Сторінка
1
Оскільки валютний курс - це відносна вартість (національна вартість іноземної валюти), то економісти, передбачаючи і пояснюючи його зміни, повинні брати до уваги як національну економіку, так і економіку інших країн. Ієна, наприклад, може зростати щодо долара США, оскільки в США були знижені процентні ставки, хоча в самій Японії нічого не змінилося. Поведінка валютних курсів більше схожа на поведінку цін на ринках фінансових коштів, а не на поведінку цін на ринках товарів і послуг. Ціна валюти, характеризується нестабільністю, як і курси акцій та інших цінних паперів. Це означає, що сьогоднішній валютний курс розрахований на можливі завтрашні зміни. Ось чому так важко передбачити валютний курс. Валютний курс однаковою мірою змінюється залежно від того, що люди думають про поточну та можливу ситуацію і що вони роблять у конкретній ситуації.
Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, при угоді купівлі-продажу. Така ціна може встановлюватися виходячи із співвідношення попиту і пропозиції на певну валюту в умовах вільного ринку або ж бути суворо регламентованою рішенням уряду чи його головним фінансово-кредитним органом, як правило, центральним (національним) банком. Вартість валют визначається в основному через взаємодію сил вільного ринку при певному впливі керівних фінансово-кредитних органів, з метою уникнення надмірного завищення або заниження валютного курсу. Таку форму формування курсів іноді називають "брудним плаванням".
Встановлення курсу іноземних валют у національній називається котируванням валют. У практиці банків різних країн застосовуються два види котирування: пряме і зворотне. При прямому котируванні певна фіксована кількість іноземної валюти виражається у національних грошових одиницях.
Рідше застосовується зворотне котирування. Його основою є тверда сума національної валюти. Зворотне котирування - це величина, зворотна прямому котируванню. Вона поширена в основному в Англії. Це пояснюється тим, що до 1971 р. в грошово-кредитній сфері Англії була відсутня десятинна система, тому зворотне котирування було легше використати на практиці, її зберегли і після введення десятинної системи. Котирування виглядає таким чином: 1 ф.с. дорівнює 1,8260 дол. США. У внутрішньому обороті США зворотне котирування використовується частково. Банки, що здійснюють валютні операції, продають і купують валюту за різними курсами. Курс, за яким банки продають іноземну валюту (платіжні документи в іноземній валюті), називається курсом продавця, а за яким купують - курсом покупця. Різниця між ними становить прибуток банківської установи з валютних операцій.
За видами платіжних документів розрізняють валютний курс телеграфного переказу, поштового переказу, валютний курс векселів, чеків, банкнот. Раніше, коли основним платіжним документом у міжнародних розрахунках виступав переказний вексель (тратта), валютний курс називався вексельним і являв собою ціну переказного векселя в іноземній валюті, що виражена у національній валюті будь-якої країни. Нині практично всі валютні розрахунки проводяться через банки, шляхом телеграфного переказу.
Валютні курси розрізнюються і залежно від того, здійснюється купівля чи продаж валюти.
1. Банк купує валюту за курсом покупця. Наприклад, курс 72,5305 швейцарського франка за 100 голландських гульденів означає, що банк бажає купити 100 гульденів, запропонувавши 72,5305 швейцарських франків. Таким чином, за одиницю іноземної валюти пропонується певна кількість національної валюти, величина якої постійно змінюється.
2. Банк продає валюту за курсом продавця. Наприклад, курс продавця 72,5505 швейцарського франка за 100 гульденів означає, що банк бажає продати 100 голландських гульденів за 72,5505 швейцарських франків. Точно встановленої величини цієї різниці, що іменується маржею, немає. Для кожної конкретної валютної операції вона залежить від часу і місця її здійснення. В останні роки різниця між курсами покупця і продавця з основних валют скоротилася. Витрати, пов'язані із здійсненням валютних операцій, знизилися за рахунок впровадження комп'ютерної техніки і значного зростання оборотів цієї торгівлі.
3. Для визначення середнього арифметичного між курсами покупця і продавця використовують середній курс, призначений для економічних співставлень за тривалі проміжки часу. Такого курсу насправді не існує, однак його величина щодня повідомляється у засобах масової інформації.
4. Значного поширення при поведінці валютних операцій отримали крос-курси, що являють собою котирування двох іноземних валют, при цьому жодна з них не є національною валютою учасника операції, що встановлює курс. Крос-курси - це співвідношення між двома валютами, яке витікає з їх курсу щодо курсу третьої валюти. Так, якщо Лондонський банк здійснює купівлю або продаж марок ФРН за долари США, то очевидно, що він використовує крос-курси.
У будь-який момент крос-курс можна легко отримати шляхом розрахунку курсів іноземних валют до національної.
При операціях на світовому ринку часто використовуються крос-курси з доларом США, оскільки долар є не тільки основною резервною валютою, але й валютою угод в більшості валютних операцій. Наприклад, для покупця французьких франків за марки ФРН легше спочатку придбати французькі франки за долари, а потім купити долари за марки ФРН, ніж намагатися знайти відповідну котировку франка і марки. Цілком зрозуміло, що існують банки, які встановлюють курси французького франка до німецької марки (або навпаки) у Парижі або Франкфурті. Але в умовах обмеженого ринку за такі спеціальні послуги банки включають у свою котировку велику маржу.