально-оздоровчою роботою і підтримкою стійкого плавного мовлення повторними та підтримуючими курсами реабілітації.

Перелічимо основні логопедичні технології корекції мовлення та виховання дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, які страждають на заїкання:

- охоронний мовленнєвий режим;

- формування мовленнєвого дихання;

- формування навичок раціональної голосоподачі і голосовведення;

- розвиток просодичної сторони мовлення;

- розвиток координації і ритмізації рухів;

- регуляція емоційного стану;

- розвиток планування мовлення.

В процесі теоретичного аналізу літератури та практики можна зробити висновок, що за умов спеціально розробленої методики навчання дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами та із заїканням можна якісно підвищити рівень мовленнєвого розвитку в ігровій діяльності. Спираючись на досвід відомих методик, направлених на подолання заїкання у старших дошкільників, можна базуватись на комплексній реабілітації, в основі якої — гра — основний вид діяльності дитини у дошкільний період.

Комплексна реабілітація передбачає:

- логопедичні заняття за спеціально розробленою програмою;

- логоритмічні заняття, метою яких є розвиток ритмічної організації мовлення та рухів;

- психологічні заняття на розвиток соціальної адаптації у дітей;

- психотерапевтичні заняття з батьками та дітьми, метою яких є формування здорової особистості дитини;

- в ігровій формі використання методу релаксації.

Діти із старшого дошкільного віку з розумовими вадами переважно мають інтелектуальні порушення; тому вони потребують різних видів ігор. Підбір ігор відповідає саме завданням педагогічно-логопедичної корекції процесу мовлення; впливу на особистість дитини, яка затинається, та профілактику рецидивів заїкання. Віршована форма ігор сприяє розвитку ритму, акцентованого слова, тоді як в дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами ритм порушено і акцент зміщено. Ці ігри використовуються нелогоритмічних заняттях, а також для створення ігрової ситуації на заняттях з корекції та розвитку мовлення. Наприклад, вивчаючи тему «Лісові звірі» або «Свійські тварини» і працюючи над автоматизацією та диференціацією звуків, доречні ігри «Курчата та лисиця», «Полювання на зайців», «Кіт та миші», «Коники та візники», «Гуси-гуси», Долучаючи музичний супровід, можна краще вплинути на емоційний стан дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, розвинути у них музично-ритмічні відчуття, навчити змінювати характер рухів залежно від ритміки музики, що розвиває слухову увагу. Музика організовує дії дитини, підпорядковує її рухи обумовленому ритму.

Динамічні відтінки музичного твору викликають сильне чи слабке м'язове напруження. А навчити дітей керувати своїми м'язами — це одне з головних завдань корекції мовних негараздів. Усі ігри — колективні, це сприяє гармонійному розвитку дитини, психічних процесів, виправленню особистих рис характеру, які вже сформувались під впливом свого мовного дефекту, а саме нерішучості, сором'язливості.

Завдання дидактичних ігор — організувати в бажаному руслі діяльність та взаємини дітей. Велику увагу треба приділяти підбору театралізованих ігор. Позитивний вплив театралізованої діяльності на різні аспекти розвитку особистості доведено в численних дослідженнях щодо вивчення ігрової (О. Артемова, Р. Жуковська), мовленнєвої (О. Аматьєва, А. Богуш, Г. Полозова, Л.Фесенко та ін.) діяльності становлення емоційної сфери дошкільників. Театралізована діяльність — унікальний спосіб збагачення мовленнєвого досвіду дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, розвитку зв'язного мовлення, оскільки вона дає можливість для одночасного розв'язання різних мовленнєвих завдань, а саме: зв'язності — у складанні сюжету, образності та інтонаційної виразності — у виконавчій діяльності, збагачення й уточнення словника — в процесі засвоєння відтворення текстів, вправляння у різних видах творчих завдань.