Сторінка
1

Теоретичні аспекти завдань фінансового обліку у сучасній обліковій системі

Суспільні відносини ґрунтуються на інформації про наявність майна та його рух з метою контролю та управління господарськими процесами. Таку інформацію забезпечує облік.

Облік, як галузь сучасного пізнання, розвивався, змінювався і поступово оформився у сукупність концепцій, законів, аксіом, правил та процедур, за допомогою яких кількісні та якісні дані трансформуються в інформацію для прийняття управлінських рішень.

Методи бухгалтерського обліку та завдання, що ставились перед ним залежали від розвитку людини. Скільки існує бухгалтерський облік, стільки не припиняються суперечки щодо його сутності, завдань та кінцевої мети.

Основним завданням бухгалтерського обліку України радянського періоду був контроль за формуванням собівартості продукції в процесі виробництва.

Розвиток ринкової економіки в Україні, формування нових господарських структур на основі різних форм власності, розширення міжнародних економічних зв'язків диктують необхідність подальшого удосконалення бухгалтерського обліку.

Нині ряд дослідників теорії бухгалтерського обліку вважають

бухгалтерський облік окремою функцією управління. Вони виділяють облік як одну з функцій управління разом з такими загальними функціями, як планування, організація, регулювання, контроль. Облік при цьому пов'язують з усіма основними функціями управління шляхом взаємного обміну відповідною інформацією.

Зміни в сучасній системі бухгалтерського обліку визначаються тим, яка інформація, кому та в які строки повинна подаватися. Це дозволяє проектувати систему таким чином, що при мінімальних витратах отримувати Найбільший обсяг потрібної інформації і задовольнити потреби максимальної кількості

споживачів.

З переходом до ринку, розширенням міжнародних економічних відносин, із прийняттям Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [1] в країні відбувається приведення національної системи бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до реалій ринкової економіки та міжнародних стандартів фінансової звітності.

Реформування бухгалтерського обліку України збалансовує два полюси:

- з однієї сторони - збереження національних методологічних напрацювань;

- з іншої сторони - беззастережне сприйняття в якості національних міжнародні стандарти фінансової звітності, коли бухгалтерський облік сприймається як ділова мова бізнесу в глобальній економіці, що важливо для країн, які потребують значних зовнішніх інвестицій.

Нині, серед науковців, відсутня єдність у поглядах, щодо доречності виділення окремих підсистем бухгалтерського обліку. Одні з них висувають твердження на користь поділу єдиної системи на ряд підсистем, в тому числі підсистем фінансового та управлінського обліку [3-4]. Інші вважають просто недоречним виділяти управлінський облік як окремий вид обліку так, як неможливо чітко визначити його предмет і метод [2].

На наш погляд, з поділом єдиної облікової системи має відбуватися і чітке виділення завдань окремо взятої підсистеми.

Виходячи із того, що фінансовий облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться кожним підприємством та передбачає сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і національних стандартів бухгалтерського обліку, до основних завдань фінансового обліку відносяться:

- збір даних про господарські факти та їх фіксування в первинних документах;

-інтерпретація фактів (ґрунтування, оцінка, відображення методом

подвійного запису на рахунках бухгалтерського обліку);

-нагромадження даних про окремі об'єкти в регістрах бухгалтерського обліку;

- складання звітних форм про стан і структуру активів, пасивів, капіталу, грошових потоків.

Вирішення цих завдань дає можливість систематичного контролю за змінами, які відбуваються у складі об'єктів обліку та узагальнення інформації про такі зміни у формах звітності, які подаються користувачам для прийняття рішень.

Фінансовий облік орієнтується в основному, на дві мети - контроль за

змінами в об'єктах обліку, та інформування користувачів про стан активів, пасивів і капіталу компанії.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних фінансового обліку. Але фінансовий облік як основна частина інформаційної системи підприємства, не забезпечує управлінців всіх рівнів оперативною інформацією і не дає дані для планування та координації майбутнього розвитку підприємства. Таку інформацію надає управлінський облік.

На сучасному етапі розвитку облікової системи (виходячи із різних трактувань управлінського обліку в працях вчених-економістів) під управлінським обліком розуміють систему обробки та підготовки інформації

про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.

Головними об'єктами управлінського обліку є витрати, доходи, фінансові результати підприємства, вже відображені попередньо у фінансовому обліку. Проте витрати в управлінському обліку перегруповуються за цільовими призначеннями, тобто за видами продукції, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності тощо. Аналогічно здійснюється групування доходів і фінансових результатів: за видами продукції, сферами діяльності, центрами відповідальності, регіонами реалізації продукції і т. ін.

В сучасних умовах, важливими завданнями управлінського обліку є:

надання інформаційної допомоги управлінцям у прийнятті оперативних управлінських рішень;

контроль, планування і прогнозування економічної ефективності діяльності підприємства;