Сторінка
4

Можливості використання комп’ютерних мереж у навчальному процесі

Для України, що затверджує себе як рівноправну, незалежну визнається всією світовою спільнотою, є життєвою необхідністю. Без вирішення проблеми комп'ютеризації і її практичного здійснення цього бути не може. Тому для досягнення науково-технічної і інформаційної незалежності нашої країни, існування її як рівноправного партнера міжнародного інтелектуального співтовариства Верховною Радою України був прийнятий закон «Про національну програму інформатизації». Комплексна інформатизація шкіл і вузів орієнтується тепер на формування і розвиток інтелектуального потенціалу науки, вдосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання, використання в педагогічній роботі сучасних інформаційних технологій.

Комплексна інформатизація освіти, йдеться в Законі, повинна розглядатися як основна умова виховання молоді, здатної орієнтуватися при часто змінних обставинах і адекватно діяти в сучасному середовищі. Молоде покоління необхідно навчити аналізувати проблемні ситуації, які постійно виникають, і самостійно знаходити раціональні способи орієнтації в них. У загальних рисах це і є перехід від дисциплінарної до системної моделі змісту освіти, яка навчить учня якомога повніше розуміти світ, суспільство, себе, свою справу.

З перших кроків появи ПК випереджаюча думка конструкторів і письменників-фантастів створила легенду про «думаючі машини», інтелектуальні можливості яких набагато перевищували реальні можливості перших ЕОМ. Проте, за тим послідував надзвичайний по своїй швидкості процес розвитку комп'ютерної техніки, що наблизив комп'ютер до рядового користувача і зробив реальною проблему широкого використання ПК в повсякденному житті, в різних сферах людської діяльності. Здатність сучасного ПК пред'являти і обробляти абсолютно будь-яку по вигляду і змісту інформацію, поставила питання про можливість його застосування в педагогіці.

Найбільш важливою в принциповому відношенні властивістю ПК є те, що він вводить новий спосіб збереження і розповсюдження інформації – цифровий магнітний запис, і, відповідно, нові носії інформації (дискету, компакт-диск, магнітооптичний диск). Будь-який новий матеріал разом зі своєю появою викликає до життя і відповідні способи його обробки. Цифровий магнітний запис на магнітних носіях викликав появу величезної сфери технологій її розповсюдження і обробки, які, через свою абсолютну новизну, отримали назву «Нові інформаційні технології». Оволодіння цими технологіями, уміння поставити їх на службу педагогіці і добитися ефективного використання – це зовнішня, технічна сторона проблеми комп'ютеризації навчання.

Іншою гранню проблеми комп'ютеризації освіти є необхідність глибокого наукового опрацьовування всіх аспектів комп'ютеризації навчального процесу. Поява комп'ютера викликала необхідність фундаментального дослідження самої фізіології нового трудового процесу (тривала робота за ПК), своєрідності процесу сприйняття і засвоєння комп'ютерної інформації, змін в механізмах роботи пам'яті (мнемотехніка), розробки нових санітарно-гігієнічних норм для занять з комп'ютером в умовах школи і тому подібне крім того, комп'ютерні матеріали, через їх високу специфічність, викликали до життя величезну кількість різноманітних методичних новацій. Глибокий аналіз всього комплексу наявних напрацювань, виявлення в них принципових основ і об'єднання в цілісну систему наукових уявлень про педагогіку наступаючого XXI-го сторіччя – це друга, незрівнянно значніша і масштабніша грань проблеми комп'ютеризації освіти. У зв'язку з цим, пошлемося ще раз на рядки Закону: «Широке впровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій включає розробку і практичне використання науково-методичного забезпечення, ефективне використання інструментальних способів і систем комп'ютерного навчання і контролю знань, системну інтеграцію цих технологій в існуючому навчальному процесі в цілісні організаційні структури».

На базі комп'ютерної грамотності формується інформаційна культура учнів, яка може розглядатися у зв'язку з рівнем розвитку суспільства, характеристиками мислення особистості. Тут мається на увазі буквальне й актуальне розуміння культури. Це передусім етика використання комп'ютера в контексті загальнолюдських цінностей.

Інформаційна культура може розглядатися як складова частина загальної культури, орієнтована на інформаційне забезпечення людської діяльності. Інформаційна культура відображає досягнуті рівні організації інформаційних процесів та ефективності створення, збирання, зберігання, опрацювання, подання і використання інформації, що забезпечують цілісне бачення світу, його моделювання, передбачення результатів рішень, які приймаються людиною.

Можна виділити інваріантну підмножину знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти всі користувачі комп'ютера.

У результаті вивчення шкільних предметів та використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні при вивченні різних навчальних предметів в учнів мають бути сформовані основні компоненти інформаційної культури:

1. Розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними і соціальними процесами, в забезпеченні зв'язку живого із зовнішнім оточенням.

2. Розуміння проблем подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння сутності формалізації суджень, зв’язку між змістом та формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології.

Вивчення питань опрацювання інформації та її сутності потребує необхідності засвоєння понять: знака, символу, алфавіту, мови, письма, носія інформації, повідомлення, каналу зв'язку (з'ясування зв'язку між повідомленнями та інформацією).

При цьому, важливо знати, що немає остаточної відповіді на питання про те, що таке інформація. Тому необхідно діалектично підходити до питання про кількість інформації, враховуючи взаємозв'язок і взаємоперетворення інформації і шуму, суб'єктивний характер цінності інформації, принципову неможливість універсальної оцінки кількості інформації. Доцільним є ознайомлення із синтаксичним і семантичним підходами до вимірювання інформації, а також з обмеженістю цих підходів.

3. Розуміння сутності неформалізованих, творчих компонент мислення.

4. Уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою засобів ІКТН та інтерпретувати отримані результати, систематизувати факти, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень, що приймаються, дій щодо їх реалізації, та вміти їх оцінювати.

5. Уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту.

6. Володіння та застосуванням комп'ютера, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікацій.