Сторінка
3

Міжнародний досвід функціонування фінансів неприбуткових організацій

1) введення обов’язкового аудиту всіх фондів – незалежний щорічний аудит бухгалтерської та фінансової звітності всіх благодійних організацій та складення зведеного звіту про їх діяльність, для найменших організацій можливе проведення аудиту контролюючими органами;

2) законодавче закріплення окремим розділом або законодавчим актом процедури відповідальності перед бюджетом і державними цільовими фондами боржників-НПО;

3) лібералізація благодійництва іноземних донорів шляхом розширення меж благодійних пожертвувань на користь НПО до 10 % оподатковуваного прибутку, скасування нижньої межі відрахувань, введення альтернативного розрахунку частини відрахувань на благодійні цілі залежно від валового доходу.

Беззаперечно, що податкові знижки не є головною причиною благодійної діяльності. Основним мотивом для донорів виступає сприятливе податкове поле їх функціонування. Згідно з аналізом болгарського центру „Альфа” для 34 % підприємств податкова політика не має стимулюючого ефекту в процесі формування рішення щодо благодійницької діяльності [6]. А у більшості комерційних структур, навіть, викликає недовіру та побоювання додаткового аудиту з боку контролюючих органів. Проте дослідження зв’язку між податковою та благодійницькою політикою в США показало пряму залежність між сумою внесків і пільгою, яка для цього передбачена [7]. А спроба польського уряду скасувати майже всі пільги для неприбуткових організацій та їх донорів з метою скорочення бюджетного дефіциту та приховування доходів від оподаткування за неприбутковим статусом викликала гостру кризу фінансів у неприбутковій сфері, особливо на локальному рівні [8].

У світі нараховуєтьться приблизно 150 благодійних і неприбуткових громадських організацій і фондів, доступних для України, які надають окремим представникам і установам держави освітні й дослідницькі гранти. Фінансування вітчизняних НПО є вибірковим, але з визначеною логікою і стратегією. Останнім часом більше уваги приділяється проблемі непрозорості роботи благодійних фондів, зокрема, висловлюються сумніви щодо доцільного розподілу грантів між кандидатами, справедливості конкурсних програм. Усуненню цієї проблеми вітчизняного благодійництва сприятиме створення мережі національних благодійних фондів.

На сьогодні єдиним документом, який ставить на постійну основу фінансування національних НПО, є Указ Президента „Про гранти Президента України для обдарованої молоді”, що передбачає надання лише 30 грантів щороку. Посилаючись на російський досвід, зазначимо, що в Російській Федерації поряд з іноземними донорськими організаціями співпрацює чимала кількість і національних, зокрема Конкурсний центр фундаментального природознавства, Російський фонд фундаментальних досліджень, „Фонд Вірменського” та інші благодійні організації.

Таким чином, головну увагу реформування політики фінансування НПО в Україні слід зосередити на формуванні їх внутрішньої фінансової бази. Аналіз ресурсної бази НПО та виявлення високого рівня нестабільності фінансових надходжень привертають увагу до створення недоторканого капіталу. Насамперед, мається на увазі широко застосовувана в усьому світі практика ендавменту як економічної небанківської діяльності. В Україні єдиною можливою формою ендавменту є банківські депозити, однак у світі існує значно більша кількість видів ендавменту, що сприяє більш високому рівню стабілізації фінансового становища НПО. Так, у Росії додатковим джерелом створення банківських депозитів неприбуткових організацій виступають щорічні облігації державного займу. В Україні можливість створення капітальних вкладень на сьогодні обмежена 25 % нерозподіленого прибутку, який залишається у розпорядженні організації. Функціональна реалізація процедури ендавменту створює умови до „запозичення” іншої прогресивної технології використання благодійного ресурсу у вирішенні соціальних проблем громади країн Америки та Західної Європи. Йдеться про технологію організації суспільних фондів, яка пережила справжній бум в останні десятиліття (у США їх уже більше 600, у Канаді – 100, збільшується їх кількість у Західній Європі) [9, с. 16].

Зрозуміло, що укорінення цього механізму реалізації програм соціального забезпечення потребує адаптації до українських економічних реалій, проте ефективність методів роботи суспільних фондів не викликає сумніву. Вдалими моделями їх калькулювання визнано діяльність у містах Банська Бистриця (Словаччина), Тольятті (Росія). На сьогодні частка соціальних інвестицій на душу населення м. Банська Бистриця обчислюється приблизно в 700 доларів США (це сума зовнішніх інвестицій у вигляді різних грантів на суспільну діяльність неприбуткових організацій) при загальній кількості населення приблизно 100–110 тисяч [10, с. 13].

Звернення до іноземного досвіду організації фінансової роботи НПО більш гостро показало проблеми стагнації або навіть звернення фінансових можливостей НПО. Серед таких виділимо інституційну незавершеність оформлення неприбуткової діяльності, відсутність системного підходу у законодавчому регулюванні, слабку професійну підготовку функціонерів НПО, низьку технологічність і брак інноваційних методів розв’язання проблем. Окремі, досліджувані нами напрями покращання фінансової діяльності НПО вже показали позитивні результати у ряді Європейських країн, у тому числі й Східної Європи, та на сьогодні виступають одним із можливих напрямів реформування українського законодавства, що регулює неприбуткові відносини.

Виділені проблеми функціонування фінансів НПО перебувають у тісному системному зв’язку та потребують комплексного підходу їх розв’язання в межах Податкового кодексу, податкової реформи або окремого Закону „Про непідприємницькі організації”. З цією метою актуальним є створення робочої групи з питань законодавчого регулювання діяльності неприбуткового сектора, до складу якої повинні ввійти урядовці, представники Громадських рад і громадських організацій та спільне вироблення напрямів реформування. Обов’язковим є врахування пропозицій місцевих адміністрацій та представників громадських організацій локального рівня. Крім того, зазначимо, що об’єктивовані суспільно-економічними показниками розвитку неприбуткові організації цілком готові до співпраці як рівноправні партнери.

Література:

1. Кляйнеберг М. Некоммерческие общественные организации в российском секторе социального обеспечения // Журнал социологии и социальной антропологии. – 2000. – Т. ІІІ. – № 1. – С. 138–145.

2. Маслич Б. Врядування громадських організацій в Україні // Перехрестя. –2002. – № 5 (16). – С. 8–9.