Сторінка
2
1) співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного про- цесу; 2) навчання без примусу, з оптимізмом, без конфліктів;
3) використання опори в навчанні; 4) система випередження у навчанні;
5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання особистості;
7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі представники педагогів - новаторів: Ш.О.Амоношвілі ("В школу - с 6 лет" , "Здравствуйте, дети!", "Как живёте, дети?", "Единство цели"); С.М.Лисенкова ("Когда легко учиться"); І.Б.Волков ("Учим творчеству", "Цель одна - дорог много"); І.П.Іванов ("Воспитивать коллективистов"); Є.М.Ільїн ("Шаги навстречу", "Искусство общения", "Рождение урока", "Путь к ученику"); О.А.Захарченко (Чубар "Письмо в будущее"): В.Ф.Шаталов ("Куда и как исчезли тройки", "Педагогическая проза", "Експеримент продолжается", "Опорние конспекти по физике - 8 класс");
Л. і Б. Нікітіни ("Ми, наши дети и внуки"). Передові вчителі Херсонщині.
5. Шляхи формування педагогічної майстерності:
- самовиховання загальної та педагогічної культури (потреба, самопізнання, планування, реалізація, контроль, корекція);
- засвоєння професійних знань, вмінь, навичок;
- громадська активність;
- педагогічна практика;
- вивчення передового педагогічного досвіду;
Приклади програм самовиховання К.Ушинського, Л.Толстого. План роботи на кожний день В.Сухомлинського. Система самовиховання.
Урок як діалог вчителя з учнем
Шкільні уроки мають бути уроками "духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості" (В.Сухомлинський).
Діалог - форма спілкування, в якій людина сприймається як партнер з правом на власні позиції, думки, інтереси. Діалог дає змогу самовираження кожного із партнерів спілкування. Учні — активні учасники процесу навчання. В класі атмосфера співрозуміння, співпереживання. Гуманістичні основи уроку-діалогу.
Характеристики уроку-діалогу:
а) рівність особистісних позицій учителя й учнів у процесі навчання; особисте включення вчителя й учнів у розв'язанні дидактичних завдань уроку;
b) наявність контакту, емоційно-інтелектуальної спільності між учителем і
учнями; відчуття учнями своєї психологічної захищеності; доброзичлива, творча атмосфера уроку;
c) високий рівень мотивації навчання учнів, активність у пізнавальній діяльності, свідомий характер навчання;
d) оптимальне співвідношення між свободою учня у виборі змісту, методів навчання і педагогічним керівництвом його діяльністю; збільшення самодіяльності учнів;
e) творче самопочуття вчителя і учнів на уроці, відчуття ними задоволення від спільної праці, реалізація потреби учнів у персоналізації, у суспільному визнанні.
3. Особливості побудови уроку діалогічної взаємодії:
Головні технологічні елементи організації навчання на уроці: 1) мета уроку, її спрямування; 2) завдання і професійна позиція педагога; 3) механізм педагогічної співпраці у навчанні; 4) характер пізнавальної діяльності і позиція учнів у навчанні; 5) оцінка навчання.
Показники ефективності уроку-діалогу:
1. Високий рівень мотивації навчання учнів. Урок - час спільної праці, продуктивного мислення вчителя і учнів.
2. Взаєморозуміння між учителем і учнями: довіра, повага, справедливість, бажання працювати разом.
3. Високий рівень пізнавальної активності учнів, розкутість думок. Учні не бояться помилок, готові до творчості, виявляють зацікавленість у розвитку проблеми .
4. Взаємна зацікавленість учителя і учнів спільною працею на уроці: учні збагачуються новою цікавою інформацією, мають можливість виявити свої здібності, отримати визнання в класі; вчитель задоволений співпрацею з учнями, тим, що може віддати їм частку свого інтелектуального, духовного надбання та одержав позитивні результати.
Розглядаючи особистість учня як багаторівневу й багатомірну систему, В.О.Сухомлинський вважав, що потрібен системний підхід до забезпечення успіху у навчанні, який охоплює всі сторони педагогіки – від постановки цілей, конструювання педагогічного процесу до аналізу ефективності застосування педагогічних прийомів і методів. В.О.Сухомлинський визначив основні шляхи досягнення успіху: гуманістичний підхід до особистості, індивідуалізація навчання на основі глибокого знання дитини, активність учня, позитивна емоційна забарвленість спілкування вчителя і учня.
Порівняльна таблиця моделей "урок - діалог" і "урок-монолог" .
|
№ п/п |
Елементи технології побудови уроку |
Модель "урок-діалог" |
Модель "урок-монолог" |
|
1. |
Мета уроку, її спрямування. |
Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами засвоєння основ наук. Добровільне і зацікавлене збагачення особистості знаннями, вміннями, навичками. Учень-співавтор власної освіти. Уважне ставлення вчителя до особистісного розвитку учнів, врахування їх індивідуальних інтересів і проблем. Формування ставлення до навчання як передумова особистісного розвитку учнів. |
Інформаційне насичення учнів, виклад готових знань, перевірка їх засвоєння відповідно програми. Кінцева мета – оволодіння учнями заданими еталонами, стандартами, оцінка знань, вмінь, навичок. Вивчення предмета як засіб підвищення освіти учнів. |
|
2. |
Завдання, професійна позиція. |
Знайомство з учнями і встановлення продуктивної комунікації. Створення умов для активного навчання учнів, реалізації їх творчого потенціалу, потреб розвитку. Допомога учням у реалізації їх актуальних інтересів, у досягненні освітніх цілей. Особистісна позиція у спілкуванні з учнями, співпраця, довіра. Стимулювання навчальної активності, нейтралізація можливих особистісно- деструктивних цілей. Зосередженість на учнях, зацікавленість в їх зростанні. |
Викладання навчальної інформації без активної самостійної діяльності учнів, перевірка знань; контроль за обов'язками і правилами поведінки. Домінування функціонально-рольової позиції, перевага адміністративних методів впливу. Дистанція у спілкуванні. Зосередження на власних завданнях уроку. |
|
3 |
Головний механізм педагогічного керівництва навчанням. |
Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, на їх інтереси, досвід, потреби. Рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, корегування на основі поведінки, стану, характеру цієї діяльності. |
Прямий вплив на учнів з частковим урахування їх потреб, інтересів. Керування пізнавальною діяльністю засобами примусу, дисциплінарного впливу, вимоги до учнів підкоренні вимогам вчителя. Приховане програмування думок і знань учня. |
|
4 |
Характер пізнавальної діяльності і позиція учня. |
Активна пізнавальна діяльність, самостійна робота, ініціативність, творчість. Учень - рівноправний суб'єкт навчання, відповідальність за його результати. Суб'єктний характер пізнавальної діяльності. Учень проявляє своє ставлення до знань, використання їх на практиці. Співпраця з учителем. |
Перевага репродуктивної діяльності, несвідоме засвоєння знань, брак ініціативи, творчості, власної думки, безпосереднє керівництво вчителя. Учень - об'єкт діяльності вчителя. Неактивне сприймання навчальної інформації. Учень - пасивний споглядач або виконавець. |
|
5 |
Оцінка навчання |
Вчитель оцінює конкретну людину з її унікальними можливостями пізнання і творчості, інтересами і цінностями, а також якість досвіду та переживання учнів. Оцінювання учнів з урахуванням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання. Мета оцінки — не тільки контроль, а й заохочення до самопізнання, самооцінки, самонавчання і розвитку. |
Оцінюються лише точні знання і смисли у жорсткій логічній схемі бінарних позицій " знає - не знає", " вміє – не вміє", " вихований – невихований". Оцінка — формальний показник результату навчання, не враховує рівня розвитку учнів, не орієнтує в навчанні. Оцінка - форма персоналізації учня для вчителя, підміна оцінкою особистості учня. |