Сторінка
3

Корекція заїкання у дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами

Корекційна діяльність визначає пріоритетність мовленнєвих завдань. Коли дитина дивиться виставу, вона сприймає кращі зразки правильного мовлення, що сприяє подальшому розвитку власного правильного мовлення. В процесі театралізованої гри відбувається збагачення та активізацій словника дітей, формування вмінь самостійно складати, створювати власний сюжет, добирати необхідне мовленнєве оформлення для реалізації задуму, ідеї. Готуючи театральну виставу, дитина також виконує вправи, які сприяють розвитку виразності мовлення при заїканні, крім того, дитина засвоює сприйняті раніше готові мовленнєві форми. Позитивні зрушення в процесі корекції та розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами, які мають заїкання, можуть бути позитивними за умови залучення батьків до активної діяльності їх дітей.

Зміст вправ та корекційних занять має відповідати кожному етапу педагогічно-логопедичної роботи:

- режиму мовчання та шепітного мовлення;

- етапу обмеженого мовлення;

- виховання сполученого й відображеного мовлення;

- етапу питально-відповідального мовлення;

- етапу самостійного мовлення;

- етапу закріплення мовленнєвої активності.

Добірка корекційних вправ та ігрових завдань на розвиток пам'яті, мислення, орієнтації у просторі, розвиток загальної та довільної моторики, розслаблення м'язів тулуба, шиї, рук, ніг, обличчя, артикуляції мовленнєвого апарату, дихання, виховання слухової та зорової уваги, пам'яті, мислення, корекції мовлення — це основа корекційної роботи з подолання заїкання дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами.

Таким чином, різні види корекційних засобів мають у педагогічно-логопедичних заняттях із дітьми старшого дошкільного віку з розумовими вадами, що заїкаються, своє ґрунтовне корекційно-розвивальне значення і сенс. Це виражається в корекційному навчанні навичок правильного мовлення і поведінки дитини одночасно з її розумовим та фізичним розвитком (дидактичні основи). При цьому здійснюється корекційно-виховний вплив на формування соціально-особистісних рис, які визначають правильне ставлення і взаємодію з іншими людьми (психокорекційні основи).

Особливості корекції заїкання у дітей старшого дошкільного віку з розумовими вадами

Робота з дітьми, які заїкаються, але мають нормальний розумовий розвиток, здійснюється на програмових заняттях, на яких розвиваються доступні дітям навички зображення предметів у малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні, уточнюється і розширюється об'єм мовленнєвих навичок і умінь, знань і. уявлень про оточуюче, розвиваються математичні поняття тощо. В ході занять одночасно з вирішенням програмових завдань усувається і мовленнєвий дефект. В роботі з дітьми, що заїкаються, але мають нормальний розумовий розвиток, можна виділити такі напрями: корекція заїкання, засвоєння основних програмових вимог з різних розділів, корекція загальної і мовленнєвої поведінки.

Інакше обстоїть справа з дітьми, що мають розумові вади. Робота з дітьми, що заїкаються, але мають розумовий недорозвиток, розширюється: це, перш за все, корекція заїкання; виховання правильної звукової культури мовлення; уточнення, активізація і розширення словникового запасу; робота над структурою слова і правильним вживанням граматичних форм; розвиток зв'язного мовлення; засвоєння програмових вимог; корекція загальної і мовленнєвої поведінки. Причому корекцію заїкання і загального розумового недорозвитку слід здійснювати одночасно, в процесі засвоєння програми дошкільного закладу.

Зупинимось на деяких особливостях вирішення всіх задач корекційної роботи. Обмежений словниковий запас у дітей, які заїкаються і мають загальний розумовий недорозвиток, тривалий час не дозволяє їм на заняттях активно включатись в мовленнєве спілкування. Відповіді їх однакові і мало відрізняються.

Практика показує, що для вправляння дітей з таким дефектом в самостійних відповідях без заїкання необхідно перш за все створити певний запас слів, мовленнєвих засобів. З цією метою з самого початку навчального року проводиться робота з розширення і активізації словникового запасу у дітей, який вони зможуть використовувати на перших же підгрупових заняттях. Це дозволить одночасно вирішувати наступні задачі: розвивати словник, формувати граматичну будову мови і усувати заїкання. Природно, що робота над фонетичною стороною мовлення і над складовою структурою слова також проводиться з початку навчального року, але для цього краще використовувати час, відведений для індивідуальних занять.

Перераховані вище корекційні завдання доцільно здійснювати на передбачених програмою заняттях, а також у вільний від занять час.

Так, на заняттях із зображувальної діяльності діти знайомляться зі справжніми предметами, які потрібно розглянути перед ліпленням, малюванням і аплікацією; з предметами, які входять в обладнання занять, а також з діями, які потрібно виконувати під час роботи. Все це позначається словами і багато разів повторюється педагогом.

Постійно на заняттях діти накопичують великий запас слів і словосполучень. В процесі практичної діяльності з предметами створюються умови для уточнення і активізації словникового запасу, вживання слів у правильній граматичній формі. Наприклад, діти знайомляться:

- з назвами матеріалів, які входять в обладнання занять з образотворчої діяльності (олівець, клей, папір, пластилін, серветка тощо);

- з назвами їх ознак чи властивостей (товста, прозора, металеві, блискучі, гострі, нові, старі — ножиці; тонка, мілка, рожева — серветка; кольорові, круглі, красиві

- олівці тощо);

- з назвами виконуваних дій (ріжу, відрізаю; намащую, намастив; малюю, приклеюю тощо).

Під час розглядання предметів, які потрібно зобразити, діти вчаться бачити їх основну форму і засвоювати такі слова, як «круг», «квадрат», «овал» тощо, і похідні від них — круглий, квадратний, овальний тощо; вчаться правильно передавати забарвлення предмета і засвоюють назви кольору; вчаться дотримуватись пропорцій зображуваного предмета, знайомляться зі словами «більше — менше», «вужче — ширше», «ліворуч — праворуч».

Таким чином створюється мотив для мовленнєвих вправ, які включаються в практичну діяльність на різних заняттях.

Пасивний запас слів у міру необхідності й можливості використовується дітьми в активному мовленні під час відповідей на запитання.

Накопичення словника і його активізація в самостійному мовленні дітей без заїкання розглядаються як єдиний корекційний процес.

На кожному етапі навчання дітей, які заїкаються, з розумовими вадами потрібно мати на увазі два напрями в роботі:

1) накопичення мовленнєвих зразків (сприйняття моделей мовлення логопеда, вихователя);

2) активне користування самостійним мовленням без заїкання на засвоєному матеріалі.

Щоб уточнити розуміння слів, які в подальшому будуть вживатись в активному мовленні, широко використовуються вправи у виконанні доручень дітьми мовчки: «Покажи прапорець», «Знайди зелене яблуко», «Покажи великий червоний кружок». Під час виконання доручень дитиною доцільно привертати увагу до нього всіх дітей, які будуть слідкувати за правильністю його виконання. Щоб попередити появу заїкання, перевірка також може здійснюватися мовчки, наприклад: «Якщо Саша правильно виконає завдання, то ви піднімете червоний кружечок» тощо.