Сторінка
7

Шляхи та проблеми розвитку творчого мислення

Тепер побудуємо діаграму, що дозволить нам побачити схожість чи різницю результатів дослідження двох методик.

Рис. 1. Порівняння продуктивності уяви з синтетичним стилем мислення

Провівши обидві методики на визначення рівня продуктивності уяви та виявлення індивідуальних стилів мислення ми можемо зробити впевнений висновок. З даної діаграми ми бачимо, що результати дослідження пройдених тестів майже збігаються. А це означає, що існує зв’язок творчого мислення з уявою.

Отже, проведена мною дана методика доводить гіпотезу про те, що розвиток уяви значною мірою впливає на формування творчого мислення людини. Чим більше кроків людина буде робити для розвитку уяви, тим краще буде формуватись творче мислення. Для цього потрібно бути задіяним у творчості. Фантазувати та придумувати щось нове та цікаве. Збагачувати свій мозок новою інформацією, яка заставляє задуматись творчо над чимось. Ставити перед собою такі задачі, вирішення яких потребує включення творчого мислення.

В рамках даної роботи, мабуть, неможливо обхопити всі концепції і підходи до дослідження творчого мислення. Однак, на основі аналізу матеріалу можна зробити наступні висновки, що більшість авторів стверджує, що в процесі творчого мислення велика роль відводиться несвідомому. В процесі вирішення задачі діє як свідоме, так і несвідоме, тобто на різних етапах вирішення проблеми вирішальна роль переходить від однієї структури до іншої. Не дивлячись на багато численні дослідження, багато питань до цих пір залишаються дискусійними.

Наприклад, більшість дослідників орієнтуються на використання творчих задач, в той час до цих пір не існує єдиної думки про те, які ж задачі вважати творчими. Дослідники також досі не прийшли до єдиної думки , які ж індивідуальні особливості є основними для креативної людини. Найбільш часто теперішніми дослідниками згадуються такі індивідуальні особливості творчої людини, як незалежність в судженнях, самоповага, розвинуте відчуття прекрасного, схильність до ризику, висока внутрішня мотивація і емоційна лабільність.

Підбиваючи підсумки хотілося б наголосити на неоднозначності прояву здібностей та обдарованості. Обдарована людина може бути як імпульсивна, так і рефлексивна, як повільна, так і швидка в діях. Можуть бути різні сценарії психічного розвитку в дитинстві: прискорений, нормальний, уповільнений, поступовий, гармонійний, нерівномірний. За аналогією до типів навчання обдарованих дітей – прискореного та збагаченого – можна назвати і сам розвиток обдарованості: прискореним, якщо дитина значно раніше за свій вік демонструє інтелектуальні досягнення, та збагачений – коли дитина максимально використовує всі психічні можливості в різні періоди розвитку.

Вік перших творчих досягнень має значний діапазон коливань. Результативність навчання в школі не може бути однозначним критерієм обдарованості. Ще більш неоднозначними виступають висота та своєрідність розвитку окремих пізнавальних процесів у структурі інтелекту. Тому психодіагностика розумових здібностей повинна мати комплексний характер, доповнюватись спостереженнями, експертними оцінками, виконанням експериментальних завдань. Кількісна інтерпретація завжди повинна переходити в якісну і навпаки.

Для повноцінного розвитку та активізації творчого потенціалу особистості необхідно використовувати цілий комплекс методів. При цьому треба враховувати, що існуючі методи активізації творчої діяльності мають бути співвіднесені з певними сторонами творчої особистості, які вони найбільш ефективно аналізують та розвивають у процесі творчої діяльності та поведінки, навчання та виховання.

Людина – істота емоційна. Емоції переживання та почуття невід’ємні від духовного світу особистості. Особливе значення мають естетичні почуття для підростаючого покоління. Вони є органічною умовою для формування гармонійно розвиненої особистості. Наше сьогодення – це не тільки складний, а й цікавий час. Ламаються застарілі стереотипи, оновлюється наше суспільство. Ми все частіше запитуємо себе, які ми люди, який наш родовід. Нині, на початку ХХІ століття, життя всіх людей світу залежить від їхньої здатності до спілкування, порозуміння та співпраці.

Метою моєї роботи було розкрити проблеми формування творчих здібностей та творчого мислення у людини, якою займалися філософи та психологи протягом багатьох століть і історичній психологічній науці. Хоча проблема виховання творчого мислення і досі залишається не зовсім розкритою я постаралась розглянути найефективніші та найкращі способи і методи формування та розвитку творчого мислення. Також, провівши дослідження на дослідження продуктивності уяви та індивідуальні стилі мислення, висунута мною гіпотеза підтвердилася. Результати дослідження доводять, що розвиток уяви дійсно значною мірою впливає на формування творчого мислення людини.