Сторінка
5

Шляхи та проблеми розвитку творчого мислення

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його. Якщо учень залишається звичайним виконавцем і йому не вдається відчути задоволення від творчості, то сформувати стійкі пізнавальні інтереси не можливо.

Розвивальні можливості уроку мають такі важливі напрями роботи: розвиток процесів сприймання; оволодіння загально навчальних умінь і навичок; нагромадження індивідуального досвіду пошукової діяльності; розвиток уяви, уваги. “Розвиваючі ігри” створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв’язків з природою, сім’єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всебічному, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навики і якості.

Нині у початкових класах потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок. У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Вважають, що основою розвитку мислення є формування і вдосконалення мисленнєвих дій. Спершу дитина діє у зовнішньому плані, оперуючи безпосередньо з предметами і змінюючи їх стан чи властивості; потім відбувається їх перехід у внутрішній план і перетворення у дії мисленнєві. При цьому мисленнєві дії дитини набирають або форму дії з образами, або форму дії зі знаками (словами, числами та ін.)

Мислення – це активний пошук зв’язків і відношень між різними подіями, явищами, предметами. Спрямованість на відображення зв’язків і відношень, які не спостерігаються прямо (наприклад, причинно-наслідкових та ін.) на виділення в предметах та явищах суттєвого, важливого і несуттєвого, неважливого, а також загального і окремого відрізняє мислення від інших пізнавальних процесів.

Особливий вплив на розвиток творчого мислення має уява.

Уява – це процес побудови образу продукту діяльності ще до його виникнення, а також створення програми поведінки у тих випадках, коли проблемна ситуація характеризується невизначеністю.

Особливість уяви полягає в тому, що вона дозволяє приймати рішення і знаходити вихід з проблемної ситуації за відсутності знань, які в таких випадках необхідні для мислення. Фантазія дозволяє “перескочити” через якісь етапи мислення і уявити собі кінцевий результат.

Уява базується на уявленнях, перш за все на образах предметів та явищ, які склалися в минулому досвіді суб’єкта і запам’яталися. Перетворення образів уявлень здійснюється в будь-якій репрезентативній системі психіки способами аглютинації, акцентування, типізації, схематизації та іншими. Таким чином, уява – це не просто різновид психічного відображення, а психологічне конструювання властивостей, предметів, явищ, відносин.

Активна уява спрямована на вирішення певних завдань. Репродуктивна уява характеризується тим, що створює образи, які відповідають описові. Наприклад, під час читання літератури, під час вивчення карти місцевості чи історичних описів уява відтворює те, що відображене в цих книгах, картах, оповіданнях.

Продуктивна уява, на відміну від відтворюючої, передбачає самостійне створення нових образів, які реалізуються в оригінальних і вартісних продуктах діяльності. Продуктивна уява є невід’ємним елементом творчої діяльності.

Рекомендується особливу увагу звернути на розвиток таких здібностей і вмінь, що розвивають уяву: використовувати замінники предметів; здійснювати “опредмечування” невизначеного об’єкта; створювати образи на основі словесного опису або неповного словесного зображення; оперувати уявними образами простих багатовимірних об’єктів(просторова уява); власну уяву підпорядковувати певному задумові, створювати і послідовно реалізовувати план цього задуму.

Методики та процедура дослідження

В даній роботі проводилось емпіричне дослідження зв’язку уяви, творчого мислення та індивідуальних стилів мислення за допомогою таких методик:

1. Визначення рівня продуктивності уяви.

2. Виявлення індивідуальних стилів мислення.

Таб. 1. Шкала рівня продуктивності уяви

1. В методиці на визначення рівня продуктивності уяви досліджуваним пропонується набір чорно-білих фотографій тесту Роршаха і пропонується дати якомога більше тлумачень зображуваного. Кількість тлумачень фіксується і дає змогу виявити рівень продуктивності уяви за такою шкалою.

2. Тест на виявлення індивідуальних стилів мислення призначений для того, щоб допомогти визначити характерний вам спосіб мислення. Досліджуваним пропонується опитувальник, який складається з 18 тверджень.

Індивідуальні стилі мислення можна визначити, підрахувавши суму відповідей у бланку-дешифратору і співставивши її з стилями мислення. Який стиль мислення набрав найбільшу суму балів, такий і притаманний досліджуваним. Автор виділяє такі стилі мислення:

1. Синтетичний стиль мислення проявляється в тому, щоб створювати щось нове, оригінальне, комбінувати несхожі, часто протилежні ідеї, погляди, реалізовувати уявні експерименти. Це теоретизований стиль мислення, такі люди люблять формулювати теорії і свої висновки будують на основі теорій, люблять помічати протиріччя в чужих міркуваннях і звертати на це увагу оточуючих людей, люблять загострити суперечності і спробувати знайти принципово нове рішення, інтегруюче протилежні погляди, вони схильні бачити світ, який постійно змінюється і люблять зміни часто заради самих змін.

2. Ідеалістичний стиль мислення проявляється в схильності до інтуїтивних, глобальних оцінок без здійснення детального аналізу проблем. Особливість Ідеалістів – підвищена цікавість до цілей, потреб, людських цінностей, моральним проблемам; вони враховують в своїх рішеннях суб’єктивні і соціальні фактори, легко сприймають різні ідеї та пропозиції.